К.е.н. Соляник Л.Г., Проценко К.О.

Національний гірничий університет

Оптимізація інноваційного фінансування як чинник високої конкурентоспроможності промислових підприємств

Сучасну ринкову економіку неможливо уявити без інноваційного розвитку промисловості та створення ефективного механізму фінансування інноваційних проектів. У цьому питанні ключовою виявляється роль держави, яка підтримує інноваційні процеси в економіці шляхом стимулювання активізації фундаментальних та прикладних наукових досліджень, удосконалення інфраструктури народного господарства. НДДКР - це діяльність з розробки як технологічно нових, так і значно удосконалених продуктів, є невід’ємною складовою інноваційної діяльності підприємства. Проте за даними Держкомстату України, у 2008 році лише 13% промислових підприємств впроваджували інноваційну продукцію нову як для ринку, так і для самого підприємства. На рис.1 зображено динаміку структури інноваційних витрат у промисловості України протягом 2004-2008 рр.

Рис.1 Динаміка структури інноваційних витрат у промисловості України [2]

Аналіз структури інноваційного фінансування промислових підприємств України показав, що найбільший обсяг інноваційних коштів направляється на капітальні витрати (60-70%), значно менша частка спрямовується на науково-дослідницькі роботи (10-17%) та придбання нових технологій (2-5%).

Така ситуація свідчить про переважно кількісне оновлення основних фондів промислових підприємств без впровадження новітніх технологій та досягнень науково-технічного прогресу. З іншого боку, надзвичайно низький рівень інноваційних витрат (1,2 – 1,6% від операційних витрат у 2004-2008 рр.) не може мати впливу на прибутковість підприємства.

Необхідною умовою для покращення результативності діяльності промислових підприємств, їх подальшого розвитку є підвищення конкурентоспроможності промислової продукції та виходу вітчизняної промисловості на якісно новий рівень. Тому доцільно зосередити увагу на дослідженні впливу витрат на НДДКР на результати операційної діяльності промислових підприємств. На рис.2 представлено результати досліджень залежності рентабельності операційної діяльності промислових підприємств від частки витрат на НДДКР в інноваційних витратах.

Рис.2 Залежність рентабельності операційної діяльності промислових підприємств від частки витрат на НДДКР в операційних витратах

До 2007 року спостерігалося стійке зростання показника рентабельності операційної діяльності промислових підприємств, проте у 2008 році він дещо зменшився та лише на 0,3% перевищував рівень 2004 року. Досить високе значення коефіцієнту регресії (R² = 0,87) свідчить про достовірність виявлених тенденцій.

Встановлена залежність результатів операційної діяльності від частки інноваційних витрат на НДДКР з коефіцієнтом детермінації 0,6 свідчить про те, що зміна рентабельності операційної діяльності підприємств на 60% пояснюється зміною обсягу витрат на НДДКР в операційних витратах, на 40% - впливом інших факторів. Тобто співвідношення «витрати на НДДКР – приріст прибутку» може відображати не стільки ефективність наукових досліджень, скільки успішність ринкової стратегії компанії чи зміну стану ринку.

На основі узагальнення результатів дослідження можна зробити висновок, що для досягнення стійкого розвитку вітчизняної промисловості та високого рівня рентабельності операційної діяльності й конкурентоспроможності промислових підприємств необхідно суттєво збільшити обсяги інноваційного фінансування до рівня, який дійсно забезпечить вихід вітчизняного виробництва на якісно новий технологічний рівень та суттєво вплине на фінансові результати діяльності підприємств. Важливим напрямом вдосконалення управління інноваційним фінансуванням повинна стати оптимізація структури інноваційних витрат на користь якісного оновлення виробництва через проведення науково-дослідницьких робіт.

Література:

1.Федулова Л.І. Корпоративні структури в національній інноваційній системі України. – К.: УкрІНТЕІ, 2007. – 812 с.

2.Статистичний щорічник України за 2008 рік / за ред. О. Г. Осауленка. – К. : Державний комітет статистики України, Консультант, 2009. – 567 с.