Чернишева С.В., Македонська Л.О.

Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ «ДонНТУ»

Інноваційна діяльності українських підприємств

Основні фактори сталого економічного зростання країн – макроекономічна стабільність і конкурентоспроможність національної економіки, яка сьогодні все більшою мірою визначається інноваційною активністю бізнесу. Проте не всі вітчизняні підприємства мають достатні ресурси для ефективного інноваційного розвитку, яке викликає необхідність державного регулювання, що виступає найважливішим засобом забезпечення динамічного протікання інноваційних процесів.

Значна увага теоретичним і методологічним основам державного регулювання інноваційної діяльності приділяється в роботах таких зарубіжних та вітчізняних учених, як В. Александрової, С. Валдайцев, С. Варналія, П. Друкер, П. Завлін, Б. Люндвел, Н. Рудь, Б. Санто, Дж. Стігліц, Б. Твісс, Й. Шумпетер та ін. Незважаючи на різноманітність наукових праць не проведено повний теоретичний аналіз державного регулювання інноваційної діяльності вітчизняних підприємств в Україні. Метою роботи є аналіз інноваційної діяльності підприємств в Україні та формування механізму державного регулювання інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.

На сьогоднішній день, не існує єдиного визначення терміну «інноваційна діяльність». Згідно ст.1 Закону України «Про інноваційну діяльність», інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [1]. На думку авторів, такий підхід не вірний. Інновація – це, швидше, економічний, а не технологічний термін. Нетехнологічні інновації важливі не менше, ніж технологічні, оскільки інновація не обмежується лише дослідженнями та розробкою – вона охоплює всі складові підприємства, всі його функції і всі види діяльності [2]. Таким чином, при розгляді інноваційної діяльності не можна виключати економічний аспект даної області.

На сьогоднішній день спостерігається екстенсивне розширення діяльності обмеженого кола інноваційно-орієнтованих компаній без чітких сигналів щодо формування стійких тенденцій до набуття таких якісних характеристик, що дозволили б їм здійснювати вплив на макроекономічні процеси у країні [3].

Таблиця 1 – Розподіл обсягу фінансування інноваційної діяльності в Україні за джерелами

Напрям витрат	Рік
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Загальний обсяг витрат на інноваційну діяльність, млн. грн.	3059,8	4534,6	5751,6	6160,0	10850,9	11994,2	7949,9
За власні кошти, млн. грн.	2148,4	3501,5	5045,4	5211,4	7999,6	7264,0	5169,4
% до загальної кількості	70,2	77,2	87,7	84,6	73,7	60,6	65,0
Кошти іноземних інвесторів, млн. грн.	130	112,4	157,9	176,2	321,8	115,4	1512,9
% до загальної кількості	4,2	2,5	2,7	2,9	3,0	1,0	19,0
Кошти державного та місцевого бюджетів, млн. грн.	93	63,4	28,1	114,4	144,8	336,9	127,0
% до загальної кількості	3,0	1,4	0,5	1,9	1,3	2,8	1,6
Кошти інших джерел, млн. грн.	688,4	857,3	520,2	658,0	2384,7	4277,9	1140,6
% до загальної кількості	22,5	18,9	9,0	10,7	22,0	35,7	14,3

Сучасний стан інноваційного розвитку економіки характеризується:

1) браком власних коштів для здійснення інноваційної діяльності, що підтверджується домінуванням у структурі джерел фінансування інноваційної діяльності власних, або «умовно власних коштів» (табл.1) [4];

2) високою загрозою привласнення іноземними суб’єктами інноваційного підприємництва у вигляді інноваційної квазіренти зовнішніх ефектів від діяльності вітчизняного інноваційного сектору;

3) мінімізацією впливу держави через бюджетну політику на темпи та напрями розвитку інноваційного підприємництва, що обумовлена стійкою практикою інерційного бюджетного утримання державних наукових установ та поглибленням тенденцій концентрації бюджетних ресурсів на фінансування фундаментальних наукових досліджень при мінімальних обсягах фінансування державних цільових науково-технічних програм;

4) катастрофічно низьким рівнем економічної ефективності держави як власника об’єктів права інтелектуальної власності [3].

При вирішенні проблеми інноваційно-орієнтованого розвитку вітчизняної економіки та окремих її суб'єктів визначальне значення надається питанню державного регулювання, участі державних органів у зміцненні інноваційного потенціалу країни. При цьому найважливішими цілями державного регулювання інноваційної діяльності є: забезпечення прогресивних перетворень у сфері матеріального виробництва та підвищення конкурентоспроможності національного продукту на світових ринках.

Таким чином, аналіз інноваційної діяльності України свідчить про те, що інноваційна активність вітчизняних підприємств знаходиться на відносно низькому рівні. Це зумовлено нестачею власних коштів підприємств для здійснення інноваційної діяльності, мінімізацією впливу держави на темпи розвитку інноваційного підприємництва, а також низьким рівнем економічної ефективності держави.

Література:

1. Закон України «Про інноваційну діяльність». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

2. Друкер П. Энциклопедия менеджмента: Пер. с англ. / П. Друкер. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2004. – 432 с.

3. Чеберкус Д.В. Державне регулювання розвитку інноваційного підприємництва в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : 08.00.03 – «Економіка та управління національним господарством» / Д.В. Чеберкус Д.В. – Київ., 2009. – 23с.