Клінічна медицина

Костіна В.М., Чекаліна Н.І., Настрога В.С., Савченко Л.В., Пругло В.О.

ВДНЗУ „Українська медична стоматологічна академія”(м. Полтава)

Стан легеневого сурфактанту при загостренні хронічного обструктивного захворювання легень за даними міжфазної тензіореометрії

Сурфактант – це комплекс поверхнево-активних речовин (ПАР) в біологічних рідинах організму і клітинних мембранах. Між сурфактантом біологічних рідин і клітинних мембран відбувається постійний обмін, тому сурфактантна система – це єдиний механізм забезпечення життєдіяльності організму. Характерною ознакою сурфактантів являється виражена дія їх в низьких концентраціях, що обумовлено високою здатністю їх до міжфазної активності. Адсорбуючись на межах розподілу фаз, ПАР здатні змінювати поверхневий натяг, порушувати перенос речовин і енергії через біологічні мембрани, баланс в клітинах і біологічних рідинах білків, ліпідів, електролітів. Загострення хронічного запального процесу у хворих на ХОЗЛ призводить до порушення імунного, ліпоперекисного, метаболічного, сурфактантного гомеостазу внутрішнього середовища. Такі системні порушення при загостренні ХОЗЛ призводять до змін метаболізму низько - і високомолекулярних ПАР сироватки крові з формуванням нових фізико-хімічних взаємозв’язків, тому здатні порушувати стан поверхневого натягу крові. Основна маса ПАР, які продукуються клітинами альвеолярного епітелію при ХОЗЛ шляхом зворотнього всмоктування попадає в кров. Гіпоксія і бактеріальна інфекція в бронхолегеневій системі порушує місцевий синтез легеневого сурфактанту (ЛС), що призводить до зменшення вмісту в сироватці крові вмісту ПАР, а значить до зміни стану міжфазного натягу крові. Існує кореляція між ліпідно-білковими показниками легеневого сурфактанту і такими сироватки крові, тому по даним адсорбційних тензіограм крові можна судити про фізико-хімічні властивості конденсату видихнутого повітря, а значить і про стан ЛС. Тому вивчення показників ПН сироватки крові у хворих на ХОЗЛ може в інтегральному вигляді відобразити наявність поверхнево-активних речовин, тобто , характеризувати стан ЛС.

Метою дослідження було вивчення стану легеневого сурфактанту у хворих на ХОЗЛ за допомогою методу міжфазної тензіореометрії.

Матеріали і методи. У 30 хворих на ХОЗЛ в фазі загострення ( серед яких було 18 жінок і 12 чоловіків, віком від 17 до 61 року, тривалість захворювання від 5 до 20 років), досліджені сурфактантні властивості сироватки крові за допомогою методу міжфазної тензіореометрії. У всіх хворих дослідження проводилося в умовах відміни лікування бронхолітичними препаратами (впродовж 2х днів) у ранковий час. Хворим на ХОЗЛ проводили клінічне, біохімічне і інструментальне обстеження. За допомогою комп’ютерного тензіореометра методами МРТ2, LAUDA (Німеччина) і ADSA (Канада) оцінювали поверхневий натяг, фазовий кут, модуль в”язкоеластичності і час релаксації. Контрольну групу становили - 20 практично здорових осіб, серед яких було 8 жінок і 12 чоловіків, віком від 17 до 65 років.

При загостренні ХОЗЛ у сироватці крові хворих збільшується поверхневий натяг в області коротких (0,01 сек.) часів життя поверхні і зниження поверхневого натягу крові в області довгих (t→∞) . ПН2 (1 сек.) визначає стан крові в області середніх часів життя поверхні, залишався практично не змінним. Фазовий кут відображав сумарну концентрацію ПАР в дослідному зразку. Відмічається збільшення релаксації крові (Т), що відображає кінетику адсорбційних процесів і нестійкість адсорбованих молекул в умовах рівновісного моношару. Загострення ХОЗЛ супроводжувалося зменшенням модуля в”язкоеластичності. В основі виявлених порушень лежить метаболічна дисфункція сурфактантної системи легень, тобто підвищення ПН при загостренні ХОЗЛ можливо пов’язане з накопиченням в моношарі сурфактанту, сполук з менш вираженими поверхнево-активними властивостями. На біофізичні властивості крові у даної групи хворих впливав вік і стать хворого. Стать хворого - в зоні дуже коротких і дуже довгих часів. Вік хворого визначає ПН крові в зоні середніх часів. На в”язкоеластичність крові впливав тільки вік хворого. Встановлена залежність параметрів міжфазної тензіореометрії сироватки крові у хворих на ХОЗЛ від показників бронхолегеневої функції. Показники ФЖЄЛ мають кореляції із ПН1.Час релаксації крові у чоловіків більше 355 сек., а у жінок більше 316 сек. – несприятлива ознака в відношенні бронхообструкції, а збільшення рівновісного ПН більше 48 мН/м (незалежно від статі) – в відношенні легеневої гіпертензії. Обструктивний тип функції зовнішнього дихання впливає на міжфазну активність крові в зоні дуже коротких часів, а рестриктивний – в області дуже довгих, статична міжфазна активність характеризує вираженість легеневої гіпертензії, а час релаксації крові на рівень судинного опору.

Таким чином, метод міжфазної тензіореометрії інтегрально описує процеси динамічної адсорбційної поведінки поверхнево-активних речовин і дає змогу судити про стан легеневого сурфактанту у хворих на ХОЗЛ.

В зв’язку з постарінням населення і достовірним збільшенням числа хворих з поєднаною патологією , зокрема ХОЗЛ на фоні артеріальної гіпертензії в перспективі, застосування цього методу у хворих з поєднаною патологією.