Лиман А.Ю., Бачинський В.М.
Буковинська державна
фінансова академія,
М. Чернівці
Емоційний інтелект та його вплив на
кадрову політику
Загальновідомим
фактом є те, що відмінні знання, отримані в школі чи у вузі ще не гарантують
успіху в житті. В боротьбі за досягнення успіху вирішальну роль грають не
аналітичні здібності, а сукупність інших характеристик.
Дослідження цього
питання є надзвичайно важливим і актуальним у сучасних умовах розвитку
економіки. Адже одною з головних проблем, які зараз стоять перед менеджментом є
раціональний і ефективний відбір персоналу.
Багато вітчизняних
науковців звертають свою увагу на тему емоційного інтелекту. Зокрема, Л.
Бурлачук у своїй статті «Що таке емоційний інтелект?» показує його
взаємозв’язок з управлінням персоналу. Проте, закордоном значно раніше почали
розвиватися різні теорії щодо даного питання.
Психологи
запропонували теорію, згідно якої запорукою життєвих успіхів виступає так
званий емоційний інтелект - здатність людини розуміти і контролювати свої
емоції, а також емоції оточуючих. Вважається, що EQ більш важливий фактор для
успіху людини, ніж «звичайний» інтелект
- IQ. На його основі люди стають могутніми політиками, успішними підприємцями
та ефективними управлінцями.
Сама ідея емоційного
інтелекту в сучасній його інтерпретації
виникла з поняття соціального інтелекту, яку розробляли такі автори, як
Едуард Торндайк, Радість Гілфорд та Ганс Айзенк.
Активні дослідження
в сфері емоційного інтелекту почалися ще в 1940 р. - Девід Вечлер, один із засновників
IQ-тестування, наполягав на тому, що
велике значення у дослідженнях людської особистості мають «емоційні чинники». Проте,
вимірювання емоційних здібностей не було включено в IQ-тест. Але дослідження в
цій галузі розвивалися і вже в 1948 р. Р.В. Ліпер висунув ідею «емоційного
мислення». В 1955 р. Альберт Елліс створив методику логічного дослідження
емоцій (Rational Emotive Therapy). З 1980 р. над феноменом емоційної культури
активно працює Реувен Бар-Он, який знаходить відповіді на багато питань
стосовно емоцій і їх ролі в успіху. Він розробив тест, відомий як бар-оновский
EQ-і (Emotional Quotient inventory). Модель EQ Бар-Она була представлена в 1996
р. і відразу викликала великий інтерес. Фактично в цей період теорія EQ
оформилася остаточно [1].
Важливу роль у
розвитку теорій емоційного інтелекту стала гуманістична психологія. Так, Пітер
Салоуей в 1990 р. випустив статтю під назвою «Емоційний інтелект». Розум
перестав сприйматися як якась ідеальна субстанція, емоції - як головний ворог
інтелекту, і обидва явища набули реального значення в повсякденному життя.
Девід Карузо, колега
Салоуея, стверджував: «Дуже важливо розуміти, що емоційний інтелект - це не
протилежність інтелекту, не тріумф розуму над почуттями. Це унікальний перетин
обох процесів»[2].
У 1995 р. вийшла
книга Даніеля Гольмана «Емоційна
культура: чому вона може мати більше значення, ніж IQ», в якій підсумувався
весь досвід досліджень в даній сфері і в доступній формі розкрито феномен EQ,
рівень якого і відповідає за успіх у житті кожної окремо взятої людини. Високі
бали за тестом IQ, що є підставою для прийняття на престижні та
високооплачувані посади, зовсім не є гарантією того, що працівник буде
ефективно працювати і завоює успіх для себе та своєї компанії. Набагато
важливіше мати високі бали з EQ-тесту. Основна ідея роботи Гольмана полягає в
тому, що існують різні види інтелекту, в тому числі емоційний, який може
допомогти людині в різних сферах життя. З точки зору вченого, це інший спосіб
бути розумним, що виражається в тому, як людина звертається з самим собою і
вибудовує стосунки c іншими.
Він виділяє чотири
основних складових емоційного інтелекту (самосвідомість, самоконтроль, емпатія
та навички відносин), аналізуючи які можна дійти висновку про вирішальну роль
EQ в житті кожного. Особистість з високим ЕQ ініціативна, знайде вихід з
будь-якої складної ситуації, легко і конструктивно вирішить всі проблеми.
Характерна ознака добре розвиненого емоційного інтелекту - доброзичливість.
Володар високого EQ приємний у спілкуванні, намагається уникати конфліктних
ситуацій, самодостатній і незалежний, реалістично оцінює свої здібності.
Нова теорія призвела
до зміни критеріїв відбору персоналу. EQ - особливий параметр, який не
пов'язаний з «емоційністю» у звичному розумінні. Емоційна темпераментна людина
може мати низький EQ, що пов'язано з його невмінням аналізувати і контролювати
свої емоції, а спокійна, врівноважена - може демонструвати високий рівень
емоційного інтелекту.
Робоча атмосфера, що
створюється лідером, залежить в першу чергу від стилю його керівництва. Таких
стилів Гольман виділяє шість (лідери-"диктатори", лідери-"наставники",
лідери-"партнери", "авторитетні", "демократичні"
лідери, лідери "зразкового" стилю). Володіння кожним з цих стилів
залежить від особливостей емоційного інтелекту конкретного керівника [2]. Хороший лідер повинен вміти застосовувати різні стилі, вибираючи
оптимальний для кожної ситуації, що сприятливо впливає на загальний клімат
компанії. А для цього необхідно володіти розвиненим емоційним інтелектом.
Отже, лідери, які
хочуть досягти кращих результатів, однаково добре повинні володіти декількома
стилями управління. Чим більше стилів в арсеналі керівника, тим краще.
Відомо, що рівень
інтелектуального розвитку визначається генетично, а численні дослідження
показали, що IQ - величина постійна і з віком практично не змінюється.
Що стосується рівня
EQ, єдиної думки з цього питання поки що немає. Вважають, що особистість людини
на 50% визначається генетично, однак встановлено, що з віком рівень емоційного
інтелекту може зростати. Крім того, решта 50% особистості формуються в процесі
отримання життєвого досвіду, який приблизно на 40% людина створює в собі сама.
А отже, велика ймовірність того, що EQ можна і потрібно розвивати самостійно. Саме
ця робота дає найбільші результати, саме вона підвищує ефективність кожного
індивіда
[3].
Противники методу EQ стверджують, що показник IQ є важливіші,
ніж EQ. Проте, тести на EQ і на IQ не виключають, а лише ефективно доповнюють
один одного.
Тест на IQ дозволяє
дізнатися рівень інтелектуального розвитку людини, його логічні та аналітичні
здібності, що, безумовно, є дуже важливим фактором для кожного потенційного
працівника. Коли роботодавець приймає працівника на роботу, керуючись лише його
високим балом по IQ, потім може з'ясуватися, що новачок зовсім не може ужитися
в колективі, заражає всіх своїм песимізмом або не може вирішити елементарних
робочих проблем.
Емоційний інтелект -
це система навичок, яка властива практичним людям, це особисті та соціальні
аспекти загальних здібностей, здоровий глузд і чутливість, це вміння відчувати
політичну і соціальну обстановку, справлятися зі стресом, приймати правильні
рішення, Керуючись раціональними міркуваннями і інтуїцією, грамотно будувати
відносини з навколишніми, знаходити вигідні для себе компроміси і управляти
своїми імпульсивними поривами. Коли ці аспекти особистості не розвинені, не
врятує жодної високий IQ, спілкуватися з такою людиною буде дуже важко.
Емоційний інтелект, на відміну від IQ, можна розвивати, причому як самостійно,
так і за допомогою спеціальних тренінгів. Крім того, з віком EQ сам по собі
зростає. Але, якщо людина не наділений достатнім рівнем IQ, він не тільки не
зможе побачити проблеми недостатності свого EQ, але й не зможе його ефективно
підвищити.
Список використаних джерел
1. Гуревич К. М. Психологическая диагностика: учебник / К. М. Гуревич, М. К.
Акимова – Санкт-Петербург: Питер, 2008. – 656с.
2. Бурлачук Л. Що
таке емоційний інтелект? / Л. Бурлачук // Управління персоналом. – 2008. - № 21.
С. 18-27.