Поліщук О.Ю., Пундик В.Є.

 

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

 

 

Україна в міжнародних рейтингових оцінках: чинник інноваційно-технічного розвитку

 

В наукових і політичних колах України постійно обговорюються питання, пов’язані зі станом інноваційно-технологічної діяльності в контексті стратегічних напрямів розвитку національної економіки. Проте, враховуючи сучасні тенденції впливу інноваційних чинників на конкурентоспроможність, виникає потреба в систематизації основних підходів до стратифікації країн та визначення місця України у міжнародних рейтингах.

         Сучасний стан економіки України характеризується наявністю системних диспропорцій. В умовах низької інвестиційної активності і відсутності ефективної промислової політики заходи щодо реструктуризації економіки не призвели до технологічної модернізації виробництва, яке б забезпечувало конкурентоспроможність усіх компонентів продукції на всьому технологічному ланцюжку її випуску. До цього часу не створено умов для зародження в України нових виробництв, які б у перспективі могли забезпечити якісні зміни в структурі національної економіки, не розроблено механізми забезпечення конкурентоспроможності економіки на основі використання науково-технічного потенціалу для здійснення результативного прориву в напрямі якісного розвитку [1, с. 25].

         До ключових чинників, які поглиблюють стратифікацію країн, відносять інноваційну та корпоративну реструктуризацію. Зокрема, на межі XX та XXI століть у світовій економіці прискорилися зміни у промисловості, насамперед, у її структурі, масштабі, територіальному розміщенні й організації виробництва, а також у взаємозв’язку цих чинників. На сьогодні переважають технологічні та організаційні тенденції, які впливають на територіальне розміщення виробництв і підпадають під вплив глобалізації та європейської інтеграції. Інновації перетворилися на рушійний чинник розвитку: на рівні компаній – як засіб збільшення прибутку та захоплення більш широкого сегменту ринку; на рівні урядів – як панацея з точки зору прискорення економічного зростання шляхом підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках [2, с. 16].

         У цьому контексті великої популярності набули чисельні види порівняльного аналізу конкурентоспроможності країн і розрахунків відповідних рейтингів. Дослідження такої інформації дозволило визначити місце України у міжнародних рейтингах ( табл. 1) та проаналізувати характер виявлених процесів і закономірностей.

Таблиця 1

Україна в міжнародних рейтингових оцінках

 

ВВП країн у рейтингу глобалізації (2005 р.)

Міжнародний індекс прав власності, IPRI

Індекс конкурентоспроможності індустрії IT (2008 р.)

Індекс глобальної конкурентоспроможності, GCI (2007-2008 рр.)

Рейтинг конкурентоспроможності Інституту розвитку менеджменту у Лозані ( 2007 р.)

Всього 72 країни. Україна – ранг 52; ВВП -86 млрд. дол.США. Ранг 1 – США, ВВП – 12455,8 млрд.дол.США. Ранг 72 – Сенегал, ВВП – 8,6 млн. дол.США.

Всього 70 країн. Україна – 58 місце, індекс – 3,4; Норвегія – 1 місце; індекс 8,3.

Всього 66 країн. Україна – ранг 57; індекс – 24,3; США – 1 ранг; індекс – 74,6; Іран – 66 ранг; індекс – 16,5

Всього 131 країна. Україна – 73 місце; оцінка – 3,98. США – 1 місце; оцінка – 5,67. Чад – 131 місце; оцінка – 2,78.

Всього 50 країн. Україна – 46 місце. Включена в рейтинг, починаючи з 2007 року. США – 1 місце;

Південна Африка – 50 місце.

 

         Певним підтвердженням зазначеним вище тенденціям є традиційний рейтинг глобалізації (Globalization Index). Так, у 2007 р. в рейтингу враховувалися дані за 2005 р. по 72 країнам світу, в яких зосереджено 88% населення земної кулі та понад 97% світової економіки. Слід зазначити, що з 15 пострадянських країн до нього були включені лише 3 – Росія, Україна та Естонія. При складанні рейтингу враховуються 4 основних параметри:

-         економічна інтеграція – обсяг міжнародної торгівлі, міжнародних інвестицій і різних платежів, які «перетинають» кордони;

-         персональні контакти – міжнародні поїздки і туризм, обсяги міжнародних переговорів, поштових відправлень і переказів тощо;

-         технологія – кількість користувачів мережі Інтернет, кількість безпечних Інтернет-серверів тощо;

-         залучення до міжнародної політики – членство у міжнародних організаціях, кількість посольств тощо [4, с. 19].

Оцінюючи місце України в рейтингу за складовими ( табл. 2), слід зазначити , що за індикатором «розвитку бізнесу» з величиною 40,2% нижчі показники серед 66 країн мають лише Іран (28,9%) та Нігерія (37,6%); за індикатором «підтримка розвитку бізнесу» гіршу оцінку, ніж Україна є вищими, ніж за загальним індексом (54 місце). Ще кращими є позиції за рівнем розвитку людського капіталу (37-ме місце) та розвитком сфери R&D (Research Development) – дослідження і розробки (35-те місце).

На думку експертів, рейтинг 2008 р. показує, що рівень конкурентоспроможності сфери  ІТ країни може дуже швидко як підвищитися, так і знизитися. На здатність уряду і сфери ІТ створювати робочі місця і поліпшувати якість життя за допомогою інформаційних технологій впливає якість управління механізмами конкурентоспроможності.

          Перед вступом у СОТ Україна прийняла нову законодавчу базу, але її ще потрібно удосконалювати, щоб захистити від «піратства». Українська інфраструктура ІТ усе ще знаходиться на дуже низькому рівні. Для прориву в цьому напрямі необхідна, зокрема, більш ліберальна політика у сфері телекомунікаційних технологіях.

Таблиця 2

Індекс конкурентоспроможності індустрії (ІТ) у 2008 р.

 

 

Категорії,%

Величина Індексу

Розвиток бізнесу

ІТ інфраструктури

Людський капітал

Правове регулювання

Вага категорії

 

10%

20%

20%

10%

1.США

74,6

98,0

89,2

94,5

92,0

2.Тайвань

69,2

87,6

52,0

73,1

70,0

3.Велика    Британія

67,2

94,3

81,4

78,5

85,0

4.Швеція

66,0

91,0

86,7

64,3

81,5

54. Шрі-Ланка

24,9

61,3

2,8

26,0

53,5

55. Перу

24,8

55,6

7,9

27,1

48,5

56. Еквадор

24,5

57,2

5,0

26,8

46,5

57. Україна

24,3

40,2

4,0

49,0

46,0

 

Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI), складений із 12 елементів конкурентоспроможності, які детально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що перебувають на різних рівнях економічного розвитку.

За індексом глобальної конкурентоспроможності (GCI) Україна у 2007-2008 рр. посіла 73 місце, при цьому погіршення позицій у рейтингу порівняно з попереднім роком (68 місце) відбулося лише за рахунок включення нових країн. Негативним аспектом слід вважати те, що за субіндексом «Базові вимоги» Україна посіла лише 90-ту позицію, у т.ч. «Інфраструктура» - 77-му, «Макроекономічна стабільність» - 82-гу. Тобто позиція в рейтингах за критеріями, які відносяться до базових вимог розвитку національної економіки, виявилася значно нижчою, ніж у глобальному рейтингу. Іншою виявляється ситуація з рейтингами за критеріями, які характеризують ефективний розвиток, зокрема за цим субіндексом Україна посіла 66-ту  позицію, що на 7 пунктів вище за глобальний рейтинг.

Одним із найважливіших є рейтинг конкурентоспроможності Інституту розвитку менеджменту в Лозані, який аналізує спроможність країн створювати та підтримувати середовище, що забезпечує конкурентоспроможність бізнесу. В ньому Україна представлена з 2007 р. і посіла 46 місце серед 55 країн. Хоча в загальному рейтингу Україна випередила такі країни, як Туреччина, Польща, Хорватія, Індонезія, а за низкою показників ефективності бізнесу також Італію, Росію, Румунію, зарано говорити про стабільність економічного розвитку та стабільність її економічного зростання. Чинниками, які суттєво обмежують позитивний потенціал зміцнення конкурентоспроможності економіки України та ефективності бізнесу є незавершеність структурних реформ, політична нестабільність, значний регуляторний тиск тощо [3, с. 13].

Отже, представлений аналіз засвідчив, що технологічний чинник обумовлює характер і результат змагань національних економік за місце у світовому рейтингу розвитку та за відповідний добробут і соціально-економічне процвітання цих країн. Тому з даних позицій для українського суспільства і його владних структур актуальним є завдання усвідомлення об’єктивності цих процесів.

 

Література

1.           Бироваш М.С. Економічна оцінка технічного рознитку //Корреспондент.- 2009.- 13 марта.- с. 24-27.

2.           Вахненко Т.П. Стратегія економічного і соціального розвитку України //Фінанси України.-2009.- №6.- с. 14-28.

3.           Ковальов О.К. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації//Вісник НБУ.- 2009.- № 4.- с. 13-19.

4.           Федулова Л.І. Україна в світі//Актуальні проблеми економіки.- 2009.- с. 39-53.