Студент, Купчишин О.С.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Проблеми та перспективи інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий ринок

Глобалізаційні процеси у всіх без виключення сферах суспільного життя поступово охоплюють всі регіони світу, при цьому економічна глобалізація стає головним фактором розвитку світової економіки. Однак, виходячи з аналізу статистичних показників розвитку міжнародних економічних відносин на протязі ХХ та початку ХХІ століття, можна дійти висновку, що економічна глобалізація не є принципово новим явищем для людства і значною мірою сучасні глобалізаційні процеси призводять до повернення ліберального режиму зовнішньоекономічної діяльності, що існував наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття

Особливістю сучасного етапу розвитку напрямів забезпечення стабільності фінансового сектора в Україні, як і в більшості європейських країн, є домінування її банківської ланки. Вивчення її можливостей вимагає використання нових концепцій, методологічних і методичних підходів. Слід відзначити, що активи вітчизняної банківської системи на 1 липня 2010 р. становили суму близько 722518 млн грн, тоді як активи страхових компаній менше 12 млрд доларів США [2]. З функціонального погляду світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, у якій об’єктом операцій виступає грошовий капітал і яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків, створюючи умови для безперервності та рентабельності виробництва. З інституційного погляду — це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів [3].

В Україні операції з надання фінансових послуг здійснюються переважно комерційними банками. Вони є головними посередниками і при проведенні міжнародних операцій на світовому ринку фінансових послуг. Здійснюючи ці операції, комерційні банки використовують конкретні стратегії, в яких обґрунтовуються довготривалі заходи, що зорієнтовані на отримання оптимального фінансового результату. Помітну роль грають комерційні банки у валютних операціях, включаючи мінімізацію курсових втрат, пов'язаних з ЗЕД; відкривають і ведуть валютні рахунки; беруть участь в страхуванні фінансових ризиків в торгівлі біржовими товарами. В країнах з валютним регулюванням, до групи яких входить Україна, уповноважені на проведення валютних операцій комерційні банки виконують важливу роль агентів валютного контролю, забезпечуючи репатріацію експортної виручки і перешкоджаючи несанкціонованому вивозу капіталу за рубіж. До основних моделей інтеграції комерційних банків України у світовий фінансовий ринок можна віднести: модель інтеграції українських банків у світовий фінансовий ринок як вихід комерційного банку на ринок промислово розвинутих країн, модель інтеграції у світовий фінансовий ринок, що базується на розвитку закордонної мережі філій, модель інтеграції українських банків у світовий фінансовий ринок за умов вступу до Всесвітньої торговельної організації.

Випереджаючі темпи розвитку міжнародних фінансових ринків у порівнянні із реальним сектором світової економіки свідчать про випереджаючі темпи розвитку фінансової глобалізації у порівнянні з іншими видами економічної глобалізації. Можна зробити висновок, що фінансова глобалізація супроводжується значною користю для фінансових ринків більшості держав, адже глобалізація сприяє розвитку фінансових ринків та вдосконаленню функціонування фінансової системи. Країни, що розвиваються, отримують доступ до більших обсягів капіталу, завдяки інтеграції у світовий фінансовий простір покращується фінансова інфраструктура цих країн. Однак переваги у вигляді спрощеного залучення чи розміщення активів супроводжуються зростанням ступеню ризику фінансових операцій [3].

Об’єднання окремих національних фінансових ринків у єдиний світовий фінансовий простір, яке є безпосереднім наслідком фінансової глобалізації, вимагає лібералізації внутрішнього фінансового сектору та операцій по транскордонному руху капіталів.

Фактором, що стримує входження України в глобальний конкурентний простір є нерозвиненість банківського сектору. Про це свідчить показник банківської платоспроможності, який залишається досить низьким порівняно з іншими країнами протягом останніх років. Для ефективного виходу українських банків на світовий фінансових ринок необхідно вжити комплекс заходів нормативно-правового, економічного та інституціонального характеру. Напрями та економічні орієнтири удосконалення нормативно-правового забезпечення виходу українських банків на світовий фінансовий ринок повинні передбачати: гармонізацію українського законодавства з міжнародними нормами, забезпечення доступу до світового фінансового ринку шляхом скасування обмежень на фінансові операції, які існують на сьогоднішній день, спрощення системи виходу банку на світовий ринок з боку національного законодавства та розширення спектру послуг, які можуть надаватися українськими банками, виконання положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, зокрема, створення ефективного механізму захисту внутрішнього ринку та вдосконалення системи стандартизації та сертифікації, захисту прав інтелектуальної власності [1].

Економічна криза в країні загальмувала вихід на світовий ринок в цілому та європейський зокрема і утвердження на них потенційно конкурентоспроможних українських банків. Виходячи з цього, Україні потрібно вживати заходів щодо розвитку та підвищення конкурентоспроможності системи банківських установ. Стратегічно важливим для забезпечення стабільності банківського сектора є створення умов для роботи фінансово-інноваційних груп, визначення єдиної державної позиції щодо залучення до банківської системи України іноземних установ, механізму стимулювання їх інвестиційної діяльності та шляхів мінімізації привнесених ними ризиків. Окрім того, можна однозначно стверджувати, що ефективний і стабільний розвиток фінансової системи пом’якшує дію економічних циклів, а це, у свою чергу, сприяє стабільності економічного розвитку в цілому. На глобальному рівні капітал повинен вільно переміщуватися з внутрішнього на світовий ринок і навпаки та не заважати стабільності як банківської системи окремої країни, так і стабільності світового фінансового ринку [2]. Усе це дає підстави для висновку, що українська фінансова система розвивається за проєвропейською банкорієнтованою моделлю, яка має чітке інституційне оформлення на національному й міжнаціональному рівнях та припускає створення єдиного ринку валюти.

Література:

1. Шнипко О. Україна перед викликами глобального конкурентного простору / О. Шнипко // Вісник Національного банку України. – 2008. – № 10. – с. 8.

2. Бєлєнький П. Розвиток системи фінансових посередників України в умовах посилення глобалізаційних процесів / П. Бєленький, О. Другов // Вісник Національного банку України. – 2007. – № 12. – с. 30-33.

3. Геєць В. М. Іноземний капітал у банківський системі України / В. М. Геєць // Дзеркало тижня. – 2006. – № 26 (605).