Корх І.І.

Українська академія банківської справи Національного банку України

Проблеми виявлення шахрайських дій управлінського персоналу та працівників у банківській сфері

Актуальність теми. Важливим напрямком розбудови України як європейської держави є протидія злочинності. Щорічно комерційні банки України втрачають великі кошти через шахрайські дії управлінського персоналу. Ефективність запобігання фактам шахрайства значною мірою залежить від детального вивчення особливостей порушень в банківській сфері та теоретичної розробки процедур, щодо виявлення зловживань службовим положенням з боку керівництва.

Мета дослідження. Розглянути типові шахрайські дії, що здійснюються банківськими працівниками. Ґрунтуючись на Міжнародних стандартах з аудиту та практичному досвіді комерційних банків, розробити класифікацію шахрайських дій та запропонувати рекомендації щодо процедур дослідження аудитором можливих порушень.

Виклад основного матеріалу. Шахрайство - навмисні дії однієї особи або декількох осіб серед управлінського та найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третьої сторони, при яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги [3].

Національні нормативи аудиту визначають шахрайство як навмисно неправильне відображення господарських операцій та подання на цій основі заздалегідь перекрученої, недостовірної звітної інформації її користувачам [4]. За Кримінальним кодексом України, шахрайство – це зловживання довірою, обман з метою введення власника матеріальних цінностей або коштів в оману і на цій основі добровільного передання своєї власності шахраям [2].

Ризик виявлення аудитором суттєвих викривлень унаслідок шахрайства управлінського персоналу є вищим ніж унаслідок шахрайства працівників. Причиною є те, що працівники вищих рівнів мають більше повноважень. Це дає їм змогу обходити процедури контролю, створені, щоб запобігти аналогічним шахрайствам з боку інших працівників. Користуючись своїм становищем, управлінський персонал може вдаватися до спонукання працівників здійснювати певні незаконні дії або може вимагати від них допомоги у скоєнні шахрайств.

Для надання практичної допомоги аудиторам, розроблено Положення з міжнародної практики аудиту 1006 “Аудит фінансових звітів банку”. У цьому документі значну увагу приділено ризикам та проблемам шахрайства у банках, наведено фактори ризику шахрайства. Головними серед них є: кредитні операції, депозитні операції, біржові операції.

В банківській сфері України найбільша питома вага злочинів пов’язана з кредитуванням, незаконним зняттям грошових коштів з рахунків, привласненням депозитів, маніпуляції з первинними документами, що призводить до викривлення фінансової звітності.

Нами було розроблено систематизовану класифікацію шахрайських дій, виходячи з міжнародних стандартів та практики банків України (рис. 1)

Рис. 1 — Класифікація шахрайських дій управлінського персоналу

Відповідно до розробленої класифікації, шахрайські дії поділяються на порушення, що пов’язані з незаконним привласненням грошових коштів і ті, що стосуються неправдивого відображення фінансової звітності.

Перевірка аудитором можливих порушень у клієнта є складним і кропітким процесом. Необхідно розробляти програму аудиту, яка б включала детальний перелік послідовних процедур, щодо виявлення фактів шахрайства. Виконання процедур дає змогу зменшити ризик невиявлення та підвищити результативність проведення перевірки. На рисунку 2 представлена послідовність дій аудитора при виявленні можливого шахрайства.

Рис. 2 — Послідовність дій аудитора при виявленні можливого шахрайства у банківській сфері

Висновок. Запропонована класифікація типових порушень та зловживань в банківській сфері дає змогу аудитору сфокусувати свою увагу на об’єктах, щодо яких є можливість здійснення шахрайств. Розроблена система послідовних дій аудитора при виявленні шахрайства може стати основою при проведення таких дій на практиці.

Список використаних джерел:

1. Закон України “Про аудиторську діяльність” № 3125– ХІІ від 22.04.1993 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =3125-12.

2. Кримінальний Кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua/

3. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2007 року // Пер. з англ. мови О. В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.В. Гик, Т.Ц. Шарашидзе, Л. Й. Юрківська, С. О. Куликов. – К.: ТОВ “ІАМЦ АУ “СТАТУС”, 2007. – 1172 с. – ISBN 978-966-8544-07-1

4. Національні нормативи аудиту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uazakon.com/big/text259/pg1.htm

5. Смирнова Л. Аудит як засіб боротьби з шахрайством / Л. Смирнова, Д. Кошельникова // Економічний аналіз: Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу Тернопільського національного економічного університету, 2010. – Випуск 6. – 543 с.

6. Усач Б.Ф. Виявлення фактів шахрайства у контексті аудиту фінансових звітів банків [Текст] / Б. Ф. Усач, М. А. Маркевич // Вісник ЖДТУ №3