Экономические науки/1. Банки и банковская система

Шклярова А. О., Назаренко О.П., Нефьодова Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Ліквідність банківської системи України: сучасний стан, чинники та напрями підвищення ефективності регулювання

Ліквідність банківської системи є одним із важливих об’єктів управління центральних банків усіх країн світу, що пов’язано з її роллю у функціонуванні банківської системи країни, а також у забезпеченні ефективності монетарної політики. Оптимальний рівень банківської ліквідності є передумовою ефективного виконання своїх функцій як окремим банком, так і всією банківською системою: він зумовлює їх надійність, фінансову стійкість і конкурентоспроможність.

В умовах кризи ліквідність банківської системи має тенденцію до зниження, тому ця тема стає актуальною на даному етапі розвитку економіки України. Дану тему розглядали такі автори, як: В. Міщенко, А. Сомик, Є. Гришко, але на сьогодні вона є не досить розкритою. Таким чином метою статті є визначення сучасного стану ліквідності банківської системи, визначення чинників, що впливають на неї, та обґрунтування напрямків підвищення ефективності регулювання банківської системи.

Ліквідність банківської системи є її динамічним станом, який контролюється та регулюється центральним банком кожної країни на щоденній основі. Управління ліквідністю банківської системи є складним процесом створення передумов забезпечення та підтримання оптимального рівня ліквідності банків на макрорівні. Оптимальним є такий рівень ліквідності, який дає можливість виконувати банківській системі свої грошові зобов’язання.

В Україні управління ліквідністю банківської системи здійснює Національний банк України процесі регулювання грошово-кредитного ринку за допомогою законодавчо визначених механізмів та інструментів. На сучасному етапі розвитку грошово-кредитної політики відповідно до чинної нормативної бази для забезпечення та управління ліквідністю Національний банк України може використовувати такі інструменти банківського нагляду, як економічні нормативи – насамперед ліквідності та адекватності капіталу, а також основні інструменти грошово-кредитної політики: обов’язкові резерви, процентну політику, операції з рефінансування банків, операції прямого і зворотного РЕПО, операції з обміну іноземної валюти на національну (своп), стабілізаційний кредит, операції з власними борговими зобов’язаннями, операції з державними облігаціями України, довгострокові кредити під заставу майнових прав на кощти банківського вкладу.

Регулювання ліквідності банківської системи передує аналіз стану та чинників, що її зумовлюють. Ліквідність банківської системи формується під впливом чинників попиту на неї та багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників її пропозиції. Попит на ліквідність формується сумарним обсягом обов’язкових резервних вимог, що зберігаються на рахунках банків у центральному банку, та вільною ліквідністю.

Об’єктом регулювання для центрального банку є вільна ліквідність банківської системи, яка може містити як оптимальну, так і надлишкову складові, а в окремих банках в умовах кризи ліквідності може бути взагалі відсутньою.

В останні роки найменший рівень вільної ліквідності спостерігався за станом на 1 листопада 2008 року: вільні резерви перевищили рівень обов’язкових резервних вимог лише на 17.1 % порівняно з 87.4 % на 1.10.2008 року, зменшившись при цьому на 9.1 млрд. грн.. Така ситуація свідчить про зміну в Україні структурної позиції профіциту ліквідності банківської системи її структурним дефіцитом унаслідок світової фінансової кризи, яка загострила негаразди, що накопичилися у вітчизняній банківській системі. Про рівень ліквідності банківської системи свідчить і такий показник, як відношення вільної ліквідності до грошової бази. В Україні протягом 2007 року значення цього показника коливалося в межах 9,0 – 13,3 %.

У 2008 році ситуація з ліквідністю банківської системи в Україні суттєво погіршилась: зазначений показник знизився з 7,1 % на початок року до 3,3 % на початок червня. Із червня вільна ліквідність банків має тенденцію до зростання і на початок жовтня 2008 року становила 6,6 %. У цілому зміни у вільній ліквідності банків відбуваються під впливом сумарних змін автономних чинників ліквідності, змін в обсягах обов’язкових резервних вимог, а також в обсягах монетарних операцій центрального банку, проведених з метою регулювання грошово-кредитного ринку. Чинники пропозиції ліквідності поділяються на автономні та неавтономні. Перші відображені в таких основних статтях балансу центрального банку: чисті іноземні активи, чисті зобов’язання уряду, готівка в обігу, інші чисті статті, які в сукупності формують автономну позицію ліквідності на ринку.

Нині Національний банк України реалізує свою грошово-кредитну політику у валютному режимі прив’язки гривні до долара США. В умовах відкритості вітчизняної економіки та значного припливу іноземного капіталу це зумовлювало необхідність проведення центральним банком валютних інтервенцій з купівлі долара США, що позначилося на зростанні ліквідності банківської системи.

В Україні поступовий перехід до гнучкого курсоутворення було прискорено через зростання напруження на фінансовому ринку, яке виявилось у збільшенні попиту на іноземну валюту, що створювало значний девальваційний тиск на курс гривні. Зростання гнучкості курсу гривні до долара США для суб’єктів економіки є сигналом про відмову Національного банку від політики прийняття валютного ризику на себе для підтримання курсової стабільності.

В аспекті впливу на ліквідність банківської системи України найпроблемнішим є чинник руху коштів на рахунку уряду (Єдиному казначейському рахунку) в Національному банку України. В Україні проблема впливу на ліквідність банківської системи Єдиного казначейського рахунку уряду полягає у непередбачуваності й важкопрогнозованості руху коштів за ним.

Серед внутрішніх чинників впливу НБУ на ліквідність банківської системи, поряд із валютними інтервенціями, слід виокремити обов’язкові резервні вимоги. Вони є складовою попиту на ліквідність банківської системи і прямо впливають на неї через установлену центральним банком норму обов’язкового резервування .

У процесі регулювання ліквідності банківської системи центральним банком об’єктом уваги є розрив, що виникає через невідповідність сукупного попиту на ліквідність. Нині для регулювання ліквідності банківської системи Національний банк використовує такі основні механізми рефінансування: кредити овернайт, надані через постійно діючу лінію рефінансування; кредити рефінансування надані шляхом проведення тендера; операції прямого РЕПО з державними облігаціями України та операцій своп, які у структурі обсягів кредитів, наданих Національним банком України, становили за 10 місяців 2008 року відповідно 65.9, 7.5, 9.7, 2.4 % (табл. 2).

Таблиця 2. - Структура кредитів, наданих Національним банком для підтримання ліквідності банків України в 2001-2008 рр.

відсотки

Механізм рефінансування	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2008	10 міс 2008
Рефінансування банків усього	100	100	100	100	100	100	100	100
У тому числі через: кредитний аукціон	-	-	-	-	-	-	-	-
Операції прямого РЕПО	5.9	0.8	1.6	16.8	5.2	16.3	-	14.7
Кредити овернайт, надані через постійно діючу лінію рефінансування	85.9	12.6	87.0	71.9	92.9	66.9	17.1	70.4
Кредити рефінансування,надані шляхом проведення тендера	8.2	76.7	8.9	4.9	1.9	12.1	78.0	12.5
Підтримання довгострокової ліквідності	-	9.9	2.5	1.5	-	-	-	-
Стабілізаційний кредит	-	-	-	4.9	0.02	-	-	-
Операції своп	-	-	-	-	-	4.7	-	2.4

Однією з причин того, що банки в Україні відчувають гривневий дефіцит ліквідності, є їх політика, орієнтована в умовах девальваційних очикувань на накопичення та притримання конвертованої іноземної валюти. При цьому вони надмірно покладаються на підтримку їх ліквідності Національним банком через інструменти рефінансування. Зважаючи на багатофакторність явища ліквідності банківської системи, вдосконалення процесу управління нею в Україні має передбачати низку заходів, метою яких є:

· посилення координації грошово-кредитної та фіскальної політики, або підвищити прогнозованість руху коштів уряду на єдиному казначейському рахунку в НБУ;

· удосконалення механізму регулювання ліквідності банківської системи шляхом переходу від кількісного підходу до регулювання грошово-кредитного ринку до підходу, що ґрунтується на його регулюванні через відсоткової ставки;

· зростання ролі прогнозування в управлінні ліквідністю банківської системи.

Отже комплекс цих заходів дасть змогу зменшити коливання ліквідності банківської системи, знизити на цій основі волатильність короткострокових ставок на міжбанківському ринку та підвищити ефективність трансмісійного механізму грошово-кредитної політики у досягнення цінової стабільності в Україні.

Таким чином в статті було розглянуто ліквідність банківської системи на сучасному етапі розвитку економіки країни, визначено основні чинники, які безпосередньо впливають на ефективність функціонування банківської системи, а також напрями підвищення ефективності регулювання ліквідністю банківської системи.

Література:

1. Ліквідність банківської системи України: Науково-аналітичні матеріали / В.І. Міщенко, А. В. Сомик та ін.. – Вип. 12. – К.: Національні банк України; Центр наукових досліджень, 2008. – 180 с.

2. Основні монетарні параметри грошово-кредитного ринку України // Вісник Національного банку України за 2001-2008 рр.

3. Основні тенденції валютного ринку України // www.bank.gov.ua.

4. «Про регулювання грошово-кредитного»: Постанова Правління Національного банку України від 21.04.2008 р. № 107.