Економічні науки/6

К.т.н. Бурак В.Г., Сушич О.Ф.

Херсонський національний технічний університет, Україна

Залежність вибору методів побудови та вдосконалення організаційних структур від стратегії

 

У сучасному світі відбуваються глобальні зміни в системі суспільного виробництва. Здійснюється перехід від виробниц­тва масового споживання до диверсифікованого споживання. Сучасні технології, і особливо інформація, дають можливість виробляти не­великі партії багатоваріантної продукції для задоволення різноманіт­них смаків споживачів.

Структура управління виражає форму, будову суб'єкта управлін­ня, спосіб його внутрішньої організації, зв'язки елементів суб'єкта між собою (порядок розташування, підпорядкованість окре­мих ланок управлінського апарату), котрі дають змогу виконувати необхідні функції управління. Структура управління забезпечує стабільність, стійкість управлінської системи, завдяки чому вона збе­рігає свої властивості при зміні зовнішніх або внутрішніх умов. Крім того, вибір структури організації залежить від обраної стратегії розвитку організації.

Метод поділу за функціями. Формування управлінської оди­ниці здійснюється за функціями підприємства. Це означає, що для таких функцій, як постачання, виробництво, маркетинг, фінансова, кадрова та ін., є своя управлінська одиниця. Кожна така одиниця централізовано виконує свої функції на рівні всього підприємства, включно з внутрішніми підрозділами й окремими філіалами.

Переваги методу поділу за функціями такі: виділення відносної важливості кожної управлінської функції; використання спеціалізації та її переваг; високий ступінь узгодженості й контролю в межах однієї кон­кретної функції та можливість єдиного підходу до розв'язання будь- якої проблеми, пов'язаної з цією функцією.

Метод розподілу за продукцією, що випускається. Практи­кується підприємствами, котрі спеціалізуються на виробництві різно­манітних видів продукції з використанням різноманітної сировини та обладнання.

Головні переваги методу: ефективне виконання та якість виробниц­тва, координація, узгодженість і використання переваг спеціалізації.

Метод розподілу за групами (категоріями) споживачів. Ви­користовується на підприємствах, що мають справу з різними група­ми споживачів. Найчастіше цей метод застосовується для формування управлінських підрозділів, які здійснюють такі функції, як постачання, розробка продукції, її виробництво, реклама, реалізація тощо, відповідно до вимог кожної групи споживачів.

Недоліки: складність координації діяльності різних управлінських одиниць, неможливість використання переваг однієї функції тощо.

Метод поділу за робочими змінами. На багатьох підприємствах із різних причин використовується змінний режим роботи. Управлін­ські функції робочих змін відрізняються одна від однієї більшою чи меншою мірою. Робота поділяється на денні, вечірні та нічні зміни. Очолюють роботу начальники зміни, котрі підпорядковуються генераль­ному директору.

Метод поділу за географічним положенням. Згідно з цим ме­тодом кожний завод або філія конкретного підприємства розгля­дається як незалежна управлінська одиниця, що здійснює всі необхідні функції.

Експертний метод у практиці вдосконалення організаційних струк­тур використовується досить широко. Це пояснюється недостатнім розвитком кількісних методів аналізу, недоліками нормативної бази тощо. Перевагою експертного методу є оперативність отримання ре­зультатів аналізу та розробка рекомендацій щодо усунення недоліків організаційних структур.

Метод структуризації мети ґрунтується на уявленні про ви­робничо-господарську організацію як багатоцільову систему. Метод передбачає структуризацію мети (завдань) організації за відповідни­ми ознаками, які є основою для виділення видів діяльності, складу управлінських робіт.

Метод організаційного моделювання ґрунтується на використанні відповідних формалізованих уявлень (моделей) об'єкта і структури управління. Серед групи методів організаційного моделювання найбільш відомий метод, в основі якого лежить декомпозиція інфор­маційного процесу виконання управлінських робіт.

Вибір конкретного методу проведення робіт з удосконалення орга­нізаційної структури управління залежить від характеру проблем, Що стоять перед підприємством, наявності ресурсів, кваліфікованих виконавців, міри обґрунтованості нормативної та методичної бази й інших умов. На практиці, як правило, використовується поєднання розглянутих методів, котрі доповнюють один одного. З іншого боку, використання експертного методу при вдосконаленні структури управління не виключає застосування типових рішень, аналогів, що себе виправдали на практиці.

Висновки

Стосовно стратегії підприємства можна зробити такі висновки. По-перше, стратегія підприємства складається з дій і підходів управ­лінського персоналу для досягнення визначеної мети діяльності. По-друге, стратегія забезпечує (має забезпечувати) спрямованість і адап­тованість дій підприємства в ринкових умовах. По-третє, створення стратегії - це перш за все підприємницька діяльність. По-четверте, розробник стратегії більшою мірою має бути зорієнтований на зміни зовнішнього середовища, ніж на вивчення внутрішніх проблем підприємства. По-п'яте, стратегія динамічна та в процесі розвитку підприємства.

В умовах перехідного періоду й економічної кризи в Україні го­ловною метою переважної більшості підприємств є адаптація до умов підвищеної динамічності зовнішнього та внутрішнього середовища. Відтак підприємствам необхідна відповідна стратегія розвитку, яка стала б основою прийняття ефективних управлінських рішень. Стра­тегічний характер вибору мети функціонування вітчизняних підпри­ємств набуває пріоритетного значення для вищого управлінського персоналу.

Сьогодні зовсім недостатньо того, що кожний підрозділ і всі працівники органі­зації будуть працювати ефективно самі по собі. Високої результа­тивності підприємницької структури в сучасних ринкових умовах не буде досягнуто, якщо один або кілька підрозділів не будуть до­статньо ефективно інтегровані в її загальну структуру. Більше того, недостатня інтеграція може позначитися на ефективності органі­зації вже через кілька тижнів або місяців.

Література:

1.                 Жданов С. А. Механизмы экономического управления предприятием: Учебное пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 318с.

2.                  Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Саломатина. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 669с.