Экономические науки/7.Учет и аудит

Бабич О.М., Федоришина Л.І.

Вінницький національний аграрний університет

Особливості податкового обліку ФСП

З метою створення умов для розвитку сільськогосподарського виробництва та забезпечення економічного зростання сільського господарства в цілому в 1998 році Законом України „ Про фіксований сільськогосподарський податок „ було запроваджено фіксований сільськогосподарський податок, як специфічну альтернативну систему оподаткування.

Фіксований сільськогосподарський податок належить до загальнодержавних податків, і є різновидом податку ( плати ) за землю.

Головною особливістю ФСП є те, що він сплачується замість цілої низки податків, що супроводжується зменшенням податкового тиску на підприємців, звільняє їх від потреби вести великий податковий облік та економити час. До того ж, розрахунки свідчать, що ФСП значно нижчий, ніж сума податків, у рахунках яких він сплачуються.

Відомо, що об’єкти та суб’єкти ФСП такі ж самі, але нормативне регулювання дещо різниться. Тому перехід до сплати ФСП і ведення податкового обліку відповідно до чинного законодавства, яке регулює питання оподаткування, є актуальними і потребують досить вагомого наукового дослідження в сучасних умовах господарювання [3, c.86].

Фіксований сільськогосподарський податок, на відміну від інших систем оподаткування, не обмежує платників у здійсненні будь – яких дозволених законодавством видів підприємницької діяльності. Також даний податок не коригує самі обсяги діяльності, що зумовлює розширення розвитку всіх сільськогосподарських товаровиробників, незалежно від їх розміру.

Податковий облік нарахування ФСП регламентується Порядком розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та складання податкового розрахунку від 26.03.2004 року № 230.

Сільськогосподарські підприємства, які в році, що наступає, за результатами звітного року планують сплачувати ФСП, їм необхідно до 1 лютого поточного року відповідно до ст.5 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” подати податковий розрахунок ФСП [4, c.163].

Розрахунок відповідно до Порядку № 230 поділяється на:

1) Загальний, в якому відображається інформація платника фіксованого сільськогосподарського податку щодо всієї площі земельних ділянок, які є об’єктом оподаткування відповідно до ст.3. Такий розрахунок подається до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації платника податку.

2) Звітний. У даній формі розрахунку подається інформація щодо ФСП окремо за кожною земельною ділянкою та у розрізі. Подається звітний розрахунок до ДПІ за місцезнаходженням земельної ділянки.

До Державної податкової інспекції за місцем реєстрації платника ФСП подається загальний розрахунок щодо усіх об’єктів оподаткування, а також звітний розрахунок щодо тих земель, які за місцем розташування належать до цього ж податкового органу.

Враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва, яке на початку року потребує значних інвестицій, а в кінці року – одержує прибуток, відсоток розподілу частки ФСП є дуже доречним, оскільки відображає реальний факт надходження виручки від реалізації продукції [2, c. 29].

Крім звітного і загального податкового розрахунку ФСП платник має подати до податкового органу. Розрахунок доходу від реалізації продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік. Суть застосування даного розрахунку полягає в показниках, які відображають дотримання платником обсягів реалізації продукції, а саме виконання умови: обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік повинен бути не менше 75% загальної суми валового доходу підприємства.

Виключенням у подоланні 75%-вого бар’єра є підприємства, що проводять відстрочку зі сплати ФСП у зв’язку із виникненням форс – мажорних обставин.

У такому разі спостерігається два підходи до розрахунку встановленого критерію: залежно від наявності факту реорганізації (відстрочки); залежно від відсутності факту реорганізації (відстрочки) [5, c. 59].

Отже, згідно із законодавством ФСП – це податок, який не змінюється протягом визначеного Законом терміну і справляється за одиницю земельної площі. Тобто сама назва „фіксований” має підтвердити стабільність основних параметрів і умов оподаткування сільськогосподарських товаровиробників протягом дії цієї системи оподаткування.

Ставка ФСП встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки:

- для ріллі, сінокосів і пасовищ – 0,15%;
- для багаторічних насаджень – 0,09%;
- для земель водного фонду – 0,45% грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та АР Крим.
Для платників ФСП, що провадять діяльність у гірських районах і на поліських територіях, ставка дорівнює:
- для ріллі, сінокосів і пасовищ – 0,09%;
- для багаторічних насаджень – 0,03%.

Податковий облік ФСП полягає у складанні податкового розрахунку, що подається до податкових органів. Щоб перейти на сплату ФСП, сільськогосподарському підприємству необхідно подолати 75%-вий бар’єр при визначенні питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства. В тому разі, якщо у платника виникли форс – мажорні обставини, платник має право продовжувати сплачувати ФСП без дотримання критерію питомої ваги.

Застосування фіксованого сільськогосподарського податку є досить привабливим, і насамперед, для рентабельних господарств, які ефективно використовують наявні сільськогосподарські угіддя. Однак, перш ніж перейти на дану систему оподаткування, треба спочатку зважити всі „за” та „проти”.

Література:

1. Гривню К. Що потрібно знати при переході на сплату ФСП// Вісник податкової служби України. – 2009, №5. – ст. 6 -8;

2. Деркач А. Фіксований сільськогосподарський податок// Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007 №4. – ст. 2 -7;

3. Крисько В. Механізм функціонування земельного податку// Землеустрій і кадастр. – 2006, №2. – ст. 33 – 34;

4. Про фіксований сільськогосподарський податок Закон України від 17.12.1998р. №320 – XIV;

5. Хмелевський І. Земельний податок 2009: усе про нього// Податки та бухгалтерський облік. – 2009, №8. – ст. 24 – 26.