Біологічні науки / 8.Фізіологія людини і тварин

Григорова Н.В.

Запорізький національний університет

Селективні цитохімічні реакції на цинк та магній

в панкреатичних клітинах В мишей і щурів

За допомогою люмінесцентної реакції 8 - (п - толуолсульфоніламіно) - хіноліну (8 - ТСХ) отримана високоселективна цитохімічна реакція на цинк [1]. Люмомагнезон дає таку саму реакцію з магнієм. Нами були досліджені реакції 8-ТСХ і ЛМ у панкреатичних клітинах В мишей і щурів при різному функціональному стані інсулярного апарату.

У дослідах були використані 54 миші та 55 щурів. Для отримання цитохімічної реакції на цинк шматочки підшлункової залози фіксували протягом 12 год у холодному (4 ºС) ацетоні, потім їх проводили через два ксилоли (по 15 хв у кожному), суміш 50 % ксилолу та 50 % парафіну (впродовж 30 хв при 40 ºС), два рідкі парафіни (по 1,5 год у кожному при 56 ºС) та заливали в парафін.

Зрізи 5 – 10 мкм завтовшки депарафінували обробкою двома ксилолами (по 3 хв у кожному), двома спиртами (по 3 хв), потім обробляли протягом 1 хв ацетоновим розчином 8-ТСХ, промивали дистильованою водою (5 хв), підсушували на повітрі та замикали в гліцерин.

На препаратах у цитоплазмі острівцевих клітин визначали гранули, які люмінесціювали жовто-зеленим світлом. Інтенсивність реакції слугувала показником вмісту цинку в клітинах.

Для цитохімічного визначення магнію використовували заморожені зрізи підшлункової залози завтовшки 30 – 60 мкм. На зрізи наносили ацетоновий розчин ЛМ, через 30 сек зрізи промивали протягом 5 хв дистильованою водою, замикали в гліцерин і розглядали за допомогою люмінесцентно-темнопольної мікроскопії (світлофільтри ФС–1, ЖС-18). Інтенсивність світіння клітин - показник вмісту в них магнію.

Інтенсивність цитохімічних реакцій 8-ТСХ і ЛМ оцінювали за бальною системою, запропонованою В.В.Соколовським [2], а також Хейхоу Ф. і Квагліно Д. [3]. Встановлювали середню арифметичну величину, похибку та показник вірогідності р.

У контрольних (інтактних) мишей інтенсивність у В-клітинах реакції 8-ТСХ складала в середньому 2,0 ± 0,16 ум.од., а реакція ЛМ - 1,1 ± 0,08 ум.од. При голодуванні цинку визначалось 2,6 ± 0,14** ум.од., а ЛМ - 1,5 ± 0,10*** ум.од. Алоксан викликав ще більше зменшення вмісту в клітинах цинку (0,7 ± 0,05*** ум.од.) та магнію (0,5 ± 0,03*** ум.од.). Після навантаження глюкозою інтенсивність 8-ТСХ – реакції дорівнювала 1,5 ± 0,11* ум.од., а реакції ЛМ - 0,8 ± 0,06** ум.од.

У контрольних (інтактних) щурів інтенсивність в В-інсулоцитах 8-ТСХ реакції складала 0,5 ± 0,03 ум.од., а реакція ЛМ - 1,3 ± 0,09 ум.од. При голодуванні, введенні глюкози, алоксану отримані дані відповідно 0,8 ± 0,04*** ум.од. і 1,8 ± 0,11*** ум.од., 0,4 ± 0,03* ум.од. та 1,0 ± 0,08* ум.од., 0,2 ± 0,02*** ум.од. і 0,6 ± 0,04*** ум.од.

Таким чином, пригнічення секреторної функції панкреатичних клітин В при голодуванні викликає накопичення, в той час як активація цієї функції при навантаженні глюкозою призводить до зворотних результатів (зниження вмісту цинку) в цих клітинах. Виключення функції В-клітин уведенням алоксану, який вибірково їх пошкоджує, викликає різке зниження вмісту двох компонентів у клітинах.

На секреторну функцію інсулінпродукуючих клітин впливають також адреналін, преднізолон, пілокарпін. Нами було досліджено вміст цинку та магнію в В-інсулоцитах при введенні вказаних речовин.

Уведення адреналіну мишам викликало підвищення вмісту в В-клітинах цинку (2,6 ± 0,15** ум.од.) та магнію (1,5 ± 0,12** ум.од.). Такі ж зміни спостерігались після ін’єкції преднізолону (2,5 ± 0,11* ум.од., 1,4 ± 0,10* ум.од.). Зворотні результати викликав пілокарпін (1,4 ± 0,11** ум.од., 0,6 ± 0,07*** ум.од.).

Аналогічні результати були отримані в дослідах на щурах. Адреналін викликав підвищення вмісту в В-інсулоцитах цинку до 0,7 ± 0,08** ум.од. і магнію – до 1,8 ± 0,10*** ум.од. При введенні преднізолону отримані дані відповідно 0,6 ± 0,03* ум.од. і 1,6 ± 0,12* ум.од. Зворотні результати спостерігались у щурів: 0,3 ± 0,02*** ум.од. і 0,8 ± 0,06*** ум.од.

Таким чином, введення адреналіну та преднізолону, які пригнічують секреторну функцію В-інсулоцитів, приводить до підвищення вмісту в цих клітинах цинку та магнію.

Пілокарпін, антагоніст адреналіну, викликає підсилення секреторної активності В-клітин, що супроводжується втратою ними цинку та магнію.

Отримані дані свідчать про участь у секреторній функцій В-інсулоцитів цинку та магнію, які виступають у ролі синергістів.

Література:

1. Ещенко В.А. Гистохимическое исследование цинка // Цитология. – 1978. – Т.20, №8. – С.112-116.

2. Соколовский В.В. Гистохимические исследования в токсикологии.- Л.: Медицина, 1971. - 176c.

3. Хейхоу Ф., Кваглино Д. Гематологическая цитохимия. - М.: Медицина, 1983. - 320с.