К. н. е., доцент Березюк С. В., Порхун В. В., Рекута С. Ф.

Вінницький національний аграрний університет

 

СУТЬ ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ, СТУПІНЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

Кожна держава проводить оцінку потенціалу національної економіки. Для оцінки пропонується використовувати систему показників економічної, підприємницької міцності країни, ступінь використання потенційних економічних можливостей враховуючи величину накопи­чених ресурсів. У вітчизня­ній практиці для такої оцінки використовується по­казник економічного потенціалу країни.

Економічний потенціал, саме та категорія, яка повинна найбільше цікавити державу в цілому. Адже від неї залежать темпи подальшого розвитку країни. Все пізнається в порівнянні, отже на будь-кому етапі розвитку національної економіки доцільно провести порівняння і аналіз поточного використання всіх наявних на території країни і завезених з закордону ресурсів з потенціалом, тобто з максимальною потужністю і ефективністю їх використання.

Економічний потенціал країни — це сукупність всіх ресурсів країни, які при повному ви­користанні дозволяють отримати максимальний валовий національний продукт (ВНП) [2]. Економічний потенціал країни — здатність економічної діяльності краї­ни, її галузей, підприємств, господарств здійснювати виробничо-економічну діяльність, тобто випускати продукцію, товари та послуги і цим самим забезпечувати розвиток виробництва й споживання. Економічний потенціал можна розглянути як узагальнену характеристи­ку рівня розвитку економіки. Таким чином можливо відокремити такі поняття, як економічні ресурси та економічні результати.

Економічний потенціал країни показує на скільки національна економіка може задовольнити еко­номічні потреби суспільства виробляючи матеріальні блага та в наданні послуг. Це супроводжується використанням таких ресурсів: природні, виробничі, матеріальні, трудові, фінансові, науково-технічні, інформаційні та інші.

Виробничий потенціал формується основними виробничими фондами, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устаткування [1]. В Україні функціонують понад 100 тисяч підприємств різноманітних галузей, однак у більшості із них морально застарілі і дуже зношені основні виробничі фонди, які по­требують оновлення, реконструкції.

Трудовий потенціал характеризується кількістю і якістю робочої сили з урахуванням можливості їх збільшення при поточному рівні розвитку науки і техніки. Внаслідок несприятливої демографічної ситуації чисельність трудових ресурсів в Україні зменшується, водночас якість ро­бочої сили залишається невисокою. Тенденції динаміки народонаселення визначають чисельність трудових ресур­сів, їхній склад, розмір зайнятості, а також це має прямий вплив на сукупний попит і пропозицію, і в результаті, на економічне зростання, об­сяг та якість якого визначаються чисельністю активного працездатного насе­лення, освітнім і його професійно-кваліфікаційним рівнем. Рівень без­робіття у 2007 р. та 2008 р. становив 6,4%; рівень безробіття економічно актив­ного населення працездатного віку в середньому за 1 півріччя 2009 р. становив 9,9%. Реальна заробітна плата найманих працівників у жовтні 2009 р. порівня­но з вереснем 2009 р. зменшилася на 1,6% [6].

Природно-ресурсний потенціал складають усі наявні на території країни види природних ресурсів. Він характеризує природні багатства країни, залучені в господарську діяльність, а також доступні для освоєння за певних технологій і соціально-економічних умов.

Фінансовий потенціал країни визначається сукупністю грошових фондів підприємств, громадян та держави. Фінансові можливості України нажаль недостатні. Згідно з даними зведеного бюджету України, за 2008 р. дефіцит в грошовому еквіваленті збільшився на 6422,8 млн. грн. і в результаті склав 14124,5 млн. грн. Доходи населення у 2008 р. порівняно з 2007 р. зросли на 137,4%, і склали 886633 млн. гри., а фінансові результати від звичайної діяльності за 2008 р. склали 9,0 млрд. грн., що приблизно в 15 разів менше, ніж за попередній рік [6].

Науковий потенціал — це мож­ливість національної економічної системи генерувати необхідні знання, які в подальшому втілюються в кількісних і якісних характеристиках винаходів та нововведень і залежать від чисельності кваліфікації та професіоналізму вчених, зайнятих у наукових сферах. В той же самий 2008 р. за рахунок скорочення робочих місць зменшилася кількість спеціалістів, що виконували науково-технічні розробки з 96,4 тис. до 94,1 тис. Однак відбулось збільшення кількості науковців, кількість докторів наук зросла на 578 осіб, а кандидатів наук на 3572 осіб [6].

Техніко-технологічний потенціал, тобто засобів праці, визна­чають як сукупність перспективних технічних засобів, що можуть бути використані, або уже використовуються у виробництві і спрямовані на підвищення продуктивності суспільної праці. Таким чином, техніко-технологічний потенціал - це сукупність методів залучення засобів праці у виробництво для більш ефективного і економічного перетворення предметів праці на продукцію для кінцевих споживачів чи для залучення в іншому процесі виробництва. Частка промислових підприємств, які впроваджують інно­ваційні технології за браком коштів знизилася з 11,5% у 2007 р. до 10,8% у 2008 р. [6].

Інформаційний потенціал - це обсяги інформаційних ресурсів, залучених: інформа­ційної техніки і технологій, а також створення власних, збирання, накопичен­ня, обробка й використання різноманітних форм інформації для задоволення потреб суспільства.

Експортний потенціал - здатність національної економіки робити про­дукцію конкурентоспроможною на світових ринках і експортувати її в достатніх обсягах з урахуванням світових цін. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення імпорту товарів і послуг, найбільше було в 2008р. (порівняно з 2007 майже на 30%) в основному з США, Британії, Китаю, Польщі, а от експорт залишається майже на тому ж рівні [6].

Взагалі визначаючи сутність економічного потенціалу, виділяють чотири підходи щодо його розуміння:

Економічний потенціал як сукупна здатність галузей народного господарства. Відзначимо, що  Б. М. Мочалок вважає економічний потенціал сукупністью здатностей всіх галузей народного господарства виробляти промислову, сільськогоспо­дарську продукцію, здійснювати капітальне будівництво, систему транспортування і надання послуг населенню. У цьому визначенні підкреслюється лиш один з аспектів економічного потенціалу - здатність господарського механіз­му виконувати виробничу функцію. Покладаючись на здоровий глузд очевидно, що це важлива характеристика економічного потенціалу, проте вона не єдина. Економічний потенціал як сукупність наявних ресурсів. Такий підхід пропонує у своїх публікаціях Б. Плишевський [3]. Вчений характеризує  одну з основних рис поняття, не враховуючи при цьому такі істотні характеристики, як національне багатство, ресурси, матеріально-технічна база, які відрізняють економічний потенціал від інших економічних категорій, а без їх взаємозв’язку загальну картину побачити нереально.

Економічний потенціал як результат економічних і виробничих відносин між суб'єктами господарської діяльності. Самоукин А. М. [5] розглядає  економічний потенціал у взаємозв'язку із властивістю кожної суспільно-економічної формації, виробничими відносинами, які ви­никають між окремими працівниками, трудовими колективами, а також уп­равлінським персоналом підприємства, організації  та галузями народного гос­подарства в цілому з приводу повного використання їхніх здібності до ство­рення матеріальних благ і послуг.

Економічний потенціал як економічні можливості країни [1], що за­лежать від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, наявності трудових і виробничих ресурсів, ефективності функціонування господарського механізму. Сюди ж на мою думку, слід було б добавити національний менталітет він безпосередньо вплине на будь-який потенціал, а не тільки економічний.

Враховуючи особливості розвитку системи суспільного виробництва, можна виділити рівні, які охарактеризують рівні використання економічного потенціалу:

- досягнутий потенціал це поточний рівень розвитку основних фондів і величини валового суспільного продукту країни, створеного за вже досягнутого на даний момент організаційного рівня розвитку продуктивних сил і ступінь використання потенційних можливостей виробничого апарату;

- перспективний економічний потенціал, той, який розкриє максимальні можливості господарської системи і визначить максимально можливий темп і обсяг виробництва матеріальних благ та послуг, яких можна досягти за ідеальних умов виробництва й оптимального використання ресурсів [5].

Зміст економічного потенціалу відображає об'єктив­на і суб'єктивна сторона. Об’єктивна характеризується сукупністю природних, трудових, матеріальних і нематеріальних ресурсів, усіх наявних (залучених і не залучених у виробництво), але які можуть реально прийняти участь у ньому. Суб'єк­тивний означає здатності працівників, колективів до використання цих ресурсів і створення максимального на практиці обсягу матеріальних благ і послуг, а також здатностей управлінського апарату підприємства до організації, систе­ми  господарської діяльності в цілому з оптимального використання наявних ресурсів.

Для оцінки національних економічних потенціалів використовуються такі показники, як: ВВП; обсяги доступних природних ресурсів; кількість і якість трудових ресурсів; рівень розвитку базових внутрішніх галузей; показники стану науково-технічного потенціалу. Найбільш універсальними показниками, які характеризують економічну потужність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП), а також валовий національний продукт (ВНП).

Висновок: Для кращого використання економічного потенціалу необхідно вирішувати проблеми, пов’язані з підвищенням конкурентоспроможності та зміцненням ресурсного потенціалу; підтримкою малого та середнього підприємництва; збільшенням обсягу Інвестицій в основні сфери економіки регіонів, які визначають стратегічні пріоритети їхнього розвитку; забезпеченням розвитку людських ресурсів.

Література:

1. Кондратюк О. І. Економічний потенціал країни, його суть та тенденції розвитку / Актуальні проблеми економіки. – 2010р. - №3. – С. 91-98.

2. Лич В. М. Організаційно-економічний механізм державного регулювання формування трудового потенціалу в сфері зайнятості / Формування ринкових відносин в Україні. – 2005р. - № 11. - С. 3-8.

3. Плотник О. Д. Шляхи оптимізації економічного потенціалу аграрних підприємств / АгроСвіт. – 2010р. - № 22. - С. 45-48.

4. Россоха В.В. Економічний потенціал землі та проблеми його визначення в ринкових умовах господарювання / Економіка АПК. – 2009р. - №3. - С. 107-108.

5. Проскуряков В. М. Самоукин А. М. Экономический потенцыал соцыальной сферы: содержание, оценка, анализ. – М. 2005.-260с.

6. Статистична інформація // Державний комітет статистики України www.ukrstat.gov.ua.