Еволюціонування теорії людського капіталу
1. Протягом всієї історії
людства розвиток світової економічної думки направлений на дослідження проблем
людства та людських відносин. Концепція людського капіталу сьогодні є одним із
головних теоретичних напрямів в економічній соціології та менеджменті. За
розробку теорії людського капіталу присуджено дві Нобелевські премії у галузі
економіки – американським економістам Теодору Шульцу у 1979 році та Гері
Бєккєру у 1992 році.
2. Поняття «людський
труд» чітко простежується в роботах У. Петті (1623-1687). За допомогою
порівняльного методу він визначив кількість людського труда, що входить до
складу вартості товару, та відкрив протилежність економічних інтересів: з
однієї сторони найманих працівників як носіїв робочої сили та землевласників і
капіталістів як власників основного капіталу – з іншої. Робоча сила, за його
визначенням, - головний фактор, що рухає процес виробництва. Носій та власник
робочої сили – робітник – вперше розглядається не тільки як споживач блага, але
і як носій вартості робочої сили в її капіталізованій формі [1, с. 33-40].
3. Автор трудової теорії
вартості А. Сміт (1723-1790) у своїй роботі «Дослідження про природу та причину
багатства народів» (1776р.) вперше дає опис «людини економічної» [2, с. 240].
А. Сміт вважав, що основний капітал складається не лише із засобів виробництва,
але і з корисних здатностей усього населення або членів суспільства. Головним
мотивом людської праці він вважав економічний інтерес, прагнення до
максимальної економічної вигоди, істотного бажання людини покращити свій
добробут [3, с.311-312].
4. Д. Рікардо у своїх
працях відкривши формулу вартості капіталу, акцентує увагу на тому, що вартість
залежить від кількості та якості труда. Д. Рікардо вважав, що зростання
кількості основного капіталу залежить від якості труда, властивості якого
можуть бути оцінені як людський капітал, бо саме вони обумовлюють зростання
основного капіталу [4].
5. Визначення К. Марксом
категорії «робоча сила» та сучасне поняття людського капіталу об’єднується
наявністю у них вартості. Головні властивості робочої сили за К. Марксом –
створення доданої вартості [5].
6. Розглянуті автори
трудової теорії вартості Д. Рікардо, А. Сміт, К. Маркс, ввівши в науку поняття
«людини економічної», трансформують його в поняття «людини трудящої», що находить
розвиток у сучасних категоріях людської праці та теорії людського капіталу.
7. Говорячи про
інтелектуальний капітал, академік Академії економічних наук України Т. Кір’ян
акцентує увагу на тому, що інтелектуальний капітал, як і освітній капітал є складовою
людського капіталу, та включає у себе:
- знання, досвід,
інформацію, інтелектуальну власність, все те, що стосується самої людини;
- внутрішню та зовнішню
інтелектуальну структуру організації (організаційна культура, імідж
підприємства і т. ін.) [6, с. 72].
8. На ефективність
діяльності підприємства впливає не лише розвиток людського капіталу, а і конкретні
умови, культура, ділова практика. В цілому організаційна структура забезпечує найбільш
глибокий вплив на робоче середовище, змістовність праці, і на окремого співробітника
за схемою:
робітник – робота –
робоче середовище – організаційне середовище [7, с. 98-99].
Але в центрі уваги
знаходиться окремий співробітник, тому методи і форми його розвитку найбільш
значущі.
9. Проаналізувавши роботи
відомих предстаників світової економічної думки, можна зазначити, що категорія
«людський капітал» вийшла з таких категорійних понять як: «робоча сила»,
«трудові ресурси», «трудовий потенціал», «людський фактор», «людські ресурси».
Поступова поява та розвиток цих категорій відображає еволюціонування розвитку
теорії людського капіталу та зазначення місця людина у виробничо-суспільному
житті [6, с.68].
10. Людський капітал – це розумові та фізичні здібності людини, інтелектуальні здібності та практичні навики, отримані у процесі освіти та практичної діяльності. Людський капітал підприємства – це колектив, що володіє запасом знань, вмінь, навиків, з вираженими творчими здібностями, прагнучими постійно підвищувати свій інтелектуальний та професійний рівень, це здатність людини до участі в процесі виробництва. І теоретичні підходи вивчення цих категорій потребують подальшого поглиблення, вдосконалення, розвитку.
Література.
1. Петти У. Экономические и статистические труды.
М.: “Соцэкгиз”, 1940. – С. 33-35, 40.
2. Смит А. Теория нравственных чувств. М., “Республика”,
1997, с. 240.
3. Петти У., Смит А., Рикардо Д. Антология
экономической классики. М.: “Эконов.” – “Ключ”, 1993. – С. 311-312.
4. Рикардо Д. Начала политической экономии и
налогового обложения. Гл. 1. О стоимости. Антология экономической классики. М.:
“Эконов.” – “Ключ”, 1993. – С. 449-473.
5. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 23. К.,
Госполитиздат УССР, 1960. – с. 178.
6. Кирьян Т. Человеческий капитал в истории
экономической мысли // Экономика
Украины. – 2008. – №9. – С. 64-73.
7. Джой-Меттьюз Д., Меггинсон Д., Сюрте М. Развитие
человеческих ресурсов. М.: “Эксмо”, 2006. – 429с.