Шевчук Л.П., Ковальчук І.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 Перспективний  контроль як шлях вирішення проблемних аспектів діяльності бюджетних установ

Здійснення органами влади ефективного державного фінан­сового контролю за надходженням і витрачанням бюджетних активів є важливою функцією системи державного управління, значення якої зростає в умовах економічної кризи. Потрібно наголосити, що завдання державного фінансового контролю постійно ускладнюються під впливом зростання обсягів надходження та витрачання фінансових ресурсів у суб'єктів економічної діяльності, а також через безперервні зміни характеру витрачання коштів суб'єктами економічних відносин. Одним із важливих напрямів державного фінансового контролю є державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ.

Проблеми державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ досліджували вітчиз­няні та зарубіжні вчені, зокрема С. Агапцов, В. Бугаєнко, О.Чечуліна, Л. Клець, П. Германчук, О. Назарчук, Н. Рубан, І. Стефанюк, В. Шевчук та ін. Державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ як форма державного фінансового контролю постійно змінюється через вплив факторів економічної системи, з'являються нові теоретичні і практичні проб­леми, які потребують вирішення.

Слід зауважити, що сьогодні в нормативно-правовій базі, а також серед науковців не існує єдиної думки щодо визначення змісту та зав­дань державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ [1].

На наш погляд, зміст державного аудиту зводиться до комплексу заходів, які здійснюються органами державної влади і спрямовані на забезпечення законності дій посадових осіб бюджетної установи щодо використання бюджетних коштів, державного та комунального майна, а також основним завданням фінансового аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного та комунального майна, достовірності фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього контролю.

Безспірно, що реалізація прийнятих державних управлінських рішень впливає тим чи іншим чином на фінансові потоки. Державне казначейство відіграє у цьому процесі не останню роль, оскільки за­ймається обслуговуванням як державного, так і міс­цевих бюджетів, а це безпосередньо пов'язано з ре­алізацією управлінських рішень з формування та ви­користання фондів грошових коштів держави. При цьому, зазначений процес полягає також у встановленні відхилень від базових правил та норма­тивних вимог у бюджетній сфері. І якщо розглядати державний фінансовий контроль у бюджетній сфері поетапно: попередній, поточний та послідуючий, то 2/3 зазначеної роботи (попередній та поточний кон­троль) здійснюється органами Державного казначей­ства України.

Попередній контроль спрямований передусім на запобігання незаконним і неефективним витратам, втратам фінансових ресурсів, а також на недопущення порушення законодавства в ухваленні управлінського рішення. Поточний – здійснюється на стадії виконання управлінського рішення, контрольні заходи проводяться безпосередньо під час здійснення операції з фінансовими ресурсами , що дає можливість виявити й оперативно усувати порушення, мінімізуючи тим самим його наслідки.

Досвід роботи органів Державного казначейства України при обслуговуванні бюджетів свідчить, що бюджет, складений тільки на рік, не дає впевненості керівнику установи у продовженні програми та у не­обхідності планування господарської діяльності на наступні роки, а тому і не сприяє відповідальності за кінцеві результати їх впровадження.

На нашу думку, необхідно поєднувати ретроспективний контроль з перспективним з метою здійснення регулювання вже сьогодні.

Поряд з цими загальними засадами органами Дер­жавного казначейства України при обслуговуванні бюджетів виявлено достатньо конкретних фактів по­рушення бюджетного законодавства, основними із яких є — недотримання принципів підпорядкування головному розпоряднику бюджетних коштів, і, як на­слідок, неволодіння останнім фінансовою ситуацією підлеглих установ.

Спроби територіальних органів Державного каз­начейства попередити зазначені випадки розцінюють­ся органами місцевої влади, галузевими міністерст­вами та відомствами як перевищення повноважень казначействами та втручання в їх діяльність.

Якщо дотримуватися вимог законодавства (ст.84 Бюджетного кодексу України), то, насправді, відпо­відальність за здійснення видатків покладається на відповідні органи державної влади або на місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовря­дування. Але, на жаль, при підведенні підсумків перевірок та ревізій бюджетних установ в актах і дові­дках контролюючих органів фігурують як зловмис­ники і органи Держказначейства [2].

Один із напрямів щодо удосконалення бюджетної реформи, який є одночасно і складовою казначейсь­кого обслуговування бюджетів, — це бухгалтерський облік та складання фінансової звітності про виконан­ня бюджетів. Дані фі­нансової звітності є основою та відправною точкою для планування бюджету, аналізу та здійснення конт­ролю. Тому побудова правильної бухгалтерської сис­теми, яка б надавала можливість мати повну фінансо­ву картину держави, приймати сучасні управлінські рі­шення, є необхідністю та інструментом реалізації бю­джетної політики.

Обраний курс на розробку національних стандар­тів на основі міжнародних у державному секторі вима­гає певних дій не тільки від Держказначейства, а в першу чергу, від Міністерства фінансів, органів адміністрування. На сьогодні офіційно закріпленим методом ведення бухгалтерського обліку в секторі державного управління є касовий, з елементами методу нарахування (облік дер­жавного боргу, зобов'язань розпорядників бюджет­них коштів). За цим методом усі операції повинні обліковува­тися в момент їх виникнення,  тоді як активи повинні спи­суватися на видатки лише тоді, коли вони будуть використані, тобто пропорційно протягом всього термі­ну корисної служби і це пов'язано із зносом.

При цьому виникає питання як організаційного, так і суто методологічного порядку.

По-перше, слід чітко визначитися із переліком ко­нтролюючих органів, які займаються стягненням податків. А також із їхньою відповідальністю, оскільки на сьогодні те, що ми маємо у додатках до державного бюдже­ту 2009 року — перелік майже всіх міністерств та відомств, більшість із яких не має повноважень щодо функцій здійснення перевірки своєчасності, достові­рності, повноти нарахування податків, як того вима­гає законодавство. Го­ловне досягнення  мети — покращення платіжної дис­ципліни щодо своєчасних розрахунків з бюджетом.

По-друге, зазначені органи повинні формувати базу даних за нарахованими до сплати податками та пере­давати її до органів Держказначейства для обліку за видами податків. І це буде доходами.

Тому з метою забезпечення здійснення органами Державного казначейства ефективного економічного контролю за раціональним, цільовим  та економним використання бюджетними установами, організаціями та підприємствами державних коштів, необхідно вжити наступних заходів:

1)       забезпечити контроль за дотриманням принципу підпорядкування головним розпорядникам бюджетних коштів;

2)       сформувати чітко визначений механізм фінансування бюджетної установи різними бюджетами, встановивши пропорційні співвідношення асигнувань з  різних бюджетів;

3)       внести зміни до чинного законодавства в частині функцій та повноважень Державного казначейства України, щодо попередження нераціонального використання бюджетних коштів;

4)       розширити повноваження установ, включивши до них можливість випадків  взяття зобов’язань на власний розсуд в частині використання спеціальних коштів;

5)       посилити внутрішній контроль та відповідальність посадових осіб за недопущення порушень щодо законного використання бюджетних коштів;

6)       організовувати семінари, навчання для працівників бюджетних установ із залученням фахівців фінансових, казначейських та контролюючих органів.

Безперечно, фінансовий стан установ бюджетного сектору в Україні, діяльність яких залежить від фінансування,якого не вистачає  упродовж десятка років, свідчить про невідповідність ринковим методам його управління . Це актуалізує проблему реформування згаданого сектору.,а умови склались для заміни неефективних адміністративних методів впливу на економічні процеси у бюджетному секторі активними ринковими,які будуть  ґрунтуються на економіко-правових засадах.

Викладені проблемні питання є наслідком аналізу здійснених контрольних функцій та про­веденої методологічної роботи Держказначейства України,. Вирішення яких буде здійснено шляхом перспективного контролю та сприятиме реалізації бюджетної політики держави, зокрема. впровадженню програмно-цільового методу планування та ефективному управлінню бюджетними коштами.

Список використаних джерел

1. В. Бугаєнко. Проблеми державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ // Вісник КНТЕУ. - 2009. - № 4. - С. 100-105.

2. О. Чечуліна. Контроль органів Державного казначейства при обслуговуванні бюджетів як складова фінансового контролю у бюджетній сфері // Казна. - 2004. -  №9. – С. 8-11.