Экономика. Финансовые отношения

Марченко С.К., Томчук С.В., Суха О.В.

Вінницький національний аграрний університет

Фінансовий контроль в Україні: проблеми здійснення та шляхи вдосконалення.

Економічна політика української держави здійснюється за допомогою величезного арсеналу механізмів, методів, способів, інструментів тощо. Одним з визначальних важелів управління фінансовою системою є фінансовий контроль. Фінансовий контроль – це важлива функція держави, що забезпечує нормальне функціонування фінансової системи. З одного боку він є засобом поєднання функцій фінансового планування і прогнозування, фінансового обліку та статистики, з іншого – передумовою здійснення функцій фінансового аналізу та регулювання. Це визначає інтегруючу роль фінансового контролю, недооцінка якої значно погіршує ефективність управління фінансовими ресурсами [1].

Таким чином фінансовий контроль передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їх достовірності, законності, доцільності і ефективності. Реалізація економічної стратегії держави потребує як удосконалення фінансового контролю в цілому, так і покращення контрольного потенціалу органів виконавчої влади, яким належить ключова роль у здійсненні державного фінансового контролю. До того ж в умовах економічної кризи, що склалась в державі, для сталого розвитку вітчизняної економіки необхідно вирішити проблему ефективного використання бюджетних коштів.

На сьогодні в Україні функціонує значна кількість органів, які тією чи іншою мірою здійснюють державний фінансовий контроль. До основних можна віднести:

- Рахункову палату, яка визначається вищим органом бюджетного контролю і яка забезпечує контроль за ефективністю управління коштами, за інвестиційною діяльністю органів виконавчої влади, законністю та ефективністю використання фінансових ресурсів. Вона здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави [4];

- Державну податкову адміністрацію – центральний орган виконавчої влади, очолює податкову службу. На ДПА покладається виконання організації, інструктивного і методичного забезпечення податкової роботи, контроль за діяльністю податкових органів всіх рівнів;

- Контрольно-ревізійний відділ – орган що здійснює внутрішній фінансовий контроль від імені виконавчої гілки влади. Він забезпечує ефективний контроль за використанням державних ресурсів та їх збереженням. Можна сказати, що КРУ – це саме та ланка фінансового контролю, за результатами діяльності якої можна проаналізувати весь спектр проблем регіонів, оцінити ефективність управління органами місцевого самоврядування фінансовими ресурсами [2].

Нині, в умовах економічної кризи, найголовніше завдання підрозділів Державної контрольно-ревізійної служби – це запровадження ефективного контролю за виконанням затверджених Урядом антикризових заходів. Ключовими завданнями Уряду є забезпечення наповнення бюджету та підвищення ефективності бюджетних витрат.

Організація та функціонування чіткої системи фінансового контролю – один з основних напрямків державної фінансової політики. Підвищення дієвості та ефективності державного фінансового контролю, посилення його профілактичної спрямованості зумовили в останні роки стійку тенденцію до зміцнення фінансової дисципліни в державі.

Разом з тим існуюча система державного фінансового контролю не дає Кабінетові Міністрів України змоги повною мірою проводити глибокий аналіз та оцінку системи державного управління в окремих сферах соціально-економічної діяльності.

Розглядаючи завдання та функції які покладені на органи фінансового контролю, потрібно відмітити що, необхідною умовою забезпечення ефективності фінансового контролю є оптимальність і системність дій контролюючих органів. Іншими словами, фінансовий контроль не може бути ефективним, якщо він не охоплює всіх сфер обігу фінансових ресурсів.

Однією з головних проблем є досить низький рівень відшкодування порушень. Показники відшкодування порушень, що призвели до втрат, у 2009 році сформовані загалом за рахунок відшкодування порушення, виявлених у минулих періодах, що склали 32 млн. грн. Усунення інших порушень фінансової дисципліни забезпечено на 46 % [1].

З огляду на це, Головне КРУ розробило концепцію розвитку державної контрольно-ревізійної служби на період до 2015 року, що визначає конкретні кроки служби щодо розвитку основних напрямків її діяльності в умовах реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю [5].

На нашу думку пріоритетними напрямками на 2010 рік слід визначити удосконалення фінансового контролю, підвищення результативності контрольно-ревізійної роботи окремих відомчих підрозділів, поліпшення якості інспектування й документування результатів контрольних заходів.

Ще одним пріоритетним напрямком розвитку і вдосконалення фінансового контролю слід вважати повноцінне запровадження принципів професійної етики контролера. Найбільш фундаментальні з них: чесність і об'єктивність, професійна компетентність і пунктуальність, висока відповідальність і презентабельність. Потрібно зазначити, що кожна із них зокрема, а також їх сукупність є важливими й визначальними для професійної діяльності у сфері фінансового контролю. Витримати етичні норми контролю в умовах тотальної корумпованості, непрозорості рішень і дій, подвійних стандартів визнання й оцінки, зневаги до закону, відсутності ефективної судової системи, поширення відносин кримінального типу вкрай складно. Спеціальні обстеження актів ревізій та аудиторських висновків показали, що половина заключних документів давали позитивну характеристику діяльності суб'єктів господарювання, хоча там були серйозні фінансові порушення. Часто працівники контролюючих органів стають оплачуваними консультантами щодо уникнення покарань. Через аудиторські послуги «відмиваються» значні суми коштів, які зменшують базу оподаткування прибутку. Слід зауважити, що через ці причини буквальне дотримання всіх етичних засад професійного фінансового контролю в сучасному українському суспільстві поставить контролюючий орган у програшну ситуацію [3].

Слід виділити чинники, які впливають на якість фінансового контролю і перебувають у площині його методологічного та організаційного забезпечення. Факторами методологічного забезпечення є професійна діяльність з використанням сучасного аналітичного інструментарію доведення та аргументації, порівняльних оцінок, визнання суттєвості та ризику оцінок. Важливим також є приведення технологій контрольного процесу до світових стандартів, визначення високої якості контролю та забезпечення його незалежності. Фінансовий контроль за соєю філософією повинен стати «лікарем економічної системи», а не її «караючим мечем». В організаційному плані пріоритетною виступає чітка структуризація повноваження та компетенції інститутів фінансового контролю. Недоліками в організації роботи інститутів фінансового контролю вдало маніпулюють злочинці. Невпорядкованою залишається робота Рахункової палати, Державного казначейства та головного контрольно-ревізійного управління. Подання щодо внесення змін у роботі цих органів уже зроблені, але відповідні законопроекти ще не розглядалися [5].

Тому, кінцевим результатом проведених заходів удосконалення фінансового контролю мають стати:

- удосконалення діяльності органів державного сектору;

- раціональне використання державних ресурсів;

- формування дієвої системи державного фінансового контролю.

Загальний висновок можна зробити такий. Економічні тенденції й наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення фінансово-бюджетної політики й формування відповідних механізмів державного фінансового контролю як вагомої складової фінансової системи країни. Чітка цілеспрямованість і пластичність, глобанізаційні та інтеграційні процеси, кон'юктурні виклики і загрози стали поштовхом до формування нових стандартів економічних відносин в цілому й до реалізації місії фінансового контролю.

Список використаної літератури.

1. Дмитренко Г.В. Модернізація державного фінансового контролю в Україні //Статистика України. - № 3. – 2009.- С. 118-123.

2. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»-// Відомості Верховної Ради України. – 1993.-№13.

3. Мних Є. Пріоритетні напрямки вдосконалення фінансового контролю на новому етапі розвитку ринкових відносин в Україні //Фінансовий контроль. - № 4. – 2009. – С. 56-59.

4. Романенко Р.О. Фінанси : Підручник.- К: Центр навчальної літератури, 2004.-312 с.

5. Стефанюк І. Хто і чому хоче ліквідувати державний аудит? //Фінансовий контроль. - № 1. – 2010. – С. 6-9.

6. Чугунов І. Я., Федосів В.М. Державний внутрішній фінансовий контроль: стратегія розвитку // Фінанси України. - № 4. – 2009.С. 3-12.