Экономические науки/ 1.Банки и банковская система

Пророчук Н.Ю.

Науковий керівник: Канєєва І.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Основні засади організації системи валютного регулювання

Зростаючі масштаби сучасної економічної діяльності, ускладнення характеру внутрішніх та зовнішніх господарських зв’язків суб’єктів господарювання створюють об’єктивні економічні передумови посилення ролі держави у регулюванні суспільного виробництва.

Актуальність теми полягає у тому, що перехід до відкритої ринковоорієнтованої економіки, що здійснюється в Україні у межах економічної реформи, розширення зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на поглиблення світогосподарських зв’язків, обумовили необхідність глибокого, всебічного обґрунтування тих принципових змін, що відбуваються у процесах валютного регулювання в умовах переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки. В Україні проблеми валютного регулювання висвітлені у працях таких вітчизняних економістів як: О.Бакун, Я.Белінська, Г.Вознюк, В.Міщенко, А.Мороз, М.Савлук.

Метою роботи є обґрунтування основних засад організації системи валютного регулювання.

У сучасну епоху глобалізації валютні відносини проникають у всі сфери економічного життя країни, нерозривно переплітаючись з усією сукупністю економічних відносин і впливаючи на всі економічні процеси у суспільстві. За цих умов зростають вимоги до валютної політики та механізму її реалізації.

У сучасній відкритій економіці від встановленого режиму валютного курсу залежить вибір інструментів економічної політики та її ефективність. Валютно-курсова політика Національного банку України за весь період ринкової трансформації ґрунтувалася на послідовному використанні усіх видів режимів обмінних курсів. Водночас, деколи так і не вдавалося усунути чинники валютної нестабільності, і протягом деякого часу навколо гривні неодмінно виникали ускладнення, приборкання яких дорого коштувало українській економіці.

Відповідно до світової практики валютні операції резидентів і нерезидентів в Україні поділяються на поточні валютні операції і операції, пов'язані з рухом капіталу. В Україні фактично відсутні обмеження щодо можливості купівлі-продажу та обміну готівкової валюти, ліберальними є умови ввозу та вивезення валютних цінностей за кордон. Здебільшого контроль НБУ здійснює лише за експортно-імпортними операціями резидентів.

Операції, пов'язані з рухом капіталу, підлягають більш значному валютному контролю в Україні. І це не виняток, оскільки більшість країн, лібералізувавши поточні валютні операції, значну увагу приділяють валютному контролю за операціями, пов'язаними з рухом капіталу. Контроль НБУ в цій сфері можна поділити на контроль за експортом капіталу та контроль за імпортом капіталу. Контроль за імпортом капіталу в Україні ліберальний, проте він не дає достатніх результатів щодо залучення достатньої кількості коштів у економіку України. Контроль за експортом капіталу в Україні доволі жорсткий, але ефективність його також є незначною.

Національний банк України сформував досить жорстку та ефективну систему валютного регулювання. Разом з тим, світова тенденція до лібералізації валютних відносин вимагає від центрального банку зменшення частки адміністративних важелів регулювання та розробки і вдосконалення ринкових інструментів валютної політики, що забезпечувало б виконання конституційного завдання – підтримки стабільності національних грошей.

З розвитком ринкових відносин та удосконаленням механізмів ринкового саморегулювання, підвищенням рівня монетизації економіки, формуванням розвинутої інституціональної та інформаційної структур, поглибленням ліквідності валютного ринку посилюється необхідність у ширшому використанні можливостей валютної політики для реалізації конкретних переваг країни, стимулювання позитивних структурних зрушень. У зв’язку з цим механізм реалізації такої політики поступово модифікується за рахунок посилення гнучкості обмінного курсу, лібералізації системи валютного регулювання і правил функціонування валютного ринку, активнішого розвитку строкового валютного ринку. 

Перехід від режиму фіксованого курсу до режиму з більшою гнучкістю має кращі макроекономічні результати в умовах економічного зростання та коли економіка має сильні зовнішні позиції. Аналіз досвіду країн, що змінювали свої валютні режими у менш прийнятних макроекономічних умовах, свідчить про значні втрати для економіки впродовж періоду пристосування до нового режиму. Тому, на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки особливої актуальності набуває поступовий рух у напрямі запровадження інфляційного таргетування.

Високий ступінь залежності вітчизняної економіки від зовнішніх факторів, її відкритість із точки зору значних потоків товарів і послуг, а також дедалі зростаючого потоку робочої сили підвищує вразливість економіки до зовнішніх ризиків. У цьому контексті спрямування зусиль на створення внутрішнього ринку та низькоінфляційного середовища є запорукою зниження залежності від зовнішніх факторів.

Можна зробити висновок, що валютне регулювання є складовою валютної політики та способом державного регулювання валютних відносин з метою підтримання економічної стабільності та забезпечення економічної безпеки держави.

Література

1.     Мельников В.Н. Валютное регулирование и валютный контроль: новый взгляд на перспективы развития [Текст] /  В.Н. Мельников // Деньги и кредит. - 2006. - №12. - С.43-47.

2.     Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник. – Вид. 3-тє, змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. – 528с.