Экономика/13. Региональная экономика
Дашко Ірина Миколаївна, Глущенко Тетяна
Миколаївна
Криворізький факультет Запорізького
національного університету, кафедра обліку та менеджменту, Україна
Теоретичні
основи соціальної структури населення України
Соціальна структура населення – це система різноманітних видів спільнот
(класових, майнових, професійних) і стійких та впорядкованих зв’язків між ними.
В аналізі соціального складу
населення розрізняють основні та не основні класи , групи та верстви в
середні класів, а також прошарки між
ними.
Неодмінним елементом соціальної структури будь-якого суспільства є
проміжні, середні верстви населення. Соціальні групи, які претендують на
включення до середнього класу, в Україні можуть становити значну частку
населення. Це висококваліфіковані робітники, інженерно – технічні працівники, службовці,
інтелігенція тощо. Найвагомішу частку в соціальному складі населення України
становлять робітники, інженерно-технічна, науково-технічна інтелігенція і
селянство.
В умовах переходу до ринку особливе місце посіли бюрократія, представники
торгового капіталу, підприємці, кооператори, зайняті в малих та спільних
підприємствах, акціонерних та інших структурах. Зростання виробничого
потенціалу країни кількісно та якісно
формує потребу в робочій силі. Відповідно розвиваються типи розселення: скорочується чисельність
сільського населення, складаються міські агломерації, зростають малі та середні
міста, змінюється і природне середовище
проживання населення. Все це впливає на характер відтворення трудових ресурсів.
Трудовий ресурсний потенціал
характеризується
чисельністю трудових ресурсів,
їхню статево - віковою структурою, рівнем освіти і професійно – кваліфікованої праці,
фондом робочого часу, станом здоров’я, рівнем дисципліни та іншими соціально –
економічними чинниками.
Трудові ресурси – частина населення країни, що має відповідний фізичний
розвиток, знання і практичний досвід
роботи, потенційно можуть бути використані в суспільному господарстві.
До трудових ресурсів включають як зайнятих, так і потенційних працівників. В
Україні до трудових ресурсів належить населення у працездатному віці
(чоловіки до 60 років і старші, жінки-до
55 років і старші, а також підлітки у
віці до 16 років, що працюють). Переважно частину трудових ресурсів країни становить населення у працездатному
віці .
У складі робітників за межами працездатного віку понад 4-5 припадає на
пенсіонерів. Ступінь їхньої участі в суспільному виробництві пов'язаний з потребами суспільного
господарства в робочій силі, досвіді
конкретної особи, системою матеріального
стимулювання, рівень життя населення.
Сучасне виробництво зумовлює об’єктивну необхідність постійного підвищення
якості робочої сили. Це забезпечується через освіту, загальну культуру, глибоку
професійну підготовку і спеціальні знання, творче ставлення до праці та свідому
дисципліну.
В цілому можна сказати, що середні міста в Україні розміщені нерівномірно. 16 із них, що становить 1/4 їх загальної кількості, розташовані в Донбасі. В переважній більшості областей – 1-2 середніх міста, а в чотирьох областях вони відсутні (Вінницька, Тернопільська, Рівненська, Чернівецька). Малі та середні міста – це, як правило, центри адміністративних районів. У них діють різні промислові, агропромислові соціальні об'єкти. Розміщення таких міст поблизу джерел сільськогосподарської сировини, родовищ корисних копалин створює умови для розвитку переробних підприємств, що дас змогу раціонально використовувати трудові ресурси не тільки даних міст, але й навколишньої сільської місцевості. Багато малих міст України є центрами обслуговування туристів і людей, які відпочивають та лікуються (міста Закарпаття, Південного берега Криму та ін.). Великих міст в Україні - 39. З них 15 на території Донбасу і Кримської автономії (Горлівка, Єнакієве, Костянтинівка, Краматорськ, Макіївка, Слов'янськ, Комунарськ, Красний Луч, Лиси-чанськ, Сєвєродонецьку Стаханов, Севастополь, Сімферополь, Керч, Євпаторія). Міста названої групи с в усіх областях, за винятком Львівської, Миколаївської, Одеської, Херсонської. Дуже великих міст на території України - шість: Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг, Луганськ, Маріуполь, Миколаїв. Міст-мільйонерів - п'ять. Серед них - Київ (2630 тис. чол.), Харків (1555 тис. чол.), Дніпропетровськ (1147 тис. чол.), Одеса (1046 тис. чол.), Донецьк (1088 тис. чол.). Ці міста є значними центрами розвитку промисловості, транспорту, сфери обслуговування. У них створені сприятливі умови для розвитку нових, прогресивних галузей господарства (трудові ресурси, високий виробничий потенціал. Але разом з тим для таких міст гострими є транспортні, житлові та інші проблеми, забруднення навколишнього середовища тощо. Тому в них доцільно обмежувати ріст промисловості,- виноеячи промислові об'єкти або їх філіали в невеликі міста, які розміщені поблизу. Крім міст до міських поселень належать ще й селища міського типу. Це населені пункти з кількістю жителів до 10 тис. чол., у яких понад 85% населення зайнято в несільськогосподарських галузях господарства. Таких селищ в Україні понад 900. Вони розміщені по всій території нашої держави, але найбільше їх в областях Донбасу, Придніпров'я, на Харківщині, Львівщині, в Кримській автономії. Значно менше селищ міського типу у поліських, подільських та деяких південних областях України, де в цілому незначна мережа міських поселень.
Отже, якщо
трудові
ресурси розглядати з суспільних позицій,
дбати про їх кількісні та якісні виміри в контексті майбутнього
нації, то потрібно соціальний захист населення трактувати розширено, тобто
враховувати всі його соціальні верстви і групи. Адже тільки у цілісній їх
взаємодії населення матиме сприятливі умови.
Література: