Економічні науки/7. Облік та аудит

Антонець І.А.

Донецький університет економіки і права, Україна

Проблемні питання оцінки основних засобів у бухгалтерському обліку

До важливих проблем бухгалтерського обліку  належить порядок оцінки основних засобів та його удосконалення, тому що від нього у багатьох випадках залежить об'єктивність усієї бухгалтерської інформації [4]. Одним з принципів бухгалтерського обліку є принцип обачності, відповідно до якого методи оцінки, що застосовуються у ньому, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів [2].

Проблемам обліку основних засобів, зокрема, питанням їх оцінки присвячено багато наукових праць вітчизняних учених-економістів, серед яких роботи В.В. Лангазової, М.М. Зюкової, О.В. Стрибуля, В.Л. Поліщука, Н.М. Малюги, І.Г. Чалого  та ін.

Проте, не зважаючи на наявні багаторічні напрацювання та науковий досвід що­до питань оцінки основних засобів, ще досить багато проблем залишається не виріше­ними та потребують подальшого вивчення, дослідження та вдосконалення.

Оцінка основних засобів - це специфічна форма ціни, яка використовується для правильного визначення їх загальної вартості, складу та структури, величини аморти­заційних відрахувань, собівартості продукції, а також прибутку й рентабельності робо­ти підприємства.

Основні вимоги до бухгалтерського обліку (реальність, точність, простота, своє­часність, порівнянність облікових даних) передбачають правильну оцінку основних за­собів. Наслідком неправильної оцінки основних засобів може стати неточне обчис­лення сум зносу, що призведе до неправильного визначення собівартості продукції (робіт, послуг), що виготовляється [1].

Щоб правильно оцінити основні засоби потрібно обрати най підходящій спосіб оцінки вартості об'єктів бухгалтерського обліку. Проте складність оцінки полягає у виборі вартості, за якою слід вимірювати основні засоби. Згідно норм В П(С)БО 7 «Основні засоби», для оцінювання основних засобів дозволяється використовувати два види оцінки активів: за первісною (історичною) собівартістю та за справедливою собівартістю. Від вибору того чи іншого способу оцінки основних засобів залежить і реальна вартість майна підприємства, і сума нарахованої амортизації, а отже, і фінансовий результат і розмір податків, які сплачує підприємство [4].

Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

В даний час більшість економістів вважають, що при оцінці основних засобів в умовах інфляції застосування первісної вартості може привести до негативних наслідків. Навіть якщо ціни будуть на одному рівні, потенціал основних засобів не залишається незмінним, оскільки скорочується строк їх служби вони стають морально застарілими. Основні засоби, придбані в різний час та мають однакові характеристики будуть мати різну вартість [3],[4].

Первісна собівартість, поряд з такими перевагами, як документальна обґрунтованість, точність, логічність і простота обчислення, має й істотні вади: необхідність проведення переоцінок, що викривляють реальність у результаті недосконалості методик, необ'єктивність фінансового результату тощо [2].

Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентни­ми, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами [3]. Цей вид оцінки основних засобів, як вважають його прихильники, дає можливість оцінити перспективи підприємства в подальшому розвитку. Але на практиці використання справедливої вартості викликає складності, оскільки МСБО та П(С)БО містять лише загальні орієнтири щодо справедливої вартості [4].

Таким чином, проаналізувавши підходи до оцінки основних засобів та їх проблем­ні питання, можна зро­бити певні висновки:

1. Одним із дискусійних та складних питань обліку основних засобів є питання їх оцінки.

2. Для оцінки основних засобів дозволяється використовувати два види оцінки: за історичною собівартістю та за справедливою вартістю. Проте кожен із методів оці­нювання має свої переваги та недоліки.

3. На нашу думку, П(С)БО потребують розробки окремого стандарту, присвяченого розкриттю сутності концепції оцінки у бухгалтерському обліку.

4. Поняття «справедлива вартість» потребує конкретного обрґунтування, оскільки ринкові ціни не можна назвати справедливими, так як вони не можуть бути одночасно справедливими для двох учасників ринку - продавця і покупця.

Література:

1. Зюкова М.М. «Проблемні питання оцінки та переоцінки основних засобів у бухгалтерському обліку». - www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdnuet/econ/2008_4/35%20.pdf  

2. Лангазова В.В. «Проблемні оцінки основних засобів та інших необоротних матеріальних активів». - www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/...5/.../Langazova_V.V.pdf

3. Поліщук В. Л. «Оцінка основних засобів згідно з національними та міжнародними стандартами: переваги та проблеми»// Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне. - www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/ekon/...3.../v47ek077.pdf

4. Стрибуль О. В. «Об’єктивна оцінка основних засобів як база для нарахування амортизації». -

www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tmm/2009_33/22.pdf