Экономические науки / 1. Банки и банковская система

Бужинська Є.Д.

Науковий керівник Карлін О.Л.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган – Барановського, Україна

Кредитні компанії: сутність, правові засади та перспективи розвитку

Із становленням ринку фінансових послуг в Україні посилилась увага до діяльності небанківських фінансових установ [1; 3; 4]. У більшості праць детально розглядаються питання розвитку страхового бізнесу, недержавного пенсійного забезпечення, інститутів спільного інвестування. В той же час питанням розвитку кредитних установ приділяється суттєво менше уваги. Якщо останнім часом з’явилися праці, присвячені діяльності корпоративних форм кредитування (таких як кредитні спілки), то питання становлення і розвитку інших кредитних установ взагалі залишаються поза дослідженням. Дослідженням даної теми займалися такі вчені, як А.Г. Чумаков, А.С. Савченко, М.Ф. Пуховкіна, І.В. Шамова [2;5] та інші.

Від організації діяльності фінансових посередників на фінансовому ринку залежить ефективність перерозподілу фінансових ресурсів в країні. В умовах скорочення інвестиційних потоків, зниження з боку банків обсягів кредитування реального сектору економіки необхідно шукати нові шляхи зростання інвестиційної активності. Сучасний інвестиційний клімат в Україні через низку причин не можна вважати сприятливим як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. У зв’язку з цим заслуговує на увагу питання підвищення ролі небанківських кредитних установ у розвитку вітчизняної економіки.

Дослідження організаційних, правових, фінансових засад здійснення діяльності кредитних установ останнім часом привертають до себе увагу багатьох науковців. Однак здебільшого дослідження присвячені проблемам розвитку банківської системи [5; 2].

Мета дослідження полягає у систематизації та висвітленні матеріалу щодо функціонування в Україні кредитних компаній, визначенні напрямків їхньої діяльності й окресленні нормативно – правового поля.

Кредитні компанії є новим видом кредитних установ в Україні. Вони функціонують поряд з банками, кредитними спілками і ломбардами та формують небанківський сектор кредитних установ. У нормативно – правових документах, які регламентують діяльність кредитних компаній, кредитні компанії мають назву «кредитні установи». Ключові поняття наведені в таблиці1:

Таблиця 1

Кредитні установи	Фінансова установа, яка має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. До кредитних установ, окрім кредитних компаній, належать банки, ломбарди, іпотечні установи, які здійснюють іпотечне кредитування.
Фінансові установи	Операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. До фінансових установ, належать банки, кредитні спілки, лізингові компанії, страхові компанії, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Кредитні компанії	Організація, яка займається видачею кредитів населенню й бізнесу.

Кредитна компанія для здійснення своєї діяльності на ринку фінансових послуг повинна набути статусу фінансової установи та бути внесеною до Державного реєстру фінансових установ.

Кредитні компанії у своїй діяльності здебільшого використовують два методи поповнення ресурсної бази:

1) метод внутрішніх джерел поповнення капіталу (коли головним джерелом зростання капіталу є нерозподілений прибуток);

2) метод зовнішніх джерел поповнення ресурсів (головним джерелом зростання у даному випадку є випуск боргових цінних паперів або прямі запозичення) [2].

Власний капітал кредитної компанії формується з основного, до якого входить статутний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток та інші резерви додаткового та субординованого капіталу. Субординований капітал кредитної компанії включає кошти, залучені від юридичних осіб (резидентів і нерезидентів), як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу. У свою чергу, субординований борг – це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які відповідно до договору не можуть бути вилучені з кредитної установи раніше п’яти років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення вимог усіх інших кредиторів [1].

Основним видом діяльності кредитних компаній є діяльність з надання фінансових кредитів на власний ризик, крім того, цей вид діяльності для кредитної компанії є не просто основним, а виключним [5]. Виключність цього виду діяльності означає, що діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок прямо або опосередковано залучених коштів має право здійснювати на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа, і така діяльність не може суміщатись із наданням будь – яких видів фінансових послуг.

Враховуючи кількість банків і кредитних спілок, можна стверджувати, що конкуренція на кредитному ринку досить велика, тому кредитним компаніям треба чітко визначити сегмент ринку, на якому вони будуть надавати послуги з кредитування. Нормативно – правова база, що регламентує їхню діяльність, створена, однак потребує удосконалення механізм здійснення їхньої діяльності.

Діяльність небанківських кредитних установ має відігравати вагому роль у функціонуванні ринку фінансових послуг. Без таких фінансових посередників не можуть реалізовуватися всі переваги існування ринку фінансових послуг.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що кредитні компанії перебувають на початковому етапі свого розвитку, здійснюють перші спроби віднайти власну нішу і закріпитись на кредитному ринку. Треба відмітити, що на сьогодні кредитні компанії мають низький рівень розвитку: кількість їх незначна, загальні активи невеликі. Фінансова криза негативно позначилась і на діяльність кредитних компаній, оскільки погіршився фінансовий стан позичальників, зменшилися можливості залучення ресурсів.

Для ефективного функціонування небанківських кредитних установ державний регулятор має забезпечити здатність підтримання платоспроможності та ліквідності кредитних установ за умови виникнення системних фінансових криз, створити достатні інституційні, технологічні та ресурсні можливості для освоєння нових та утримання традиційних ринкових ніш в умовах агресивного конкурентного середовища, забезпечити збалансовану регуляторну політику та запровадити реальне саморегулювання з боку системи кредитних установ.

Література:

1. Горбач, Л.М. Ринок фінансових послуг [Текст]: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2006. – 436 с. – ISBN 966 – 2025 – 17 - 0.

2. Гроші та кредит [Текст]: підручник / М.Ф. Пуховкіна [та інші]; відпов. А.М. Мороз.– 4 – е вид. виправ. і доп. – К.: Київський національний економічний ун – т ім. Вадима Гетьмана, 2006. – 744 с. – ISBN 5 – 98032 – 033 – 4.

3. Каракулова, І.С., [Текст] Еволюція становлення небанківських фінансових інститутів в Україні//Економіка та держава / І. Каракулова, А. Криклій. – М.: Магнолія – 2006. – 314 с. – ISBN 5 – 272 – 00042 – 0.

4. Шелудько, В.М. Фінансовий ринок [Текст]: підручник. – 2 – ге вид. – К.: Знання, 2008. – 535 с. - ISBN 978 – 966 – 346 – 429 – 9.

5. Чумаков, А.С., [Текст] Фінанси. Кредит. Грошовий обіг / А. Чумаков, А. Савченко. – К.: Знання, 2008. – 366 с. – ISBN 978 – 966 – 346 - 401 - 5