Философия/2. Социальная философия

Юшковець Т.М.

Погрібна В.Я., ст. викл.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Глобалізація як чинник нової метафізики ідентичності

Проблема ідентичності — одна з найбільш актуальних тем сучасного філософського дискурсу. Активізація уваги до цієї проблеми зумовлена глибокими змінами структури, зв'язків і якості самої соціальності в умовах глобалізації. Процеси, які маркуються терміном «глобалізація», торкнулися насамперед найбільш незахищеної — індивідуальної ідентичності, оскільки ангажованість людини в глобальну спільноту обертається кризою її самості або, говорячи словами У. Бека, біографічним «зняттям» системних протиріч.

Проблемі ідентичності присвячені праці таких західних дослідників як 3.Бауман, У.Бек, П.Козловськи, Е.Сміт, Ч.Тейлор, А.Турен, Ю.Габермас, С.Хантінгтон, В.Гьосле та ін. Для українських дослідників проблема ідентичності у контексті глобалізаційних процесів є відносно новою. Вона лише недавно тематизувалася у працях А.Астаф'єва, В.Воронкової, М.Михальченка, В.Ляха, Є.Головахи, Д.Музи, С.Оксамитної, В.Павленка, Н.Рогозина, Є.Швачко, Н. Черниш та інших науковців.

Мета статті - проаналізувати вплив глобалізації на ідентичність, окреслити деякі параметри пошуку її нових форм і способів самоідентифікації особистості в глобалізовано-прагматичному сьогоденні.

Зазначимо, що ідентичність розуміють як збереження своєї сутності, що завжди і скрізь є основою; це стан відповідності самому собі. Сучасні підходи до ідентичності ґрунтуються на визнанні двох тез. По-перше, тези про динамічний характер ідентичностей, індивідуальних чи групових. Друга теза ґрунтується на відмові від уявлень про ідентичність як монолітню цілісність і стверджує замість цього гетерогенність, «множинність» сучасних ідентичностей.

Об'єктом впливу глобалізації є людська свідомість, в якій трансформуються уявлення людини про світ, суспільство і змінюються самі механізми життєвих стратегій. Глобалізація ставить індивіда перед проблемою внутрішнього самовизначення, побудови нової ієрархії ідентичностей. Глобалізація зіштовхує минуле, сучасне і майбутнє у свідомості однієї людини. На наших очах розгортається формування нового світового порядку. В сучасній ситуації будь-які традиційні цінності розуміються як архаїчні. Виникає своєрідний «світ без опори», в якому важко визначити пріоритети й однозначні світоглядні орієнтири.

Вислів Сократа - «Пізнай самого себе» - є фундаментальною людською потребою і базовим у філософії. Певний рівень самопізнання надає нам розуміння зв'язку метафізичного та морального існування. Однак у світі, в якому стрімко відбуваються процеси глобалізації, видається майже неможливим отримати навіть мізерний рівень самопізнання. Джерела визначення нашої самобутності стали вельми нечіткими. Тому ідентичність під час глобалізації перетворюється на дещо таке, що можна знімати на кшталт костюму, а «буття-у-межах» трансформується у «буття-на-межі» або «буття-понад-межами». Отже, проблема зміни і пошуку нових форм ідентичності є універсальною за доби глобалізації, коли старі ідентичності втратили сенс для більшості людей, а нові ще не створені.

Постмодерністська «мозаїчність» і «фрагментарність» світу робить індивіда беззахисним перед глобальними проблемами хаотизації життєвого простору, в якому людині з класичними європейськими стандартами світосприйняття стає холодно і некомфортно. Адже кожне поняття та ідея, які ми використовуємо для опису ідентичності, змінюються надто швидко. Визначення ідентичності стало небезпечним заняттям. Цього не трапилося б, якби це поняття так часто не змінювалося, а було монолітним і стабільним.

Будь-яка ідентичність — це засіб синтезу подібності через відмінність, тому слід навчитися розглядати відмінність як прямий спосіб вираження нашої спільної подібності. Маємо відійти від політики суперечливої ідентичності, яка створює штучні перешкоди для сприйняття всіх можливих ідентичностей, на яких базується людство.

Перервність національного шляху розвитку і розпад усталених ідентифікаційних патернів, можливо, пояснює, чому українець не може вибудувати цілісну, несуперечливу картину світу, адекватну умовам, які швидко змінюються. Як не може сучасне українське суспільство створити на основі консенсусу каркас загальнонаціональних цінностей, не тільки узгоджених із цінностями світової цивілізації, а й примирених із соціально-культурними домінантами (архетипами) дорадянського і радянського періодів.

Суть кризи ідентичності полягає не в тому, що втрачено моністичне сприйняття своєї самототожності й запанував плюралізм ідентичностей, а в тім, що відсутній плюралізм як сумісність позицій і домінують суперечливі, не пов'язані між собою елементи саморозуміння, самототожності. Ми стали поділеним, розколотим, сегментованим суспільством.

Має рацію Д. Муза, підкреслюючи, що дискурс про ідентичності, зокрема, про їх засади, доцільно вести в термінах культурно-цивілізаційного плюралізму, який, у дійсності, хоча і піддається нівелюванню в унітарно-стадійних схемах, проте не може не виявляти себе емпірично - у вигляді реакції на практику силового глобалізму і вестернізації. Саме культура є головним елементом усієї несучої конструкції ідентичності.

Механічному детермінізму і сцієнтизму сьогодні протистоїть гуманістична ідея розпредмечування світу через діалог культур як засіб людської свободи і самоідентифікації.

Література:

1. Лях В. В. Свобода і пошук нових форм ідентичності в добу глобалізації [Текст] / В. В. Лях // Мультиверсум: Філософський альманах: 36 наук. праць. — К. : Український центр духовної культури. - 2006. — Вип.57. - С. 3 - 19.

2. Костенко А. Г. Глобалізація як чинник деструкції ідентичності [Текст] / А. Г. Костенко // Практична філософія. – 2008. - № 3. – С. 120 – 128.