Економіка / 5. Управління трудовими ресурсами

Алакоз І.С., Кравцова Л.В.

Автомобільно-дорожній інститут

Державного вищого навчального закладу

"Донецький національний технічний університет"

ГОЛОВНІ ПИТАННЯ ІНВЕСТУВАННЯ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ

Актуальною проблемою сучасного менеджменту є саме активізація людських ресурсів для досягнення успіху організації. Необхідність постійного навчання та розвитку персоналу обумовлена рядом причин, серед яких можна виділити: розвиток науки та техніки, динаміка зовнішнього середовища, зміна попиту споживачів, нові пропозиції конкурентів та ін. Природно, що постійне виробниче навчання вимагає певних інвестицій у людський капітал.

Проблема інвестування в людський капітал знайшла своє відображення в роботах багатьох вчених-економістів: К. Макконнелл, С. Брю, В. Васильченко, А. Гриненко, В. Антонюк, О. Вагання, А. Добрині, С. Дятлов та інші.

Метою даної статті є визначення особливості людського капіталу як чинника економічного та соціального розвитку країни за умов ефективного його використання та інвестування.

К. Макконнелл і С. Брю дають таке визначення: «Інвестиції в людський капітал – це будь-які дії, які підвищують кваліфікацію і здібності і, тим самим продуктивність праці працівників. Витрати, які сприяють підвищенню продуктивності, можна розглядати як інвестиції, бо питомі витрати здійснюються з тим розрахунком, що дані витрати будуть багаторазово компенсовані зростаючим потоком доходів в майбутньому» [1].

Людський капітал може приймати різні форми. У цілому, будь-які набуті навички, знання або навіть інформація, які допоможуть людині підвищити продуктивність і таким чином більше заробити, можуть розглядатися як одна з форм людського капіталу. Типовими формами інвестування в людський капітал є наступні види діяльності:

1. Освіта. Вона може полягати і в отриманні формальної вищої освіті, і в подальшому її продовженні, і у відвідуванні вечірніх курсів з підвищення, наприклад, комп'ютерної грамотності. Освіта в різних його видах є головним з напрямків діяльності з інвестування в людський капітал, оскільки вимагає значних витрат часу і коштів.

2. Навчання. Воно може бути професійним, тобто спрямованим на придбання знань і навичок у сфері професійної діяльності, або спеціальним, націленим на придбання особливих умінь. Воно може проводитися як в процесі роботи (учнівство), так і у відриві від неї – на спеціальних курсах. Навчання також може підрозділятися на загальне (підвищення рівня грамотності) і спеціальне (навички для певного виду роботи чи установи). Навчання також становить більшу частину інвестицій у людський капітал.

3. Міграція і пошук роботи. Міграція робочої сили розглядається як інвестиція в людський капітал, оскільки переїзд з місця з низькими заробітками в той район, де вони високі, веде не тільки до підвищення заробітку, а й до кращого використання умінь людини. Пошук роботи вважається вкладенням капіталу, оскільки вимагає значних зусиль і певних витрат на збір інформації про ринок праці.

4. Охорона здоров'я та харчування. Різного роду послуги з охорони здоров'я і організації харчування також представляють собою капіталовкладення, оскільки вони збільшують віддачу від праці, знижуючи захворюваність і смертність, і допомагають зберегти здоров'я і, відповідно, збільшити тривалість продуктивного періоду життя [3].

Основною проблемою, з якою доводиться стикатися сучасним підприємствам – це оцінка ефективності вкладень у людський капітал.

У Японії розвиток людського капіталу розглядається як пріоритетний напрямок інформаційно-технічної революції і користується державною підтримкою.

Відповідно до Роберта Шиллеру з Йельського університету, людський капітал складає 72,1% національного багатства США [4].

Розглядаючи структуру розподілу обсягів інвестицій в Україні за рахунок держбюджету, слід зазначити, що основні кошти спрямовано у промисловість – 26,9-38,2%. Витрати на розвиток людського капіталу є незначними: освіта – 2,2-3,6%; охорона здоров'я – 3,8-5,6%; діяльність у сфері культури та спорту – 2,1-7,2%.

Управління людьми стає фактором, який визначає успіх або невдачу підприємства. Співробітники організації перетворюються на конкурентне багатство, капітал підприємства, який необхідно розвивати й мотивувати для досягнення необхідних цілей підприємства.

Таким чином, рівень інвестицій в людський капітал є важливим фактором, що впливає на розвиток економіки держави. Адже саме людський капітал в ринкових умовах виступає найважливішим чинником відтворення національного багатства і його необхідним елементом.

Література:

1. Экономикс: принципы, проблемы и политика. / К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю. – М.: Республика, 1992.

2. Васильченко В.С. Управління трудовим потенціалом: навч. посіб. / В.С. Васильченко, А.М. Гриненко, О.А. Грішнова, Л.П. Керб. – К.: КНЕУ, 2005. – 403 с.

3. Полищук Е.А. Человеческий капитал в экономике современной России: проблемы формирования и реализации / Е.А. Полищук. – Ижевск, 2005.

4. Ваганян О.Г. Управление формированием и развитием интеллектуального капитала коммерческих организаций: автореф. на соискание ученой степени кандидата экономических наук / О.Г. Ваганян. – М., 2008.