Онищенко І.О.

Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника, Україна

Питання вдосконалення законодавства України у сфері кримінально-правового захисту життя і здоров’я людини

          Особа  по­тре­бу­є  по­си­ле­ної кри­мі­на­ль­но-­пра­во­вої охо­ро­ни, коли мо­ва йде про захист таких фу­н­да­ме­н­та­ль­них бла­г, як її жит­тя, здоров’я, воля. Саме тому кримінальним законодавством одним із перших поставлено захист названих цінностей. Українське кримінальне законодавство не є ідеальним і повинне постійно вдосконалюватися, встигати за ходом історії і за всіма змінами, що відбуваються у суспільстві. Саме в такому разі воно буде ефективним.

         Ефективність кримінального закону в самому елементарному розумінні означає його результативність у справі протидії злочинності. Ефективність безпосередньо пов’язана з завданнями, які перед ним стоять – охоронна безумовних цінностей, суспільства і держави [1, 8]. Отже, постає питання – чи виконує своє завдання – охорона особи від злочинних посягань кримінальний закон. Охорона когось чи чогось від злочинних посягань означає, що злочинні посягання, які могли здійснитися не були вчинені – цього запобігли самим фактом існування кримінального закону і його застосуванням на практиці. Нажаль ми можемо зробити негативний висновок. Злочинів проти особи стає все більше. Саме тому досить важливим є встановлення не лише підвищеної кримінальної відповідальності за ряд злочинів, а також усунення суттєвих недоліків норм Кримінального кодексу, що передбачають захист життя і здоров’я особи.

                   Вбивство - це винне, протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст.115 КК). Практика свідчить, що за останні роки для ви­па­д­ків уми­с­них вбивств особи при­та­ман­ні осо­б­ли­ва жо­р­с­то­кість, вчинення способом небезпечним для багатьох, з використан­ням безпо­ра­д­но­го ста­ну поте­р­пі­лих. Чинне кримінальне законо­дав­ст­во пе­ред­ба­чає в даних ви­па­д­ках по­си­ле­ний за­хи­с­т жит­тя особи. Проте в ньому містяться недоліки, що зумовлюють виникнення чимало проблем, а також ускладнюють здійснення ефективного кримінально-правового захисту особи. Чимало науковців сьогодні (І.К. Турке­вич, В.І. Ла­но­ве­н­ко) про­по­нують у п.2 ч.2 ст.115 КК Укра­ї­ни (умисне вбивство) сло­ва “ма­ло­лі­т­ньої ди­ти­ни” за­мі­ни­ти на “неповно­лі­т­ньо­го”, що зумовлено тим, що важливою проблемою у сфері захисту життя особи є саме захист неповнолітніх.  Це до­зво­лить, з од­но­го бо­ку, призначати по­ка­ран­ня, яке від­по­ві­дає тяжко­с­ті ско­є­но­го, а з іншо­го - бу­де суворою пересторогою тим, хто за­хо­че по­ся­г­ну­ти на жит­тя неповнолітнього [2, 14]. Налогічним положення пропонується доповнити і статті 121, 122, 125 КК, що передбачають відповідальність pа умисні тілесні ушкодження.

         Слід також на­го­лосити на ва­ж­ли­во­с­ті ви­знан­ня ви­па­д­ків вчи­нен­ня зло­чи­нів, передба­че­них ст. ст. 115, 121, 126, 127 КК Укра­ї­ни на ра­со­во­му, на­ці­о­на­ль­но­му чи релігійному ґру­н­ті, об­ста­ви­на­ми, які об­тя­жу­ють від­по­ві­да­ль­ність, і вне­сен­ня потрібних змін до дис­по­зи­цій вка­за­них ста­тей. Це дозволить  притягти до більш суворої відповідальності винних осіб, а також можливо закріплення даної кваліфікуючої ознак матиме і превентивний вплив.

         Важливим доповненням, що стосується кримінально-правового захисту дітей є зміна редакції статті 117 КК, яка передбачає відповідальність за вбивство матір’ю новонародженої дитини. Ана­ліз дис­по­зи­ції стат­ті сві­д­чить, що під її дію під­па­да­ють всі жі­н­ки, що вчи­ни­ли уми­с­не вбивс­т­во сво­єї новонаро­дже­ної дитини під час пологів або від­ра­зу пі­с­ля поло­гів (фактич­но це один з ви­дів уми­с­но­го вбив­с­т­ва за по­м’я­к­шу­ю­чих об­ста­вин). Проте не­ві­р­но від­но­си­ти всі ви­па­д­ки ді­то­вбив­с­т­ва до вчи­не­них за по­м’я­к­шу­ю­чих об­ста­вин, оскі­ль­ки це послаблює бо­ро­ть­бу з да­ним видом зло­чи­ну. Тому необхідно ква­лі­фі­кувати уми­с­не вбив­с­т­во ма­ті­р’ю сво­єї новонародженої ди­ти­ни під час пологів або від­ра­зу пі­с­ля по­ло­гів, вчи­не­не в обумовленому по­ло­га­ми ста­ні. Всі ін­ші випа­д­ки по­трі­б­но ква­лі­фі­ку­ва­ти за п.2 части­ни дру­гої ст.115 КК Укра­ї­ни.

            Багатьма вченими об­ґру­н­то­ву­єть­ся не­об­хід­ність вста­но­в­лен­ня кри­мі­на­ль­ної відпові­да­ль­но­с­ті за під­бу­рю­ван­ня до са­мо­губ­с­т­ва та по­со­б­ни­ц­т­во у са­мо­губ­с­т­ві іншої осо­би і вне­сен­ня по­трі­б­них до­по­в­нень до ч.1 ст.120 КК Укра­ї­ни, оскільки особи, які сприяють вчинення іншими самогубства залишають безкарними, а отже і продовжую вчиняти відповідні злочинні дії по відношенню до інших осіб. Пропоную викласти  ч.1 ст.120 КК Укра­ї­ни наступним чином: “До­ве­денн­я осо­би до само­губ­с­т­ва або до за­ма­ху на са­мо­губ­с­т­во, що є на­с­лід­ком жо­р­с­то­ко­го поводжен­ня з людиною, приму­су до протиправних дій або систематичного при­ни­жен­ня її людсь­кої гід­но­с­ті, а так са­мо ін­ше ді­ян­ня,  яке спри­я­ло са­мо­губ­с­т­ву або за­ма­ху на самогуб­с­т­во, - ка­ра­є­ть­ся...”

           Як зазначалось раніше, недосконалість кримінального закону проявляється і в неналежному захисті осіб від таких поширених на сьогодні злочинів, як катування і мордування. Диспозиції статей, що передбачають відповідальність за даний злочин не містять чіткого формулювання даних понять. Тому пропонується закріпити в ст.127 КК Укра­ї­ни таке формулювання поняття ка­ту­ван­ня як уми­с­не за­по­ді­ян­ня фізично­го чи мо­ра­ль­но­го стра­ж­дан­ня шля­хом на­си­ль­ни­ць­ких дій з ме­тою спонукати поте­р­пі­ло­го або ін­шу осо­бу вчи­ни­ти дії, що су­пе­ре­чать їх во­лі.

        Отже, кримінально-правовий захист особи потребує удосконалення. Це впершу чергу обумовлено зростанням кількості злочинів проти особи, а також необхідністю приведення у відповідність до міжнародних стандартів кримінального законодавства України. Саме тому нами запропоновано внести деякі зміни, до статей, що стосується кримінально-правового захисту прав особи. Це в свою чергу дозволить більш ефективно здійснювати захист особи, уникнути вчинення ряду злочині, зменшити їх негативних вплив на суспільство.

1.     Лопаченко Н. Ефективне кримінальне законодавство: утопія чи нереалізована можливість? / Н.Лопаченко // Юридичний Вісник України.-  2007 – 2-8червня – С. 8-9.

2.      Керенко С.О. Проблеми захисту неповнолітніх кримінальним законодавством України: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”  / C.О.Керенко. – Київ, 2003. -  20с.