Прийдак Т.Б.
Полтавська державна аграрна
академія, Україна
Цукробурякове виробництво України
Цукробурякове виробництво в Україні бере свій початок у двадцятих роках ХІХ
століття і за короткий історичний період набуло швидко плинного розвитку. Це
було зумовлено сприятливими грунтово-кліматичними умовами та наявністю дешевої
кріпосної робочої сили для вирощування цукрових буряків.
Стратегічною метою розвитку цукробурякового виробництва є повне
самозабезпечення країни цукром у розмірах, необхідних для споживання
населенням, забезпечення харчових галузей, які споживають цукор як сировину,
мати необхідні резерви, в тому числі і для зовнішньої торгівлі. Донедавна
Україна входила в першу десятку країн - найбільших виробників цукрових буряків
й цукру і поставляла його за межі держави понад 3,5млн.т, на внутрішній - до
2,5млн.т. У вартості експортних продовольчих товарів частка цукру становила
понад 30%. Тому на перспективу цукробурякове виробництво України повинно
розвиватись як експортно-орієнтована сфера.
Цукрові буряки в нашій державі, як і в ряді інших, є єдиною
сільськогосподарською культурою для виробництва цукру. Багатокомпонентність вихідної продукції цукробурякового
виробництва, використання її в багатьох сферах народного господарства зумовлює
не тільки конкурентність галузі, а й виробничо-економічну залежність від її
ефективного розвитку підприємств і організацій інших галузей, зокрема, харчової
промисловості. У структурі харчування населення України цукор має важливе
значення як високопоживний продукт харчування. Він є також технологічним
консерватором для плодоовочеконсервної промисловості, допоміжним (спеціальним)
продуктом для плодово-виноградно-виноробної й лікеро-горілчаної промисловості.
Цукор – також стратегічний продукт у розвитку міжнародних економічних зв’язків
і один із важливих джерел надходжень до бюджету.
Досліджено теоретичні та методологічні засади ринкової трансформації
цукробурякового комплексу з урахуванням результатів впровадження
організаційно-економічного механізму ефективного регулювання ринку цукру.
Встановлено, що основним напрямком його стабілізації та подальшого ефективного
розвитку є повне задоволення потреб населення цукром вітчизняного виробництва
відповідно до науково обґрунтованих норм споживання та поетапне відновлення
можливостей держави в експорті цукру. Обґрунтовано доцільність врахування
специфіки окремих сегментів світового ринку цукру з метою захисту внутрішнього
вітчизняного ринку цукру.
Відродження
цукробурякового виробництва в Україні, формування та розвиток внутрішнього й
зовнішнього ринків цукру перебувають у площині стратегічних напрямів здійснення
глибоких соціально-економічних перетворень в агропромисловому комплексі у
процесі створення демократичної незалежної держави. Це зумовлюється як важливим
значенням цукру в продовольчих ресурсах, так і сприятливими
природно-економічними умовами України у розвитку цукробурякового виробництва.
Тривала системна економічна криза, яка охопила всі галузі агропромислового
комплексу, особливо відчутно позначилася на цукровому виробництві, призвела до
занепаду буряківництва як провідної рослинницької галузі, руйнування
матеріально-ресурсного потенціалу цукрової промисловості, різкого спаду
виробництва цукру й витіснення вітчизняних товаровиробників із зовнішнього
продовольчого ринку.
Проблеми розвитку бурякоцукрового підкомплексу привернули увагу таких науковців, як
І.Лукінов, П.Саблук, П.Гайдуцький, О.Онищенко, В.Юрчишин, П.Борщевський,
В.Месель-Веселяк, М.Дем’яненко, О.Шпичак, М.Лобас, В.Амбросов, Б.Пасхавер.
В.Андрійчук, В.Бойко, О.Крисальний, М.Коденська, М.Малік, М.Федоров та інші.
Вирішенню нагальних проблем, пов'язаних з відродженням і
розвитком буряківництва в Україні, де в наявності унікальні грунтово-кліматичні
і економічні умови для вирощування цукрових буряків, відновленням діяльності
потужної цукрової промисловості з широким залученням іноземних інвесторів,
застосуванням сучасних ресурсозберігаючих технологій, створення цивілізованого
національного внутрішнього ринку цукру, входженням України в світове ринкове
середовище. Однією з причин охоплення цукробурякового підкомплексу кризовими
явищами було різке послаблення участі держави в регулюванні ринкових відносин.
В державі практично відсутня цілісна концепція розвитку галузі і розбудови
інфраструктури ринку цукру. Аналіз нормативно-правових актів щодо розвитку
цукробурякового комплексу за останні 10 років свідчить про те, що вони, як
правило, з запізненням фіксують негативну ситуацію, що склалась в галузі, а не
упереджують її. Основні суб’єкти цукрового ринку - держава, виробники цукрових
буряків, виробники цукру і комерційні структури - діють на ринку цукру не за
єдиними правилами, вдаються до неофіційних змов, відстоювання групових та
індивідуальних інтересів, крупні фірми намагаються знищити середні і малі, та
утвердити власну монополію.
Література:
1.
Імас Є.В. Розвиток цукробурякового виробництва та ринку цукру в Україні:
Автореф. дис.. доктора економ. наук. - Київ. 2004.-43с.
2.
Саблук П.Т., Коденська М.Ю.Цукробурякове виробництво України: проблеми
відродження, перспективи розвитку. - К.:ННЦ ІАЕ, 2007.390с.