Дарнопих А.

Мелентьєва О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН

КЛІЄНТ—БАНК ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ

РЕГУЛЮВАННЯ

Головною умовою роботи банку з клієнтами завжди була й лишається постійна увага до їхніх проблем і шанобливе ставлення до кожного з них, високоякісне обслуговування, націленість на тривале взаємовигідне співробітництво. Зважаючи на місію банку, ця установа з інструмента розрахунків зараз перетворюється на стратегічного партнера, де не тільки здійснюють якісне обслуговування фінансової діяльності клієнта, а насамперед проводять спільне фінансове планування з метою досягнення клієнтом бізнес-цілей.

Одним із засобів комплексного розв'язання проблем клієнта є відкриття відділень банку безпосередньо на території підприємств - клієнтів банку, розробка фахівцями банку комплексного пакета обслуговування з урахуванням специфіки, побажань і пропозицій того чи іншого корпоративного клієнта, виїзд працівників банку до клієнтів з презентаціями нових банківських продуктів і послуг, проведення спільних рекламних і благодійних акцій. Крім того, клієнт має можливість уникнути проблем з виплатою заробітної плати, реалізацією товарів і послуг підприємства за готівку, інкасацією, перевезенням готівки, розрахунково-касовим обслуговуванням тощо.

Важливе місце посідає поточний моніторинг діяльності клієнта з метою планування взаємовигідної співпраці, з'ясування його поточних потреб для повнішого та якіснішого задоволення їх, а також визначення потреби в упровадженні нових видів послуг.

Самостійним питанням стає формування потреб клієнта шляхом надання найповнішої достовірної інформації про послуги банку, сприяння налагодженню зв'язків між клієнтами банку. З точки зору перспективи розвитку взаємовідносин важливим є розроблення фінансових схем спільно з клієнтами та відповідними підрозділами банку, нагляд за процесом надання послуг всіма підрозділами та складання щомісячних звітів про рівень сервісу в банку. Зараз значну роль відіграє вміле ділове листування з клієнтами з урахуванням їх корпоративних особливостей, формування пропозицій щодо внесення змін у тарифи та процедури банку.

У розв'язанні цих проблем ключове місце посідатиме менеджер. Інститут персональних менеджерів набуватиме подальшого розвитку. Індивідуальне супроводження бізнесу клієнта кваліфікованим менеджером у поєднанні з гнучкою тарифною політикою забезпечить клієнту підвищення ефективності його діяльності, застосування фінансових інструментів.

Перспективним напрямом роботи банку й надалі лишатиметься робота з фізичними особами. Результатом розширення спектра роздрібних банківських послуг і продуктів та індикатором довіри до банку є істотне збільшення клієнтів фізичних осіб.

Стати ближчими до клієнтів, відшукати нові можливості проведення ефективної діяльності, успішної реалізації банківських продуктів і послуг - ось пріоритети банку у поєднанні з розширенням географії розташування своїх установ. До уваги при цьому мають брати наявність рентабельного бізнесу потенційні клієнтські потоки, можливість обслуговування клієнтів якісно, швидко, у комфортних умовах та із застосуванням новітніх банківських технологій.

Розробка нових і впровадження існуючих банківських продуктів і послуг на ринок насамперед передбачає максимальне задоволення потреб клієнтів, на які банк реагує своєчасно та оперативно. Клієнт має звернутися до будь-якої установи банку та одержати потрібну йому послугу відповідно до корпоративних стандартів і процедур, що є досить важливим за умов загострення конкурентної боротьби як на оптовому, так і на роздрібному фінансовому ринку. Тому особливу увагу менеджмент банку має приділяти розвиткові й поліпшенню конкурентних властивостей пропонованих послуг і продуктів, розширенню мережі філій, виваженій ціновій політиці і конкурентоспроможним тарифам, впровадженню програм комплексного обслуговування клієнтів і нових технологій, особливо системи дистанційного обслуговування та інтернет-банкінгу.

Подальшого розвитку мають набути кредитні програми для юридичних осіб і населення. Основним напрямом кредитування підприємств та організацій, малого і середнього бізнесу, приватних підприємців, комунальних підприємств має стати надання позичок для розвитку виробничих потужностей, створення нових робочих місць, підтримки вітчизняного товаровиробника, модернізації комунального господарства; закупівлі міського транспорту, створення резервного зернового фонду столиці, будівництва метрополітену, розвитку експортного потенціалу країни тощо. Слід активно розвивати кредитування населення на придбання товарів тривалого користування, автомобілів в офіційних дилерів вітчизняного автомобільного ринку, будівництво, купівлю житла як на первинному, так і на вторинному ринках нерухомості, здобуття освіти.

На сучасному етапі система регулювання діяльності банків хоч і включає основні норми, відомі у міжнародній практиці (достатність капіталу, вимоги до ліквідності тощо), їх обсяг і кількісні параметри істотно відрізняються від практики розвинених країн. Відсутня чітка система оцінки якості активів та створення обов'язкових резервів на поточні активи. Немає загальноприйнятої спільної системи оцінки банків, рейтингова інформація непостійна і вкрай спрощена. На практиці часто не застосовується обмеження на підвищені ризики, не здійснюється контроль за повнотою розкриття банками інформації.

У цьому аспекті для посилення банківського нагляду і регулювання слід вирішити такі суттєві питання:

- остаточний перехід на міжнародні стандарти звітності та регулювання діяльності комерційних банків;

- створення систем зведеної інформації про дотримання банками регулятивних норм, а також спільної системи оцінки банків для банківського нагляду;

- максимальне зближення порядку оцінки капіталу з Базельською угодою;

- розроблення чіткої системи класифікації активів;

- створення системи норм, що захищають клієнтуру банку.

Щоб Україна успішно подолала завершальний етап перехідного періоду з добре підготовленою банківською системою, здатною розв'язувати нові, надзвичайно складні завдання реструктуризації економіки, потрібно вже сьогодні забезпечити вирішення мінімум трьох питань:

1.Прискорення зростання економічного потенціалу банків, нагромадження
їхнього власного капіталу, звільнення їх балансів від безнадійних боргів державних підприємств.

2.Захист банків від втручання з боку державних структур, яке не відповідає
вимогам чинного банківського законодавства, створення надійної системи страхування банківських депозитів, сприяння формуванню високої довіри до банків з боку юридичних та фізичних осіб.

3.Створення дієвої законодавчо-правової бази діяльності банків, яка забезпечила б їм умови для надійного захисту від усіх видів ризиків та сприяла б високому рівню стабільності їх роботи.

Враховуючи викладене вище, потрібно вжити таких заходів. По-перше, слід створити систему швидкого реагування на виникнення банківського ризику в цілому. По-друге, впровадити систему моніторингу, яка дала б змогу своєчасно виявляти банки, що перебувають у небезпечному становищі, і повідомляти про це.

Крім того, доцільно організувати систему своєчасного виявлення та швидкої санації великих банків, які не можуть впоратися з фінансовими труднощами.

Розглянувши всі важливі аспекти цієї проблеми, можна дійти висновку, що підґрунтям банківської діяльності є вибір такої структури банківського капіталу, яка і за найменших витрат банківських ресурсів сприятиме підтриманню стабільного рівня дивідендів і доходів, а також репутації комерційного банку на рівні, достатньому для залучення ним необхідних грошових ресурсів на вигідних умовах. Таким чином, управління банківськими ресурсами - складна й багатогранна проблема, яка потребує щоденного аналізу не тільки стану активів та пасивів, а й перспектив розвитку економіки в цілому.