Воронецька Ірина Станіславівна, к.е.н., доцент

Горобець Тетяна Павлівна, студентка магістратури

Вінницький національний аграрний університет

СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ В ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Ефективність функціонування будь-якого підприємства залежить від правильної стратегії управління капіталом підприємства. Її важливою складовою є оптимізація структури капіталу. В Україні більшість підприємств нехтують науковими підходами до цього питання, що є помилкою, оскільки від співвідношення між власним і позиковим капіталом залежить результат діяльності підприємства та його стан у майбутньому.

Питанню оптимізації структури капіталу присвятили свої праці багато вчених-економістів таких як Т. В. Головко, М. В. Кужельний, Р.А Слав’юк, С. В. Сагова, А.М.Ткаченко. Проте це питання залишається актуальним і потребує подальших доробок і доопрацювань.

На жаль, питання, пов'язані з розробкою стратегічних моделей оптимізації структури капіталу не отримали ще широкого використання на українських підприємствах. Формування структури капіталу на багатьох підприємствах здійснюється інтуїтивно, або згідно з традиціями, без належного аналітично-математичного обґрунтування.

Для забезпечення сталого розвитку підприємства та максимізації прибутку важливим є оптимізація структури капіталу на основі стратегічного аналізу величини власного та залученого капіталів. Управління капіталом підприємства, як і весь процес управління, містить стратегію і тактику управління. Нині під стратегією розуміють загальний напрямок і спосіб використання корпоративних засобів для досягнення поставленої мети. Тактика управління передбачає конкретні методи і прийоми досягнення поставленої мети у визначеній ситуації й у визначений момент часу.

Існують такі базові стратегії управління капіталом:

- консервативна, метою якої є отримання дохідності вищої, ніж за банківськими депозитами за значно менших ризиків, ніж на ринку акцій;

- збалансована, де очікується отримання дохідності, що порівнюється з середньоринковою за найліквіднішими акціями, але з меншим ризиком;

- ризикова, де метою є отримання максимального приросту активів;

- індексна призначена для інвесторів, які мають на меті отримання інвестиційного доходу з портфеля цінних паперів, сформованого на основі індексу.

Структура управління капіталом акціонерного товариства передбачає визначення та реалізації політики щодо управління:

- власним капіталом - формування власного капіталу за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел. До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави. До внутрішніх джерел - фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності.

- позиковим капіталом - збільшення капіталу підприємства за рахунок внутрішніх джерел та зовнішніх. Зовнішні джерела позикових коштів складаються з двох підгруп: зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу. Внутрішні джерела позикових коштів - відстрочені зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань.

При плануванні структури капіталу варто враховувати наступне: 1.акціонерна компанія має випустити прості акції в період просування на ринок; 2. вартість облігацій має бути низькою, а вартість простих акцій може бути високою; 3. високий прибуток і великий ризик асоціюються з левериджем — операційним і фінансовим, які впливають на зміни в продажу акцій; 4.високий ступінь левериджу означає високий ступінь ризику, при якому для підприємства неможливо покрити видатки за дисконтними цінними паперами.

Структура капіталу акціонерного товариства визначається фінансовою, операційною та інвестиційною діяльністю, які активно впливають на кінцеві результати господарювання.

В процесі стратегічного аналізу використовується збалансована система показників, яка дає можливість дослідити співвідношення доходності та ризику в процесі розвитку товариства. До такої системи показників слід віднести: коефіцієнти фінансової стійкості та платоспроможності, рентабельності активів та власного капіталу, ділової активності. Аналітичне дослідження структури капіталу показує, що вона тісно пов'язана із системою прогнозування показників підприємства. [3; с.298].

Система прогнозних показників повинна відповідати таким основним вимогам: єдність і обов’язковість показників для даного рівня прогнозування; здатність до агрегатування і дезагрегатування; мати одиниці вимірювання; забезпечувати комплексну характеристику всіх аспектів функціонування об'єктів прогнозування; бути гнучкою, здатною до адаптації та відображення всіх змін стану об'єкта прогнозування.

Отже, керівництву підприємства потрібно чітко визначити, за рахунок яких фінансових ресурсів буде сформовано капітал підприємства. Від цього залежатиме стан і результати діяльності підприємства у майбутньому.

Висновки: 1. Головне завдання стратегічного аналізу структури капіталу – оптимізація співвідношення між власним і залученим капіталом, за якого досягається найвищий прибуток підприємства. 2. Збалансована система показників при оптимізації структури капіталу базується на оцінці фінансово-економічного стану акціонерного товариства.

Список використаної літератури:

1. Головко, Т. В. Стратегічний аналіз : навч.-метод. посіб. / Т. В. Головко, С. В. Сагова; за ред. М. В. Кужельного. – К. : КНЕУ, 2002. – 198 с.

2. Слав’юк Р.А. Структурування власного капіталу підприємств України. / Фінанси України. – 2005. - №8. – С.123-131

3. Ткаченко А.М. Управління фінансовими ресурсами підприємства та оптимізація вартісної структури капіталу / Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. - №5. – С.297-299