Економіка

Літус Інна Сергіївна

Науковий керівник: Глазко Наталя Дмитрівна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Аналіз ПДВ при наповненні бюджету

Історично податки є невід’ємною частиною господарювання держави та призначені як форма задоволення суспільних потреб. Серед непрямих платежів, які є джерелом формування доходів держави, податок на додану вартість займає найбільшу частину. В Україні податок на додану вартість був введений 1992 року Декретом Кабінету Міністрів України №14-92 «Про податок на добавлену вартість».

Одним із основних завдань ринкової економіки в Україні є подальше створення  та розвиток ефективної податкової системи, яка б в повному обсязі регулювала та забезпечувала економічні процеси в країні.

Податок на додану вартість, є універсальним, який включається до вартості товарів, за ним оподатковуються всі стадії виробничого процесу, включаючи споживання. Отже, різниця між отриманими коштами і закупівельною вартістю від постачальників вважається «доданою вартістю»,  що є об’єктом оподаткування.

На протязі 1995-1997 років відбувалося активне реформування податку на додану вартість, в результаті чого було знижено його ставку з 28 до 20%, та переглянуто і прийнято ряд правових норм, які стосуються величини податку і порядку його стягнення. Також, поряд зі ставкою 20% існує також 0% ставка, яка застосовується до незначної кількості товарів.

Нормативною базою регулювання ПДВ є Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97 – ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями.

Сьогодні ПДВ використовується в 136 країнах світу. Він характеризується своєю найголовнішою фіскальною функцією, яка характерна наповненням державної казни. ПДВ найчастіше застосовується у країнах з ринковою економікою, і є обов’язковим у країнах ЄС.

Україна потребує реалізації додаткових законодавчих та адміністративних заходів, спрямованих на зниження «тіньової» фінансової системи  держави в цілому, включаючи  ПДВ. Зараз  законодавство з ПДВ нестабільне, тому що вводиться дуже багато змін та доповнень до законів, а вони ще й є не досить досконалими і потребують доопрацювання.

Використання ПДВ має свої переваги, які стимулюють державу і платника. По-перше, оподаткування витрат здебільшого є вигідним і державі і платнику, ніж оподаткування дохідної частини. По-друге, оскільки безпосереднім об’єктом податку виступають витрати, та різко збільшується посиленість у збільшенні доходів. По-третє, від ПДВ значно складніше ухилитися, а отже з ним пов’язано менше порушень.

Незмінність ставки ПДВ робить цей податок універсальним, відносно більшості галузей економіки, спостерігається підхід рівності незалежно від форм власності та категорій платників.

Світовий досвід та аналіз функціонування податкової системи в Україні призводить до ефективності розвитку економіки, тим більше що ставка ПДВ в Україні менша ніж у країнах ЄС, але там є свої переваги – це диференціювання ставок даного податку. У податковій сфері, зокрема у непрямій сфері оподаткування, такий підхід передбачає насамперед розширення податкової бази,  істотне зменшення податкових ставок, скасування більшості податкових пільг. Зменшення податкових ставок без розширення бази оподаткування не дасть результатів та не забезпечить потрібної політичної підтримки реформ податкового законодавства.

Хоч і ПДВ виконує основну функцію надходження коштів до бюджету, проте надалі його частка у доходах бюджету значно знизилась. Так, за 10 місяців 2009 року в бюджет надійшло доходів в обсязі 147871,4 млн. грн. (враховуючи відшкодування з ПДВ та не враховуючи власних надходжень бюджетних установ).

Можна зробити такі висновки:

-  сьогодні ПДВ – найпоширеніший з українських податків і є головним наповнювачем бюджету;

-  різні податкові стимули є неефективними, бо сприяють втраті надходжень і ускладнюють податкову систему, створюючи тіньові умови;

-  скорочувати ставку з ПДВ не доцільно з точки зору наповнення бюджету і соціальної справедливості, а краще при необхідності ввести диференціацію податку на товари первинної і вторинної необхідності;

-  необхідні дії з боку уряду, які б створили заходи, щоб уникнути зловживань пов’язаних з відшкодуванням  ПДВ.

Поліпшення системи стягнення ПДВ можна забезпечити за допомогою певних заходів. Найголовнішими серед них, крім перегляду системи податкових пільг, мають бути: створення  резервного фонду по відшкодуванню ПДВ; розробка спрощеного податкового законодавства; надання платникам податку прав на отримання бюджетного відшкодування і інше.

Отже, шлях до сучасної податкової системи – аж ніяк не короткий і не легкий. Україна, запровадивши ПДВ, зробила вагомий внесок у розвиток держави.

Список літератури:

1.           Юрій Лапшин ПДВ – важлива ланки фінансування функцій держави// Вісник податкової служби України. – 2008. - № 46-47. –С.2-3.

2.           Про податок на додану вартість Закон України №168/97 - ВР від 3.04.1997 р. зі змінами та доповненнями.

3.           А. Сігайов Ефективне адміністрування ПДВ: проблеми та перспективи// Економіка України. – 2007. -№7. –С.24-31.

4.           Л.Д. Тилуш,  О.Т. Прокопчук Сутність і роль ПДВ в економічній системі держави// Економіка АПК. -2008. - №12. –С.85-89.

5.           Чередниченко О.М. Ефективність використання ПДВ в Україні// Фінанси України. – 2004. - №7. –С.27-35.

6.           www.KMU.gor.ua