к.е.н., Полятикіна Л.І.,
Кальник А.С.
І. Вступ
Запаси займають
особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат
підприємств різних сфер діяльності і є найбільш важливою та значною частиною
активів підприємства.
Для ефективної
системи управління запасами необхідна їх правильна класифікація, що дозволить керівництву підприємства отримувати
якісну інформацію про рух запасів. Та при сучасних економічних умовах, при
переході діяльності економічних суб‘єктів на ринкові відносини, що потребують
об‘єктивно зміни бухгалтерського обліку наближення його до міжнародних
стандартів правильна організація бухгалтерського обліку виробничих запасів є
необхідною умовою для ефективної діяльності підприємства.
ІІ. Поставлені завдання
Ще в працях
вчених-економістів середини 20 століття згадувалося про те , щоб процес
виробництва протікав безперервно, необхідно, щоб на місці виробництва постійно
знаходився великий запас сировини. Безперервність процесу вимагає, щоб
наявність необхідних для нього умов не залежала ні від можливих перерв при
щоденних закупках, нi від того, що товарний продукт продається щоденно або
щотижня, i тому тільки не регулярно може перетворюватися назад в елементи його
виробництва.
Вчені Чаюн І.Ю.,
Бондар І.Ю. виділяють запаси, як матеріальні ресурси необхідні для забезпечення
розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та
задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з
метою їх наступного використання .
У підручниках з
бухгалтерського обліку piзні автори виділяють і дають визначення виробничим
запасам так: Бутинець Ф.Ф. під сутністю виробничих запасів розуміє все те, що
завезено на склади підприємства i ще не вступило в першу стадію обробки, тобто
частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9
“Запаси" визначає запаси як активи, які утримуються для подальшого продажу
за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з
метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під
час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також
управління підприємством .
Отже з вище
згадуваного можна зробити висновок, що економічна думка середини 20 століття
виділяє запаси, як нероздільну частину виробничого циклу, але не розглядає їх
як частину у споживанні та управлінні підприємством. Чаюн І.Ю., Бондар І.Ю.
ототожнюються Ф.Ф. Бутинець, який трактує запаси як частину операційного циклу з їх обробкою та у процесі
виробництва. Найбільш точно і поширено розглядається сутність запасів у П(с)БО
9 «Запаси», де виділяють усі стадії запасів: виробництво продукції, виконання
робіт, надання послуг та управління підприємством. Отже, запаси -це активи, які утримуються
підприємством для реалізації,
безпосередньо беруть участь у виробництві товарів, які виготовляються
для продажу та використовуються для споживання та управління виробництвом.
ІІІ. Результати
Важливе значення для
правильного обліку має порядок оцінки
запасів. В обліку запаси відображаються за первісною вартістю. Відповідно до
П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату є собівартість, яка
складається із таких фактичних витрат: сум, що сплачуються згідно з договором
постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; сум ввізного мита;
сум непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів і не відшкодовуються
підприємству; транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів,
оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів
усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі
страхування ризиків транспортування запасів); інших витрат, які безпосередньо
пов'язані з придбанням запасів і доведенням до стану, в якому вони придатні для
використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі
матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати
підприємства на доопрацювання і покращення якісно-технічних характеристик
запасів.
Не включаються до
первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони
були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; відсотки
за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні
витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням
їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Згідно з П(С)БО 9
«Запаси» на підприємстві можна використовувати один із п’яти методів оцінки
запасів при їх вибутті або декілька одночасно. Але при цьому слід уточнити, що для
усіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умови
використання, застосовується тільки один із нижче наведених методів.
Оцінка запасів
проводиться за одним з таких методів:
- собівартістю
перших за часом надходження запасів (FIFO або ФІФО);
- середньозваженою
собівартістю;
- нормативних
витрат;
- ідентифікованою
собівартістю відповідної одиниці запасів.
- ціни продажу;
Підприємство може
вибирати одну із двох систем обліку: постійну або періодичну. Вибір системи має
бути зазначений в наказі про облікову політику .
При застосуванні
періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів їх залишки під час
складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік).
Постійна система
обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом
та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система
обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є
велика трудомісткість.
Використовуючи один
метод оцінки запасів при застосуванні двох систем обліку, при великому обсязі
операцій можна отримати різні суми відпущених у виробництво запасів та їх
залишки. Цей факт пояснюється різницею в часі відображення оцінки запасів.
Використання методу
FIFO ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими,
першими і вибувають. Отже, вартість запасів на кінець звітного періоду
відображається фактично за вартістю останніх за часом придбань. Недоліком цього
методу є невиправдане завищення прибутку (при зростанні цін). Тому застосування
методу FIFO в умовах зростання цін сприятиме зростанню податку на прибуток.
Проте і в цьому випадку можна знайти позитивний момент при отриманні позики або
при залученні інвестицій.
Метод
середньозваженої собівартості дуже поширений. Суть його полягає в тому, що при
різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується
собівартість запасів. При цьому визначають суму кількості одиниць запасів на
початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом
звітного періоду, та їх вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та
їх вартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає нам
середньозважену собівартість одиниці запасу на кінець періоду.
В основному метод
нормативних витрат призначений для серійного промислового виробництва. Суть
його полягає в тому, що запаси, як правило, оцінюються в балансі за нормативною
собівартістю, яка складається з суми нормативних витрат на одиницю виробу. Ці
витрати плануються підприємством, регулярно перевіряються і змінюються для
максимального наближення їх до фактичних. Точний термін перегляду норм витрат
законодавством не встановлений, він визначається підприємством самостійно.
Відхилення від встановлених нормативів обліковують на окремих регулюючих
рахунках.
Метод
ідентифікованої собівартості застосовується щодо тих видів виробничих запасів,
які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів значної
вартості, а також стосовно тих видів запасів, що вони не замінюють один одного.
Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку по кожному
виду запасів. В результаті використання цього методу однакові запаси
обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який
саме з однакових запасів використає підприємство, прибуток буде змінюватись
відповідно до первісної вартості кожного запасу. При веденні бухгалтерського обліку за допомогою спеціальних
комп'ютерних програм використання цього методу можливе навіть для роздрібної
торгівлі.
Оцінка за цінами
продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього
процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовується підприємствами,
які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем
торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між
продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки
на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як
добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній
процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом
ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок
за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітному місяці товарів і
залишок товарів на початок звітного місяця .
Метод обліку вибуття
запасів, який підприємство обирає для цілей бухгалтерського обліку фіксується в
наказі про облікову політику підприємства та обов'язково наводиться примітка:
до дати звітності зміна обраного методу дозволяється один раз на рік на початку
нового календарного року з обґрунтуванням причин такої зміни.
Метод FIFO є
найпростішим для оцінки, він може бути використовуватися для невеликих
підприємств. Оцінка за цінами продажу часто застосовують при великій
різноманітності номенклатур. Дані методи є невигідними під час інфляції. Метод
середньозваженої простий і можливості допусканні неточностей, завищення або за
нищення ціни запасів. Ідентифікованої собівартості вигідними при
комп’ютеризовані системи, оскільки ведеться розріз по кожному виду запасу.
Найточніший метод нормативних витрат, що фіксує максимальне наближення до
фактичного. У зв'язку з цим виникає ряд проблем в організації управління
запасами та їхнього облікового забезпечення: на якій інформаційні базі повинен
основуватися сучасний облік матеріальних оборотних засобів на вciх стадіях руху
у засобів, яка його трудомісткість, як цей облік слід вести, кому i яка
інформації необхідна i як використовувати в управлінні підприємством.
IV. Висновки
Облік запасів - це необхідна вимога для функціонування кожного господарчого
суб`єкта. Враховуючи думки різних
авторів можна стверджувати, що виробничі запаси відіграють особливу роль в не
лише як матеріальна основа діяльності, їхнє раціональне і економічне
використання - одна з основних умов ефективної діяльності підприємства.
Отже, за
результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що від правильності
ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством
прибуток та збереження самих запасів. Облік запасів ведеться в натуральному та
грошовому вимірниках. Як вже було розглянуто вище, існують різні методи оцінки
запасів, кожен з яких має свої переваги та недоліки, тому є дуже важливо
вибрати той метод, за яким можна найточніше провести оцінку запасів, залежно
від діяльності підприємства. Отже, для ефективного обліку запасів, а також для
ефективної роботи підприємства необхідно вибрати найбільш правильний метод
оцінки запасів, в залежності від напрямку діяльності підприємства, так як від
правильності розрахунку оцінки запасів буде залежати подальша робота
підприємства.
Література
1.Лень В.С., Гливенко В.В. Бух. Облік в
Україні: основи та практика:Начальний посібник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2006. – 556с.
2.Положення (стандарт) бухгалтерського
обліку №9 «Запаси», затверджено Наказом Міністерства фінансів України від
20.10.99 №246 (зі змінами та доповненнями).
3. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський облік в Україні / Під ред. Ф.Ф.Бутинця.
– Ж.: ЖІТІ, 2000. – 264с.
Рецензія
на наукову статтю
«Економічна сутність виробничих запасів» у збірник «Економіка: проблеми теорії
та практики». Підготовлена к.е.н., доцент Полятикіна Л.І. та магістр Кальник
А.С.
На даному етапі
розвитку підприємницької діяльності та виробництва виробничі запаси є
невід’ємною частиною матеріальної бази підприємства. Запаси постають не лише як
матеріальний об’єкт виробничої діяльності, що забезпечує роботою промисловий
сектор економіки, але і відіграють важливу роль в ефективності фінансової
роботи підприємства, так як правильна оцінка запасів не лише полегшує їх облік,
але і займає не останнє місце у фінансовій результативності роботи
підприємства.
Дана наукова стаття
спрямована на детальний розгляд методів оцінки виробничих запасів , переваги та
недоліки існуючих методів та ефективність впровадження кожного методу на
підприємстві, в залежності від напрямку діяльності.
Вважаю, що дана
наукова стаття повністю відповідає вимогам, може використовуватись при
написанні доповідей або наукових підручників та рекомендується до друку.