Аспірант Стешенко Л.І.
Співвідношення
понять “ефективність” та “результативність” в фінансово-господарській
діяльності підприємств
Незважаючи на тривалу історію вивчення ефективності й
результативності, це питання й надалі залишається в центрі уваги багатьох
науковців, оскільки існують суперечності щодо трактування цих понять як
синонімічних. Так, вчені
Г. Черевко та В. Лукаш припускають, що досить часто поняття ефективності
вживають як синонім результативності. Але якщо результатом якоїсь діяльності є
продукт, який не задовольняє певних вимог, насамперед суспільних, не відповідає
встановленням параметрам і тому не має практичного застосування, одержаний
результат не є ефективним, так само як не була ефективною дана діяльність” [1,
с. 47].
Ми погоджуємося з вищенаведеним. Зокрема, дослідник Савченко О.Ф. під
ефективністю виробництва розуміє: “... функціонування матеріального
виробництва, ... досягнення об’єктивної мети, ... здійснення основних
виробничих функцій” [2, с. 41].
На думку Наумова О.Б.: “Додатковим показником
ефективності виробництва може слугувати зіставлення ринкової
вартості підприємства із сумою ринкових вартостей підрозділів”, далі він
зазначає, “визначальний показник ефективності — це показник відношення
ринкової вартості підприємства як сукупності бізнес-ліній до вартості майна, задіяного
у бізнесі. Показником динаміки ефективності є динаміка визначеного показника.
Оцінка зміни ефективності, яка відбиває характер і напрям її зміни у часі,
ґрунтується на порівнянні значень результативних показників ефективності у різні
періоди часу”. Тому, на його думку, “ефективність результатів
роботи характеризується показниками абсолютного та відносного відхилення
підприємства” [3, с. 41].
Водночас Коденська М.Ю. і Кісельов В.А.
зазначають: “Рівень ефективності виробництва в значній степені зумовлений
освоєнням нових технологій, що базуються на виробничій системі машин ...” [4,
с. 92].
Сутність категорії “ефективність виробництва”, на
думку деяких авторів виражається в повній мірі співвідношенням кінцевого
результату – ефекту до використання виробничих ресурсів.
“Ефект (результат) виробництва, за припущенням
Пархомця М.К., виражається в обсязі валової, товарної і кінцевої продукції,
валового доходу і прибутку” [26, с. 19]. Отже, в даному випадку, чітко
простежується тенденція узагальнення всіх кінцевих результатів виробничого
процесу, як натуральних так і грошових чинників. “Зіставлення розміру ефекту до
затрат виробничих ресурсів засвідчує рівень ефективності виробництва” [5, с.
19].
В той же час
В.К.Савчук [6] визначає суть економічної ефективності як одержання
максимального результату з одиниці виробничого ресурсу. Для її визначення він
застосовує систему показників, які обчислюють відношенням виробленої продукції
(в натуральному і вартісному виразі), товарної продукції, валового і чистого
доходу (прибутку) до приведених витрат – сума поточних
виробничих витрат і добутку вартості основних засобів (капітальних вкладень) на
коефіцієнт ефективності, який для сільськогосподарських підприємств дорівнює
0,15; поточних витрат – собівартості продукції; окремих видів витрат
– витрат живої і уречевленої праці; окремих видів ресурсів
– трудових, основних фондів і оборотних засобів, землі
тощо.
На думку В.І. Мацибори,
ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію
об’єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності
виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного
виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від
застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.
В літературі зміст ефективності виробництва
переважно і в цілому правомірно визначають як міру “результативність
використання продуктивних сил”, або як “відношення корисного ефекту до витрат
виробництва або до виробничих ресурсів”, або як “результат взаємодії виробничих
відносин з продуктивними силами в процесі виробництва матеріальних благ”.
Так, Й. Крилек пише, що “економічна ефективність – це соціально-економічна категорія, пов’язана із розвитком продуктивних сил і характером виробничих відносин, що характерні даному способу виробництва. Вони визначають її зміст, цілі і критерії” [7, с.14]. Дане визначення, на нашу думку, досить об’ємне і в повній мірі не відображує сутність даної категорії. Ми вважаємо, що більш чітке визначення ефективності дають В.Р. Боєв, С.І. Кованов, В.А. Свободін, які під нею розуміють економічну категорію, що відображає механізм функціонування виробничих сил і виробничих відносин, яка показує результативність функціонування засобів, предметів праці і робочої сили. Вона визначає суть процесу відтворення і характеризує ступінь досягнення основної мети, що залежить від системи економічних законів стосовно суспільного та індивідуального відтворення [8, 9].
Ми поділяємо думку В.А. Пуліми про те, що ефективність
виробництва можна розглядати і як виробництво товару з найменшими витратами,
тобто використання мінімальної кількості ресурсів для виробництва даного обсягу
продукції при мінімальних середніх загальних витратах. Рівень економічної
ефективності дає уявлення про те, ціною яких ресурсів (витрат) досягнуто
економічний ефект (результат), а саме: чим більше ефект (результат) і менші
ресурси (витрати), тим вища ефективність виробництва і навпаки.
В.К. Горкавий підкреслює, що “виробництво
вважається ефективним лише тоді, коли результати виробництва перевищують
витрати уречевленої і необхідної праці, тобто коли створюється так званий
корисний ефект” [10, с.305].
Таким чином, під категорією
ефективності виробництва ми
розуміємо систему побудови господарської
діяльності для досягнення довгострокової і поточної мети з найменшими витратами засобів і ресурсів, властивим різним способам виробництва. Якісна характеристика сутності категорії
ефективності суспільного виробництва вимагає обґрунтованого підходу до
виявлення чинників, умов і особливостей ефективності виробництва, а також форм її прояву
на макро- і мікрорівні.
Досліджуючи
ефективність діяльності підприємства, треба розділяти власне ефективність
діяльності, що стосується використання ресурсів та результативність, що
характеризує ступінь реалізації стратегії. В той же час треба пам’ятати, що для
успішної діяльності підприємства важливе не лише досягнення цілей і реалізація
стратегії (результативність), але й мінімізація витрат впродовж цього
процесу (ефективність). Тому показники
результативності і ефективності взаємопов’язані, але важливо оцінювати їх
нарізно, оскільки це дозволить чітко визначити, чим викликаний поточний стан
підприємства: помилковою стратегією (неправильними цілями) чи нераціональним
використанням ресурсів.
Отже, широко вживане сучасними авторами поняття “ефективність” насправді
має два різних значення. У сфері управління підприємством ефективність
характеризує співвідношення досягнутих результатів і поставлених цілей. Тому в
даному випадку доцільно вживати терміни “ефективність управління” або
“результативність”, які можна вважати синонімами. В англомовній економічній
літературі найбільш відповідними за змістом є широко вживані терміни “business
performance”, “enterprise performance”, “productivity of an enterprise” та менш поширений, хоча і закріплений
стандартом ISO 9000:2000, – “effectiveness”.
В свою чергу, економічна ефективність (співвідношення результатів
діяльності до витрачених для їх досягнення ресурсів) стосується господарської
діяльності підприємства і має в англійській мові еквівалент “economical
efficiency” або просто “efficiency”.
Таким чином, показники результативності та економічної ефективності не
лише відрізняються за змістом, але й характеризують різні аспекти діяльності
підприємства.
Література:
1.
Черевко Г. Людський аспект соціально-економічної
ефективності / Г. Черево, В. Лукаш // Економіка України. – 1998. - № 3. – С.
47-51.
2. Савченко О.Ф. Теоретичні аспекти ефективності функціонування підприємств
аграрного сектора економіки / О.Ф. Савченко // Економіка АПК. - 2002. - № 8. –
С. 41-44.
3.
Наумов О.Б. Визначення економічної ефективності
виробництва за узагальнюючими показниками /О. Б. Наумов // Економіка АПК. –
2000. - № 5. – С. 39-42.
4. Коденська М.Ю. Агропромислові
підприємства і агрофірми в умовах переходу до ринку / М. Ю. Коденська, В.А.
Кисельов – К.: Видавництво УСГА, 1993. – 184 с.
5.
Пархомець М.К. Економічний механізм розвитку
молокопродуктового підкомплексу АПК Західного регіону України / М.К. Пархомець.
– Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 328 с.
6.
Савчук В. Эффективность маркетинга / В. Савчук // Стратегия. – 2004. – № 8.
– С. 33-38.
7. Крилек Й. Экономическая эффективность сельскохозяйственного производства:
Сокр. пер. с чешск./ Науч. ред. М.М. Макеенко. – М.: Экономика,1981.– 192 с.
8. Кованов С.И. Экономические показатели деятельности сельскохозяйственных
предприятий: Справочник.–2–е изд., перераб. и доп. / С.И. Кованов, В.А
Свободин. – М.: Агропромиздат,1991.– 304 с.
9.
Методика
экономических исследований в агропромышленном производстве / под
редакцией Боева В.Р. – М.: 1995. – С.68.
10. Гаркавий В.К. Статистика: підручник / В.К. Гаркавий. – К.: Вища школа,
1995.– 306 с.