Постановка проблеми. На даний час кожна людина користується соціальними послугами, в тому числі і послугами освіти. В Україні фінансування освіти здійснюється з державного бюджету, і тому потребує постійного контролю і нагляду органами державної влади.

         Проблемні аспекти бюджетного фінансування та видатків досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема Т. Боголіб, Л. Воронова, Г. Балихін, А. Нечай. Разом із тим суттєве оновлення фінансового законодавства, зокрема викладення Бюджетного кодексу України у новій редакції, свідчить про необхідність проведення аналізу бюджетного фінансування освіти. Крім того потребує подальшого вдосконалення законодавство щодо фінансування освіти з відповідних бюджетів[1, ст.144].

         Метою статті є дослідження та аналіз особливостей бюджетного фінансування освіти у законодавстві України.

         Бюджетне фінансування освіти здійснюється за допомогою видатків бюджету. Система розподілу видатків на освіту – багаторівнева, про що свідчить видача матеріальних ресурсів із різних рівнів бюджетної системи, з конкретизацією розподілу видатків між різними рівнями освіти та витратами державних навчальних закладів. Видатки на освіту, місцевих бюджетів, слід розділити на такі, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та такі, що не враховуються.

         Нова редакція Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. закріпила для професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти положення про забезпечення видатками з державного бюджету для виконання державного замовлення у державних навчальних закладах. Державне замовлення у сфері освіти здійснюється у формі укладення замовниками державного контракту на конкурсній основі з виконавцями на надання освітніх послуг за рахунок бюджетних коштів. У контракті визначається  необхідна кількість фахівців, які потрібні державі, та можуть здійснювати навчання за бюджетні кошти.

         Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на постановку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням» від 29.02.1996 р. №266 формування державного замовлення здійснюється за напрямами підготовки фахівців, робітничих та науково-педагогічних кадрів, а також підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки кадрів у сфері післядипломної освіти. Замовники подають власні позиції для формування державного замовлення.

         Т. Боголіб пропонує вдосконалити систему державного замовлення на підготовку спеціалістів для галузей економіки України: змінити затратний механізм виділення коштів із державного бюджету цільовим, запровадити розрахунок ціни дерзамовлення за спеціальностями, обсяг коштів під держзамовлення встановлювати виходячи з необхідної чисельності випускників та за конкретною спеціальністю та ціни державного замовлення за даною спеціальністю, матеріальне становище орган управління вищої освіти поставити в залежність від стану реального працевлаштування випускників [2, ст. 294].

         Для якісного навчання майбутніх спеціалістів і раціонального використання бюджетних коштів підготовку кадрів необхідно формувати на основі нормативно-закріпленого механізму державного замовлення на підготовку фахівців відповідно до запитів галузей економіки та ринку праці. Такий правовий механізм можна закріпити в Порядку формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів, кваліфікованих робітників, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів та затвердити постановою Кабінету Міністрів України.

Це відповідатиме ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», де зазначено, що порядок формування державного замовлення та пріоритетні державні потреби затверджуються Кабінетом Міністрів України.

         На рівні з видатками  на забезпечення формування державного замовлення з державного бюджету у новій редакції Бюджетного кодексу України закріплено видатки з бюджету АРК Крим та обласних бюджетів на оплату послуг на основі регіонального замовлення у навчальних закладах комунальної власності з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів для вищої освіти, а також з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів для післядипломної освіти.

         У зв’язку з проблемами фінансування освіти на регіональному рівні, зокрема позашкільної освіти у новій редакції Бюджетного кодексу України до видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів та здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст обласного значення та республіканського бюджету АРК Крим включені видатки на позашкільну освіту. Іншими словами до цих бюджетів закріплюються видатки на заходи з позашкільної роботи з дітьми.

          Базовим нормативним актом в освітній сфері є Закон України «Про освіту» який закріплює що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, при цьому держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому 10 % національного доходу.

Слід переглянути підходи щодо доцільності мінімального кількісного показника бюджетних асигнувань на вищу освіту. По-перше, не забезпечується практична реалізація даної правової норми. Ще жодного року норма щодо гарантованого мінімального рівня фінансування освіти не була виконана. По-друге, фінансування вищої освіти не може бути постійною величиною, що пов’язано з такими чинниками, як планування та розподіл щорічних бюджетних ресурсів у державному та місцевих бюджетах на її цілі [4, ст.20].

На нашу думку, нормативний підхід дозволяє об’єктивно визначити потреби в бюджетних ресурсах освіти, оптимально їх розподілити.  Нормативи фінансування мають визначатись окремо для кожного навчального закладу у розрахунку на одну особу, що навчається. Крім того, нормативи повинні розраховуватись індивідуально, з урахуванням регіону розташування навчального закладу, його типу, форми власності, специфіки осіб, які навчаються, терміну навчання, педагогічного складу.

         Висновки. Отже, за допомогою бюджетного фінансування реалізуються бюджетні видатки у сферу освіти. Система розподілу видатків на освіту – багаторівнева, оскільки ресурси надаються з різних рівнів бюджетної системи: державного та місцевих бюджетів. Державний бюджет повинен забезпечувати фінансування виконання замовлення на підготовку фахівців для потреб держави, а місцевий – для  регіональних потреб.

Законодавство України потребує вдосконалення для ефективного використання бюджетних коштів на освіту.

Література

1.     Андрущенко В. //. Роздуми про освіту: Стат­ті, нариси, інтерв'ю. - К., 2008. - 738 с.

2.     Боголіб Т. М. Фінансове забезпечення роз­витку вищої освіти. - К., 2009. - 324 с.

3.     Проблеми та перспективи входження Укра­їни в європейський інтелектуальний простір: ос­вітні аспекти / За ред. Грицяк. Н. В. - К., 2009. - 128 с.

4.     Чернадчук В. Д., Бюджетні правовідносини у Україні: теорія, практика та перспективи розвитку: автореф. дис.... д-ра юрид. наук. - К., 2010. - 35 с.