Экономические науки/ 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Пророчук Н.Ю.

Науковий керівник: Александрова Г.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності

На сучасному етапі розвитку економічних систем виникає необхідність досягнення високих і стабільних темпів економічного зростання, яке досягається за рахунок переважно інноваційних факторів. Поступове вичерпання запасів традиційних ресурсів і збільшення їх цін, розгортання жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках факторів виробництва при постійному зростанні та ускладненні кінцевих та проміжних потреб суспільства унеможливлює економічний розвиток за рахунок застосування екстенсивних факторів. Тільки та економіка, яка здатна до прискореного оновлення основних фондів, технологій, продукції, до ефективного підвищення швидкості дифузії новітніх досягнень науки і техніки досягає сьогодні перспективної конкурентоспроможності.

На сучасному етапі розвиток інноваційної сфери в Україні можна охарактеризувати як такий, що не відповідає світовим тенденціям. Саме тому останнім часом серед українських науковців активізувались дослідження, пов’язані з інноваційно-інвестиційними процесами. Численні роботи таких вітчизняних економістів як О. Амоша, В. Антонюк, Ю. Бажал, О. Волков, Л. Гаман, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гречан, М. Денисенко, А. Землякін, М. Крупка, П. Микитюк, І. Лукінов, В. Осецький, А. Пересада, В. Семіноженко, В. Федоренко, А. Чухно та багатьох інших свідчать про актуальність даної проблематики.

Метою тез є узагальнення і розвиток науково-методологічних основ визначення сутності та характеру інноваційно-інвестиційної діяльності.

Головною суттєвою ознакою інновації визначено нововведення – явище, яке виникло у результаті розумової, інтелектуальної діяльності, в ході якої знання перетворилося на образ, зразок нового блага, що характеризується науково-технічною і (або) ринковою новизною. Це нове явище соціально-економічного або технічного характеру стає вихідною основою для інновацій, через яке тимчасово долаються ресурсні обмеження. Тому під інновацією треба розуміти нововведення, яке вже отримало реалізацію у новому або удосконаленому продукті, новій або модифікованій технології, новій формі організації праці та управління. Ті ж види дій, завдяки яким відбувається безпосереднє практичне впровадження нововведення, вважаємо інноваційною діяльністю.

Оскільки інновації здійснюються у процесі прийняття рішення інвестора щодо напрямів вкладання коштів, то існує взаємозамінність інновацій та інвестицій. Вона виявляється у екстенсивному або інтенсивному типі економічного розвитку. Для інновацій та інвестицій також характерна їх взаємодоповнюваність, що полягає у неможливості здійснення інновацій без інвестицій. Інновації, у свою чергу, забезпечуючи підвищення ефективності економіки, розширюють джерела інвестицій.

Притаманні інновації риси суспільного блага, швидке моральне знецінення капіталу під впливом новацій, наявність в економіці дешевих традиційних ресурсів, необхідність здійснення крупних капіталовкладень в умовах ризикованості і невизначеності результатів протидіють інноваціям. Тому для того, щоб економічний суб’єкт зважився понести витрати на інновації необхідні досить серйозні стимули.

Щоб механізми саморегулювання стимулювали подолання інноваційного бар’єру та „підштовхували” фірми до інноваційної діяльності стратегічним завданням держави в інноваційній сфері є створення ефективного конкурентного середовища. Державне регулювання повинне реалізовуватися з урахуванням параметрів, які визначають одночасне здійснення інвестицій та інновацій.

Рисунок 1 демонструє напрями державного регулювання, завдяки яким держава усуває перешкоди, що виникають під час здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємницькими структурами.

Рисунок 1 Основні напрями державного регулювання перешкод, що виникають у інноваційно-інвестиційній діяльності [1]

Можна зробити висновок, що удосконалення концепції державного регулювання повинно передбачати виділення напрямів діяльності держави щодо формування інноваційного клімату шляхом ініціювання інноваційного попиту і створення розвинутого конкурентного середовища, розвитку інвестиційного середовища, в якому формуються фінансові джерела потенційних інновацій.

Література

1. Пилипенко Г. М. Шляхи підвищення ефективності регулюючої функції держави у сфері інновацій [Текст] / Г. М. Пилипенко, В. В. Чорнобаєв // Економічний вісник НГУ. – 2007. – №2. – С. 4-10.