Сторощук М. І.

Наук. кер. – Заєць К.Д.

Буковинська державна фінансова академія, Україна, м. Чернівці

Державна служба зайнятості України: діяльність та протидія викликам ринку праці в контексті світової фінансової кризи

Глобальна криза, яка охопила фінансову сферу і реальний сектор світової економіки, супроводжувалася розвитком кризових явищ у соціальній сфері.

Ринок праці, робочі місця — найбільш складний і динамічний елемент ринкової економіки. Тут не тільки переплітаються інтереси працівників і роботодавців, але й віддзеркалюються всі соціально-економічні, політичні, демографічні та інші процеси в суспільстві, особливо питання розвитку основних фондів, які впливають на розвиток робочих місць.
Процеси, що відбуваються на ринку праці і у сфері зайнятості, тісно пов’язані з процесами у підприємницькій, кредитно-грошовій і зовнішньоекономічній сферах, в оподаткуванні та інвестиційній діяльності, освіті та організації профнавчання. Від того, наскільки успішно функціонує економіка, у якій фазі економічного циклу вона перебуває, як сполучаються ринкові засади функціонування і державне регулювання, чим характеризується поведінка головних суб’єктів ринку залежить попит на робочу силу та її пропозиція, обсяг зайнятості й рівень безробіття [4].

Фундаментальні положення нової концепції зайнятості, підходи до аналізу місця, ролі та методів державного регулювання ринку праці в умовах трансформаційної економіки викладено у працях Д. Богині, О. Демуш, Л. Долгова, Г. Куліков, Л. Лісогор, , В.Федоренко та інших вчених [1, 2].

До найбільш гострих наслідків глобальної кризи можна віднести різке скорочення рівня зайнятості населення. Рецесія виробництва у всіх країнах світу супроводжувалася швидким та масштабним зростанням безробіття, що містило в собі небезпеку соціальної дестабілізації. Тому в рамках антикризової політики всіх країн програми подолання негативних наслідків у сфері зайнятості населення посіли одне із чільних місць. З поширенням кризи на реальний сектор економіки кількість безробітних у розвинутих країнах світу швидко наблизилася до критичного рівня, а в деяких із них навіть перевищила його (10% від працездатного населення). Це дало привід стверджувати про наступ гострої фази кризи у сфері зайнятості населення.

На етапі відродження світової економіки проблеми будуть тільки ускладнюватися. Головний ризик полягає в тому, що зростання безробіття набуде структурного характеру. Основний тягар втрат понесуть групи, що перебувають в несприятливому становищі на ринку праці – молодь, некваліфіковані працівники, а також ті, хто мають неповну зайнятість, тимчасову або нетипову роботу. Для цих груп населення великий ризик складає перехід тимчасового безробіття у стан «хронічного безробіття». В результаті утворяться сталі групи безробітних, які самостійно та без підтримки держави не зможуть адаптуватися на ринку праці [6].

Тенденції у сфері зайнятості населення в Україні кардинально відрізняються від тих, які спостерігаються у більшості інших країн світу. Навіть у пік падіння виробництва кількість офіційно зареєстрованих безробітних не перевищила безпечний рівень. У січні 2009 р., коли промисловість досягла «дна», показник безробіття склав лише 3,2%.

Динаміка кількості зареєстрованих безробітних у 2008-2009 рр.

(тис. осіб, на кінець періоду)

Особливістю України є те, що зниження рівня зайнятості населення відбувалося переважно у прихованих формах, що за умов глибокої рецесії виробництва нейтралізувало небезпеку соціальної дестабілізації. Економічні суб’єкти, в першу чергу великі підприємства, утрималися від масових звільнень працівників. Зниження потреби в робочій силі компенсувалося поширенням режиму неповної зайнятості. Працівники переводилися на неповний робочий день (тиждень) і відправлялися у примусові відпуски. У 2009 р. частка робітників, які мали неповну зайнятість, складала в окремі місяці від 6% до 16,7% середньооблікової кількості штатних працівників.

З урахуванням цього реальний рівень безробіття в Україні набагато перевищує офіційні показники. У лютому 2009 р., тобто у пік зростання безробіття, коли офіційний показник складав 3,2%, частка працівників з неповною зайнятістю досягла 6,4% від загальної кількості працездатного населення. Сумарне значення відкритого і прихованого безробіття становило 9,6%, тобто впритул наблизилося до критичного рівня. З березня 2009 р. офіційний показник безробіття почав невпинно знижуватися і у жовтні досяг 1,8%. Кількість зареєстрованих безробітних опустилася навіть нижче передкризового рівня і склала 508,4 тис. осіб. Скорочується і обсяг прихованого безробіття. Частка працівників з неповною зайнятістю зменшилася до 4,4% від загальної кількості працездатного населення.

Незважаючи на позитивні зміни, для України зберігаються великі ризики у сфері зайнятості населення. Як і для інших країн, відродження економіки вимагає проведення досить глибокої реструктуризації виробництв, що неминуче буде супроводжуватися вивільненням працівників і появою структурного безробіття. Для України значний ризик складає формування «хронічного безробіття» — виникнення сталих груп безробітних. За даними державної служби зайнятості України, на 1 листопада 2009 р. на обліку у центрах зайнятості перебувало 526,5 тис. осіб. В їхньому складі висока частка припадає на групи ризику: молодь – 211,5 тис.; особи, які не здатні на рівні конкурувати на ринку праці – 105,8 тис.; інваліди – 11,9 тис. осіб [4].

Українська влада, незважаючи на розгортання глобальної кризи у світі, не готувалася до протидії її негативним наслідкам у своїй країні. Тому найперший період адаптації служби зайнятості до нових завдань виявився досить складним. Служба не справлялася з новим рівнем навантаження. Існуючі правові норми зробили недоступною для частини вивільнених працівників допомогу з безробіття. В цих умовах тільки відсутність масових звільнень працівників, а також утома населення від довготривалої політичної боротьби, яка перманентно відбувалася в країні, дозволили Україні уникнути соціальної дестабілізації [3; c. 84].

Через обмеженість ресурсів в Україні встановлений низький рівень допомоги по безробіттю. У жовтні 2008 р. середній розмір допомоги в розрахунку на одну особу складав 526,97 грн., або 84,2% від показника прожиткового мінімуму. У жовтні 2009 р. середній розмір допомоги зріс до 651,68 грн., що на 4,1% перевищило прожитковий мінімум.

На відміну від розвинутих країн, низький рівень соціальної підтримки не створює в Україні ризик виникнення «хронічного безробіття». Хоча, за поясненням ОЕСР, він може спровокувати збільшення «мертвих» витрат, тобто таких, які не виконують свого призначення. Мова йде про можливе поширення тіньової зайнятості при збереженні статусу безробітного. Також не можна виключати появи певної групи колишніх працівників, які не матимуть наміру шукати нове місце зайнятості (передпенсійний вік, декласовані елементи тощо). Як свідчить світовий досвід, для запобігання цьому використовують часові обмеження щодо надання допомоги по безробіттю, а в тих випадках, коли є потреба в збереженні соціальної допомоги, змінюють її цільову форму.

Другим напрямком діяльності державної служби зайнятості України є допомога безробітним на ринку праці. За січень-жовтень 2009 р. за її направленням були працевлаштовані 623,2 тис. осіб, проходили професійне навчання – 138,1 тис. безробітних, в оплачуваних громадських роботах брали участь 224,2 тис. осіб.

Поки що український ринок праці надає обмежені можливості для працевлаштування. На 1 листопада 2009 р. кількість вакансій склала 77,5 тис., в тому числі: для робітників – 35,7 тис., службовців – 29,3 тис., осіб, які не потребують спеціальної підготовки – 12,5 тис. Навантаження на 10 вакантних місць становило 68 осіб (напередодні кризи – 27 осіб). Найбільший попит зберігається на висококваліфікованих робітників за професіями слюсарів, токарів, електрогазозварників, водіїв, кухарів, продавців.

Для зниження обсягів «мертвих» витрат слід перенести акцент на організацію тренінгів для найбільш вразливих категорій безробітних, що є важливим в умовах прискорення структурного коректування економіки. Це дозволить даній категорії безробітних зайняти нові робочі місця, що з’являються.

В останні місяці минулого року служба зайнятості ввела новацію, що покликана стримати процес звільнення працівників із виробництва. В якості експерименту був впроваджений механізм часткової компенсації підприємствам заробітної плати працівників, які змушені в результаті скорочення або зупинення виробництва переходити на режим неповної зайнятості. На ці цілі було передбачене фінансування із Фонду загальнообов’язкового соціального страхування у розмірі 279,2 млн. грн. [5].

Такий формат політики зайнятості потребує значних фінансових витрат і має приховані ризики. Ефективність його застосування напряму залежить від того, наскільки правильно будуть обрані критерії, за якими спрямовується цей вид підтримки. Процедури повинні бути прозорими та підлягати публічному контролю.

Отже, для вирішення гострих наслідків глобальної кризи, тобто різкого скорочення рівня зайнятості населення покликана державна служба зайнятості. Основними напрямками діяльності державної служби зайнятості України є допомога безробітним на ринку праці через працевлаштування, професійне навчання та виплата допомоги по безробіттю. Також здійснюється механізм часткової компенсації підприємствам заробітної плати працівників, які змушені в результаті скорочення або зупинення виробництва переходити на режим неповної зайнятості, на що було передбачене фінансування із Фонду загальнообов’язкового соціального страхування у розмірі 279,2 млн. грн.

Список використаних джерел:

1. Богиня Д. П., Куліков Г. Т., Шамота В. М., Лісогор Л. С., Долгова Л. І. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати / НАН України; Інститут економіки / Д.П. Богиня (відп.ред.). — К., 2001. — 300 с.

2. Демуш О. Б. Розвиток ринку праці в умовах трансформації економіки : Дис. канд. наук: 08.00.07 - 2008.

3. Федоренко В.Г., Казановський А.В. Державна служба зайнятості України в контексті протидії новим викликам ринку праці/ В.Г. Федоренко, А.В. Казановський// Економіка та держава. – 2009. - №11. – с. 83-85.

4. www.economy.in.ua/index.php?iid=11&operation=9 – Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи.

5. www.dcz.gov.ua – Державна служба зайнятості.

6. www.c-e-d.info – Центр економічного розвитку.