Зубков А. В.

Науковий керівник: Мелентьєва Н. В.

Донецький державний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

 

Практичні аспекти стягнення податку з доходу фізичних осіб

 

Податкова система є основою формування доходної частини бюджету країни. Для України збалансованість бюджету у частині доходів одне з важливих питань, як для країни, яка стала на шлях самостійного розвитку, побудови ринкової економіки.

У цьому зв'язку необхідним є дослідження системи податків. Податки як головне джерело державних доходів мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування кожної країни сформувалася завдяки тривалому періоду становлення та розвитку держави. Актуальність питання податків виходить з того, що в поповненні бюджету кожної країни податки становлять одне з головних місць.

У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансово-господарської діяльності фізичних осіб, а також накопичень громадян.

Одним із важливих податків, який значно впливає на формування доходів бюджету є податок з доходів фізичних осіб. Він є вагомим важелем регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави.

У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізується економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави.

Актуальність теми у тому, що сфера перерозподілу доходів фізичних осіб є одним з основних фінансових ресурсів держави. У бюджетах місцевих рад питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60 %. Тобто прибутковий податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

На сьогодні збір податків з громадян в Україні здійснюється на основі таких законодавчо-нормативних актів: Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закон України «Про плату за землю», Закон України «Про податок з власників транспортних засобів», єдиний податок [3].

Податок з доходів фізичних осіб один з найдавніших у податковій системі України. Тому він характеризується значною чіткістю, зумовленою тривалістю відпрацювання у часі. Але не дивлячись на це у цьому податку є невизначеності та недоліки. Виходячи з цього метою цієї статті є їх дослідження та пошук шляхів подолання та зменшення.

Одним із недоліків системи оподаткування доходів фізичних осіб є високий рівень податкового навантаження. З приводу цієї проблеми було багато дискусій.

З одного боку таке навантаження на доходи дає змогу збільшити надходження до бюджету країни. З іншого боку це шкодить рівню життя населення, оскільки забирає значну кількість коштів.

Рішенням цих протиріч стало прийняття 1 січня 2004 року Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [1], метою якого стало запровадження пропорціонального податку, що знижує податкове навантаження.

Об'єктом податку з фізичних осіб, як правило є заробітна плата. Це так званий грошовий дохід працівника. З нього держава робить значну кількість відрахувань і обчислення суми прибуткового податку.

Система обчислення прибуткового податку та утримань розраховується за доволі складною схемою і потребує значного спрощення. Окрім цього оподаткування доходів громадян, у ситуації періодичних криз, потребує перегляду розміру прибуткового податку. Його ставку, для підвищення рівня життя населення у країні, потрібно знизити з 15% до 12-10%. Це б сприяло не тільки підвищенню виплат працівникам, а й спрощенню розрахунку сум утримань з грошових доходів громадян[4].

Ще одним недоліком в оподаткуванні доходів фізичних осіб є надання податкових піль. Законодавчо це питання характеризується низкою протиріч, що зумовлено відсутністю по ньому єдиного нормативного акту. Його відсутність не дає змоги регулювати види податкових пільг, механізм їх надання та яким категоріям платників вони повинні надаватись.

При цьому існуючий механізм самої пільги не вирішує проблеми забезпечення громадян з низьким рівнем доходів. Так якщо неоподаткований дохід нижче податкового мінімуму він підлягає податковій пільзі. Однак, якщо сума неоподаткованого доходу вища за споживчий мінімум, тоді вона підлягає під повне оподаткування. При цьому існує вірогідність, що після оподаткування цей дохід може не відповідати споживчому мінімуму[5].

В тому випадку, якщо дохід буде менший, складається ситуація, що держава фактично вилучає у платника частину життєво необхідних коштів, а це є неприйнятним.

Ця проблема може бути вирішена за такими варіантами, як скасування пільги за податковим кредитом при зустрічному наданні матеріальної допомоги цим особам. Або надання пільг при розгляді доходу вже після оподаткування.

Таким чином оподаткування фізичних осіб в Україні недосконале, тому потребує вдосконалення системи обчислення податку, зменшення податкового тягаря та регулювання механізму надання податкових пільг.

З вище наведеного можна зробити висновки про необхідність:

1. Спрощення системи розрахунку утримань з заробітної плати;

2. Для підвищення рівня життя у громадян - зменшити ставку прибуткового податку;

3. Вдосконалити механізм надання податкових пільг;

4. Знизити розмір податкового тягаря.

Подальше дослідження питань вдосконалення податку з доходів фізичних осіб має важливе значення для підвищення рівня життя населення, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Література

1.     Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» // Податки. - 2007. -№ 7-с.16 - 18.

2.     Данілов В.О. Оподаткування грошових доходів громадян/УПанорама. - 2002. -№5.-с.4.

3.     Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. - Харьков: Легас, 2001. -585с.

4.     Костенко Ю.О. Деякі проблеми оподаткування доходів фізичних осіб в Україні//Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - №6. - с.23

5.     Сафін А.А. Проблеми вдосконалення податкової системи// Діло. - 2004. -№3.-с.7-8.