Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Салип Юлія Олександрівна, Білик Олександра Юріївна

Криворізький факультет Запорізького національного університету

Перестрахування в сучасних умовах економічних

відносин

Важливою проблемою вітчизняних страхових компаній в умовах ринку є проблема виживання та забезпечення безперервного розвитку. Під час фінансової економічної кризи ця проблема особливо загострилась і найбільша увага приділяється зміцненню фінансового потенціалу страховиків і, зокрема, забезпечення їх фінансової стійкості.

Однією з умов забезпечення фінансової стійкості страхових компаній є перестрахування. Перестрахування, з точки зору його сутності, є нічим іншим, як страхуванням, але страхуванням іншого порядку. Перестрахування - це страхування страховиків. Воно обумовлене наявністю договору прямого оригінального страхування і базується на ньому, зокрема на основі передачі страховиком частини ризику іншому страховику. Тобто це страхування застрахованого страховиком ризику. Необхідність перестрахування обумовлена такими обставинами: можливістю збитку, пов'язаного з великим ризиком; перевищенням середньої частоти збитків.

Перестрахування передбачає захист майнових інтересів, формування резервів за рахунок частини страхових премій, які сплачують страхувальники компаніям, що передають ризики в перестрахування, здійснення компенсаційних виплат у випадку настання страхових випадків.

З огляду на сказане варто зазначити, що перестрахування набуло особливого розвитку в ринковій економіці, коли виникла об'єктивна необхідність у захисті майнових інтересів страховиків в умовах зростання страхового ризику та обмежених фінансових ресурсів. Економічною основою перестрахувального захисту виступають резерви перестраховика, які формуються за рахунок частини страхових премій, сплачених страхувальниками прямому страховику, що передає ризик у перестрахування. При цьому природа перестрахувальних відносин зумовлена існуванням страхового ризику як етимологічного джерела їх зародження та розвитку [1. с. 105].

Перестрахування повинно бути на довготерміновій основі, оскільки в іншому випадку прямий страховик буде ризикувати тим, що, в той час як його власна відповідальність продовжується, він може або втратити перестрахувальне покриття, або буде змушений платити премію за перестрахування більшу ніж сам отримує страхові платежі. Що стосується індивідуальних ризиків, термін перестрахувального покриття звичайно співпадає з терміном оригінального полісу. Навіть якщо строк дії договору перестрахування завершений, цей договір залишається в силі за вже існуючими ризиками аж до їх природного завершення, а закінчення терміну дії договору стосуватиметься лише нових полісів [2.с.42-43].

Перестрахування в сучасних умовах виконує дві важливі функції: дозволяє впроваджувати єдині правила роботи для уникнення кумуляції та управління ризиками і є серйозним фінансовим та інвестиційним інструментом для держави.

В сучасних умовах існує багато проблем, пов'язаних з розвитком перестрахувального ринку, на якому б працювали професійні страховики: регулювання перестрахувальної діяльності; застосування складніших форм перестрахування на практиці; розробка законодавства в сфері перестрахування; дослідження сутності перестрахувальних операцій.

В Україні ринок перестрахування знаходиться на початковій стадії розвитку. На даний час він сконцентрований у п'яти професійних перестрахових компаніях, які в 2006 р. акумулювали 42,8 % перестрахувальних премій, а в 2007 р. - вже близько 50 %. При цьому, частка виплачених ними перестрахувальних відшкодувань не перевищувала 5 % від загальних виплат.

Недостатній розвиток перестрахування обумовлений слабкою капіталізацією страхового ринку, відсутністю надійних інвестиційних інструментів, недосконалістю нормативно-правового поля для діяльності перестраховиків.

Причиною низької реальної місткості ринку перестрахування є слабка його організація, яка призводить до недостатнього використання власних фінансових ресурсів страховиків [1.с.105].

На нашу думку, необхідно розробити критерії вибору перестраховиків і обмежень для передачі певного об'єму ризиків. Страховик повинен обов'язково розробити програму перестрахування та узгодити її з органом нагляду. Для можливості передачі ризиків необхідно встановити вимоги до перестраховиків-нерезидентів із застосуванням норм міжнародного права при укладенні договорів перестрахування з нерезидентами.

Сьогодні професійних перестраховиків в Україні мало і назвати їх чисто професійними не можна, бо вони здійснюють і певні види страхування [1. с. 109].

Узагальнюючи розгляд основних проблемних аспектів вдосконалення перестрахувальної діяльності в Україні, можна зробити висновок про необхідність створення законодавчих та економічних умов розвитку перестрахування й адаптації його до міжнародного перестрахування.

Вирішення вищевказаних актуальних проблем сприятиме розвитку перестрахувальної діяльності в Україні та створення цивілізованого перестрахувального ринку.

Література:

1.Перестрахування та проблеми його розвитку в Україні / Ольга Теребус // Галицький економічний вісник. — 2009. — № 2. — С. 105-109. — (фінансово-кредитне забезпечення діяльності господарюючих суб'єктів).

2. Практичні аспекти здійснення перестрахування життя / О.Паращак // Страхова справа. – 2005. -- №1 (17). – С.42-45.