Економічна науки/2 Фінансові відносини

Студентка IV курсу Зогорулько К.С.

Кременчуцький державний університет імені Михайла Остроградського,Україна

Проблеми ті шляхи вдосконалення фінансування охорони здоров’я в Україні

Конституцією України визначено, що найвищою соціальною цінністю в державі є людина, її життя та здоров’я. При цьому кожна людина має природне невід’ємне й непорушне право на охорону здоров’я.

Велике значення таких благ, як життя та здоров’я, зумовлює необхідність їх охорони. Забезпечення населення лікувально-профілактичною допомогою в достатньому обсязі та високої якості залежить від адекватності матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, професіоналізму і кваліфікації лікарів. Але серед обов’язкових умов належної якості медичного обслуговування — фінансове забезпечення, один із основних чинників, що впливає на розвиток охорони здоров’я й соціально-економічну результативність галузі.[1, c.4]

Актуальність даної теми заключається в тому, що сучасний стан фінансування охорони здоров'я України за рахунок державного та місцевих бюджетів є вкрай недостатнім і не забезпечує достатньої бази для надання якісних медичних послуг в необхідних об’ємах. З метою дослідження цих проблем в даній роботі висвітлені проблеми та запропоновані шляхи вдосконалення фінансування даної сфери.

Основи законодавства України про охорону здоров'я проголошують, що фінансування цієї сфери в Україні здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

На сьогоднішній день в Україні виділяють такі основні проблеми у

системі фінансування галузі охорони здоров'я:

· недостатнє фінансування галузі охорони здоров'я, яке проявляється, крім усього, ще й значними особистими видатками громадян на медичні послуги;

· відсутність визначеного законодавством і нормативно-правовими актами чіткого переліку медичної допомоги, що повинна надаватися у державних і комунальних закладах охорони здоров'я безкоштовно;

· відсутність зв'язків між фінансуванням державних і комунальних закладів охорони здоров'я і кінцевими результатами їх роботи;

· неможливість ефективного управління обмеженими ресурсами в умовах системи постатейного фінансування громадських лікувально-профілактичних закладів;

· фінансування лікувально-профілактичних закладів різного рівня з бюджетів різного рівня. [3, c.101]

Перебудова економіки охорони здоров'я повинна починатися, перш за все, з укріплення фінансової основи галузі, із зміни загальної системи фінансування, що передбачає обов'язковий відхід від бюджетної системи фінансування до змішаної бюджетно-страхової системи, що фінансується при активній участі підприємств, установ, організацій різних форм власності з елементами добровільного медичного страхування населення.[4] В цих умовах медичне страхування повинно поділятись на три рівні:

1) це планування мінімальних коштів в бюджеті, через які забезпечується надання мінімальної безоплатної медичної допомоги, для всіх категорій населення включаючи непрацездатних.

2) визначення Міністерством охорони здоров'я України переліку хвороб, які будуть лікуватися за рахунок бюджетних коштів. За рахунок цих коштів повинно забезпечуватися надання першої невідкладної допомоги застудних захворювань,а також інфекційних хвороб, включаючи СНІД.

3) введення обов’язкового медичного страхування громадян за рахунок коштів суб’єктів підприємницької діяльності, а також фізичних осіб.[2, c.41]

Сучасний стан фінансування системи охорони здоров’я України за рахунок бюджету є вкрай недостатнім і не створює передумов для виконання якісної медичної допомоги в необхідних об’ємах. Тому слід проводити такі заходи щодо реформування цієї системи:

1. підвищити рівень та сталість фінансування охорони здоров’я;

2. займатись підготовкою кадрів та забезпечити гідні умови праці медичного персоналу;

3. запровадити чітке нормування державних гарантій у сфері забезпечення населення безоплатною медичною допомогою та раціоналізацією використання медичних послуг;

4. формувати заходи щодо підвищення обізнаності громадян як добре інформованих споживачів медичних послуг, та реально впливати на поліпшення якості системи охорони здоров’я;

5. необхідно форсувати введення страхової медицини. Але потрібен усебічний аналіз її реальних можливостей з тим, щоб запобігти багатьом труднощам.

Література:

1. Афанасьев Є. Зачароване коло невирішених питань системи охорони здоров'я Колегія Міністерства охорони здоров'я України / Здоров’я України. - 2005. - №8. c. 3-5

2. Мних М.В. Медичне страхування за кордоном та можливості його реалізації в Україні // Держава і економіка. - 2006. - №11.с.39-41

3. Надюк З.О. Ринок медичних послуг: роль держави у фінансуванні системи охорони здоров'я України // Державне управління. - 2008. - №4.

c 100-103

4. http://health-ua.com/articles/1115.html