Наук. керівник – Раца Б.О.

Петленко К.О.

 

 

Маркетинговий підхід до управління якістю продукції на машинобудівних підприємствах

 

В статті визначаються основні концептуальні підходи до управління якістю машинобудівної продукції. Одним із головних підходів до управління якістю машинобудівної продукції є маркетингова орієнтація діяльності підприємства.

 

                 Як зазначав М.К. Рерих: «Якість розвиває й іншу настільки необхідну в еволюційних процесах особливість - дійсну відповідальність за все...». Тобто майбутнє підприємства базується на відповідальності за те, що відбувається зараз на виробництві. Це підтверджує проведене Ієрусалимським і Хайфським університетами (Ізраїль) дослідження, яке дозволило встановити, скільки коштує країні зневажливе ставлення до якості [2]. Ними була розроблена методика визначення вартості ресурсів, що втрачаються в разі нехтування якісними характеристиками в різноманітних секторах економіки на всіх рівнях національної економіки. Існує кілька підходів до трактування категорії «якість». Як правило, якість розглядають у контексті визначення конкурентоспроможності продукції. Якість - це сукупність властивостей і характеристик товару, які зумовлюють його здатність задовольняти конкретні особові чи виробничі потреби відповідно до свого призначення. Якість розглядають як сукупність певних властивостей або ознак, які є характерними для продукції, послуги або процесу. Якість - абсолютний показник, результат праці; вона охоплює характеристики, які об'єктивно закладені в даний товар у процесі його розроблення і виробництва [7]. Саме останній підхід можна вважати маркетинговим поглядом на проблеми якості. В маркетингу якість виступає невід’ємною складовою товарної політики підприємства. Зважаючи на те, що підприємство має продукувати товар, орієнтуючись на реальні чи потенційні потреби споживачів, саме реалізація цих потреб має знайти відображення в конкретних якісних показниках. Нажаль на підприємствах, що виготовляють продукцію виробничо-технічного призначення існує певна проблема з розмежуванням рівнів стратегічного управління. Як правило, в своїй діяльності такі підприємства здебільшого орієнтуються не на кінцевого, а на проміжного споживача. Крім того, ринки, на яких працюють такі підприємства, характеризуються швидким, турбулентним розвитком технологій.  На практиці можна виокремити низку факторів, обумовлених загальною культурою підприємства, котрі заважають успішному здійсненню заходів маркетингового управління якістю машинобудівної продукції, а саме:

1) керівництво є занадто зацикленим на проблемах поточної діяльності і немає часу або зацікавленості до запровадження технологічних новацій, в наслідок чого впродовж тривалого часу не відбуваються інновації виробничих процесів, продукції та сфери якості;

2) вище керівництво не сприймає та не враховує при прийнятті рішень інформацію про споживачів, їх проблеми, або ця інформація втрачається та змінюється в процесі слідування від безпосередніх «контакторів» зі споживачами до керівних осіб підприємства, таким чином, що останні мають помилкову уяву про замовника та його вимоги, конкурентів, динаміці розвитку ринку;

3) прагнення співробітників до інновацій, у тому числі і в сфері якості, не використовується та не заохочується; пропозиції про зміни сприймаються як неконструктивні, що заважають нормальній роботі;

4) керівництво підприємства має пересторогу до сторонніх осіб, що пропонують власні технічні та технологічні «ноу-хау» [4, с.26].

       Ще одним маркетинговим ходом для визначення якості товару є його сертифікація. Відповідно до Декрету КМУ „Про стандартизацію і сертифікацію", прийнятого у травні 1993 р., в Україні створено систему сертифікації продукції УкрСЕПРО, функціонування якої спрямоване на

забезпечення належного рівня якості продукції [10].

        На сьогодні у маркетинг-орієнтованих підприємств склалася наступна ситуація: виробник, по суті, не розробляє вимоги до якості продукції, - їх встановлює споживач, а підприємство, що зацікавлене у своїй ринковій позиції, виконує їх. Орієнтовані на маркетинг підприємства мають надавати споживачам більше вигод у порівнянні з конкурентом, що забезпечить їм конкурентні переваги та комерційну вигоду у перспективі.

      Основною метою стратегічного маркетингового управління є забезпечення розвитку і високої результативної діяльності машинобудівного підприємства через задоволення потреб споживачів. Досягненню цієї мети буде сприяти вирішення наступних завдань:

- моніторинг конкурентного середовища підприємств;

- оцінювання маркетингових можливостей і маркетингових ризиків підприємства;

- оцінювання сильних і слабких позицій на ринку;

- розробка маркетингової концепції стратегічного розвитку підприємства;

- трансформування місії підприємства в сукупність стратегічних маркетингових цілей;

- адаптація маркетингових стратегій до змін зовнішнього середовища.

     Висновки. Для покращення якості та підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняним товаровиробникам продукції машинобудування можна порадити застосовувати такі базові принципи управління якістю:

1. Принцип інтеграції – робота спрямована на підвищення якості, має виступати обов’язковою складовою стратегії компанії.

2. Принцип «головне в управлінні якістю – не контроль, а бездефектна робота»: більш перспективною для скорочення витрат є орієнтація на вдосконалення виробничого процесу, а не на зменшення витрат.

3. Потрібне постійне вдосконалення, а не очікування авральної ситуації.

4. «Постачальники мають бути партнерами, а не супротивниками, яких можна звинуватити у всіх невдачах».

5. Кожен працівник підприємства має постійно підвищувати свою кваліфікацію.

6. Слід пам’ятати, що кожен працівник обслуговує свого споживача як у середині підприємства, так і зовні.

7. Якість – це не лише набір технічних параметрів, але й ступінь задоволення потреби споживача.

         Отже, можна сподіватися, що за умов дотримання виробниками машинобудівної продукції визначених принципів, та контролю і допомоги з боку споживачів та держави, продукція українських виробників займе відповідну сходинку не лише на українському ринку, але й на ринку економічно розвинених країн.

       

 

Література

1.     Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник. / – К.: Лібра, 2002. – 712 с.

2.     Веб–cайт Держспоживстандарту України. Режим доступу http://www.dssu.gov.ua

3.     Калиниченко М.П. Концепція ринкової орієнтації та її теоретичне підґрунтя / М.П. Калиниченко // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності: Зб. Наук. Пр. Маріуполь: Вега-Принт. 2009. – 352с.

4.     Кирчата І.М. Напрямки формування економічного механізму підвищення конкурентоспроможності підприємства / І.М. Кирчата // Зб. статтей. – Харків,2010. - №8. – С. 18-19

5.     Павленко А. Ф., Войчак А. В. / Маркетинг: Підручник. - К.: КНЕУ, 2008. - 246 с.