Колеснікова В.В.

Луганський національний аграрний університет

Чинники виникнення конфліктів в міжособових відносинах в колективі підприємств АПК

Підприємство є складною соціально-економічною системою. Розвиток відносин в процесі здійснення господарської діяльності варіативний, комплексний, характеризується низкою чинників впливу як із зовнішнього середовища, так і внутрішнього. До того ж сукупність особистих даних кожного працівника впливає на трудові відносини в колективі. Колектив є складною системою, з власними нормами, системами, цінностями, установками. Тому в колективах можуть виникати певні проблеми. Джерелами можуть бути гендерні відносини, вікові параметри, розподіл ресурсів, зміна цінностей між особових відносин та ін. Проявом відсутності єдності в колективі і проблем, що виникають є різні форми конфлікту в колективі.

Поняття конфлікту можна визначити як відсутність згоди між двома або більше сторонами. Кожна з сторін ретельно відстоює свою точку зору, і приймає тільки обґрунтовані положення. Конфлікт асоціюють із загрозами, суперечками. В результаті, існує думка, що конфлікт — явище завжди небажане, що його необхідно, по можливості, уникати і що його слід негайно вирішувати, як тільки він виникає. Таке відношення чітко простежується в працях авторів, що належать до школи наукового управління, адміністративній школі. Ці підходи до ефективності організації у великій мірі спиралися на визначення завдань, процедур, правил, взаємодій посадовців і розробку раціональної організаційної структури. Сучасна точка зору полягає в тому, що навіть в організаціях з ефективним управлінням деякі конфлікти не тільки можливі, але навіть може бути і бажані. Звичайно, конфлікт не завжди має позитивний характер.

Існує чотири основні типи конфлікту: внутрішньоособовий конфлікт, міжособовий конфлікт, конфлікт між особою і групою і міжгруповий конфлікт.

З метою визначення чинників виникнення доцільно розглянути основні джерела конфліктів, що виникають на підприємствах АПК. До основних джерел відносять: розподіл ресурсів, взаємозалежність задач, гендерні відносини, відмінності в цілях, відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді, незадовільні комунікації.

Відомо п'ять основних міжособових стилів вирішення конфліктів: ухилення, згладжування, примушення, компроміс і рішення проблеми. Ухилення означає, що людина не прагне конфлікту. Такий стиль як згладжування характеризується поведінкою, яка прагне не випустити назовні ознаки конфлікту і запеклості, апелюючи до потреби в солідарності. В рамках стилю "примушення" превалюють спроби примусити прийняти свою точку зору за всяку ціну. Той, хто намагається це зробити, не цікавиться думкою інших. Особа, що використовує такий стиль, звичайно поводиться агресивно, і для впливу на інших використовує владу шляхом примушення. Такий стиль може бути ефективним в ситуаціях, де керівник має значну владу. Компроміс як стиль характеризується ухваленням точки зору іншої сторони, але лише до деякої міри. Здібність до компромісу високо цінується в управлінських ситуаціях, оскільки це зводить до мінімуму недоброзичливість і часто дає можливість швидко вирішити конфлікт до задоволення обох сторін. Найефективніший стиль це "вирішення проблеми", він є визнанням відмінності в думках і готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти курс дій, прийнятний для всіх сторін.

Яки б зусилля не мали керівники підприємств АПК з недопущення конфліктів, конфлікти є неминучими. Отже актуалізуються питання з попередження та управління конфліктами. З таких умов доцільними є дослідження саме чинників впливу і виникнення конфліктів. Звичайно неможливо навести всі джерела і чинники виникнення конфліктів, оскільки вони спороджуються як чинниками внутрішнього так і зовнішнього середовища. Отже розглянемо декілька таких чинників: загальноекономічний стан країни, стресові явища і їх оцінка, організаційні чинники та ін.

Загальноекономічний стан в країні розслоює населення за доходами, соціальним і майновим станом, що впливає на відносини людей, в тому числі і в межах одного колективу, отже породжує конфлікт.

Стрес є явищем з яким персонал стикається постійно. Стрес характеризується надмірним психологічним або фізіологічним напруженням. Постійно виникають нові завдання, необхідність опанувати нові технології, виконувати завдання в обмеженні строки і т.і., що в свою чергу призводить, як мінімум до внутрішньоособистого конфлікту, як максимум до загальноорганізаційного.

Організаційні чинники. До організаційних чинників необхідно віднести невизначеність ролей, тобто ситуації, в яких працівник не розуміє, чого від нього вимагають. Іншим чинником є зіткнення ролей, що виникає, якщо до працівників висуваються суперечливі вимоги. Наступним чинником є нецікава робота, робота яку виконують через необхідність у грошах, або робота в незадовільних або небезпечних умовах праці. Групу особистих чинників складають моральні, економічні, соціальні аспекти життя персоналу, проблеми в родині, сім'ї або в більш широкому соціальному середовищі.

Як інструменти подолання конфліктів і врахування чинників можна використати моніторинг відносин, анкетування, визначення рівня організаційної культури, соціально-економічного і емоційного стану співробітників.