Економічні науки/14. Економічна теорія

К.е.н. Мамалуй О.О.

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, Україна

Про формування механізму подолання економічної кризи в Україні

Економічна наука в останні роки зустрілася із важливою проблемою, яка виникла у зв’язку з бурхливим розповсюдженням сучасної світової фінансово-економічної кризи, наслідки якої свідчать про суттєве погіршення стану соціально-економічного розвитку більшості країн. Це вимусило вчених активізувати роботу відносно природи, причин, характерних рис й шляхів виходу із економічної кризи, формування механізму подальшого такого господарювання, яке б не доводило до максимального загострення існуючі протиріччя, диспропорції та ризики, що пов’язані з ринковими відносинами. Економісти світу практично усі обґрунтовують причини появи кризи та рекомендують шляхи (міри) подолання його наслідків, мінімізації депресивного стану економіки. На наш погляд, важливо досліджувати взаємозв’язок між світовою кризою і кризою економіки кожної окремої країни, що дозволяє більш системно й ефективно запропонувати антикризові міри: першочергові, середньострокові та стратегічні. Такий підхід сприяє проведенню класифікації відповідних мір, визначенню складових елементів конкретних механізмів виходу із кризи, подолання його наслідків або стабілізації економіки, а також забезпечення подальшого економічного зростання та розвитку. В якості внутрішніх причин економічної кризи в Україні потрібно вказати на:

− застарілий, зношений основний капітал, що складає вже більш 70% у всіх галузях економіки і виступає гальмом для подальшого зростання продуктивності суспільної праці, ефективного перерозподілу робочої сили в ті види діяльності, які визначають основу постіндустріальної економіки;

− загострення протиріччя між керівництвом трьох гілок влади країни, що суттєво загострює кризові явища й робить їх більш тривалими та негативними за наслідками для економіки і добробуту населення;

− протиріччя між ринковими відносинами, що в своєму розвитку не мають меж і становленням та удосконаленням демократичних процесів в рамках окремої країни;

− диспропорції між старою галузевою структурою економіки, яка функціонує з метою переважного експорту проміжної продукції і потребами населення в споживанні кінцевих товарів й послуг. На практиці ця диспропорція проявляється в незбалансованості між рівнями в грошовому виразі експорту та імпорту, що породжує пасивний зовнішньоторговельний баланс, підриває конкурентоспроможність національної грошової одиниці, її курс та економічний стан вітчизняного товаровиробника; сприяє падінню обсягу ВВП країни;

− загострення протиріччя між інтересами різних верств населення, структура якого ніяк не сприяє розвитку ринкових відносин й демократизації суспільства, а, навпаки, породжує недовіру до спроможності керівників держави провести ефективні реальні економічні реформи в країні;

− протиріччя між старими й новими методами управління макроекономіки, яке притаманне для перехідної економіки й сприяє збільшенню тривалості існування кризових явищ в країні;

− відсутність умов для розповсюдження інновацій, які потребують впровадження економічної та соціальної модернізації;

− функціонування неефективної кредитно-банківської системи в країні, яка не виконую своїх функцій й гальмує процеси модернізації економіки, її кредитування й реформування і ін.

В якості зовнішніх причин економічної кризи в Україні виступають:

− світова фінансова й економічна криза, яка кардинально змінює усі умови економічного, фінансового, зовнішньоторговельного розвитку. Наприклад, обумовлює скорочення обсягу експорту металевої, хімічної, будівельної продукції; змінює й руйнує довіру до американського долару, фондового ринку, всієї банківської системи, які традиційно домінують на світовому ринку й визначають правила поведінки усіх його учасників;

− існування на фондовому ринку та ринку нерухомості цінового „міхура ”, який має здатність надуватися від різкого зльоту цін, що випереджають зростання доходів населення і рівня інфляції та веде до обвалу ринку, зненацькому падінню цін й появі фінансової кризи. Саме це сталося в США в 2007−2008 роках і розповсюдилося на весь світ;

− поглиблення соціальної нерівності у світі між країнами, народами й населенням, що суттєво скорочує їх рівень платоспроможності і сприяє загостренню незбалансованості між виробництвом товарів та послуг і споживанням;

− зростання зовнішньої заборгованості країн більш ніж 100% ВВП, що підриває довіру між країнами, їх платоспроможність й взаємовідносини;

− існування у світі країн так званого „податкового раю ”, що сприяє відтоку великих обсягів капіталів із країн, де відчувається хронічний дефіцит інвестицій для розвитку національної економіки;

− здійснення глобалізаційних економічних процесів, які для країн лідерів, „ економічного авангарду ” мають позитивний характер, що проявляється в реалізації їх життєвих інтересів, а для країн „аутсайдерів ” − негативні наслідки: зростання їх економічної залежності, дестабілізація національних економік, погіршення стану навколишнього середовища завдяки нав’язання трудоємких, шкідливих виробництв; вимоги до повної відкритості їх ринків для ввозу необмеженої кількості імпортних товарів та послуг і ін.

В якості використання короткострокових, термінових антикризових мір потрібно; продовжити стабілізувати грошовий ринок, ринок цінних паперів, кредитно-банківську систему; провести реалізацію програми приватизації; активізувати роботу Антимонопольного комітету; здійснити рішучі дії по скороченню питомої ваги тіньової економіки в ВВП країни; замінити податок на додану вартість (ПДВ), який лежить важким тягарем на платоспроможності споживачів та конкурентоспроможності виробників і виступає джерелом отримання корупційних доходів мафіозних структур на податок з обороту; повернути довіру населення до банківської системи, яку потрібно кардинально реформувати й зробити здатної до виконання своїх функцій як інституту інфраструктури макроекономіки; сформувати дієздатну кредитну систему, яка б була спроможна кредитувати не тільки торгівельні операції купівлі-продажу, а й процеси удосконалення, модернізації функціонування фірм, підприємств реального (виробничого) сектору економіки; не допустити подальшого зростання дефіциту пропозиції гривни та пристановити падіння реальних доходів населення. Середньострокові антикризові міри треба впроваджувати у вигляді цілісної програми кардинальних економічних реформ, які повинні бути націлені на формування: ефективної структури макроекономіки; принципово нових умов функціонування всієї ринкової системи під раціональним регулюванням державних інституцій; удосконалення ціноутворення на ресурси; підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників товарів і послуг; забезпечення пріоритетного розвитку реальної економіки, що здатна переважними темпами й обсягами виробляти кінцеву продукцію порівняно із проміжною продукцією; підвищення добробуту населення; стабільних взаємовигідних взаємовідносини із усіма країнами.

Стратегічним шляхом виходу із сучасної економічної кризи української економіки повинна стати модернізація всіх її складових та перехід до інноваційно-інвестиційної моделі соціально-економічного розвитку, що сприяє становленню постіндустріальної економічної системи.

Таким чином, формування механізму подолання економічної кризи в Україні потребує використання приведених причин та шляхів її появи й мінімізації наслідків в якості складових засобів та інструментів.