Запорізький
національний університет, Україна
Педагогічне
проектування як ресурс розвитку освіти
Нова політика у сфері освіти диктує нові соціальні вимоги
до системи освіти в цілому, приводить до розуміння того, що суспільству, яке
розвивається, потрібні моральні, активні люди, які можуть самостійно приймати
відповідальні рішення у ситуації вибору, прогнозуючи їх можливі наслідки,
здатні до співробітництва, відзначаються мобільністю, динамізмом,
конструктивністю, мають розвинене почуття відповідальності за долю країни.
Стає очевидним, що традиційна освіта не відповідає
потребам сучасної людини і не відповідає мінливій соціальній ситуації. Тому на
протязі останніх десятиліть у різних країнах світу багато педагогів орієнтовані
на створення для учнів та студентів можливості займати активну, тобто ініціативну,
позицію в навчальному процесі. Не просто «засвоювати» запропонований викладачем
(програмою, підручником) матеріал, але й пізнавати світ, вступаючи з ним в
активний діалог, самому шукати відповіді і не зупинятися на знайденому, як на
кінцевій істині.
Проектна освіта, яка реалізується через мотивоване
включення учнів та студентів у розробку проектів, виступає сьогодні
альтернативою, що дозволяє комплексно подолати недоліки традиційного навчання
та має ряд додаткових переваг, до яких можна віднести:
-
соціальну направленість проектної діяльності, що дозволяє
реалізувати проекти, які змінюють вигляд навчального закладу;
-
можливість рішення проблем та реалізації ідей, що мають
значення для педагогів та учнів (студентів);
-
отримання реальних результатів своєї праці, їх
впровадження у життєдіяльність навчального закладу;
-
поступове опанування технології особистісного
проектування своєї освіти, майбутньої професійної діяльності, рішення життєво
важливих питань;
-
вільне творче самовираження учнів та студентів, що не обмежене
рамками предмету та бюджетом часу;
-
відчуття реальної користі, яку принесе розроблений та
втілений у життя проект навчальному закладу;
-
освоєння досвіду емоційно-ціннісного відношення до
дійсності;
-
більшу свободу вибору тем та ідей проектів, можливість їх
«відриву» від предметного змісту конкретної навчальної дисципліни;
-
необхідність використання при розробці проектів не тільки
знань з різних предметів, але й вихід далеко за межі змісту традиційного
навчання;
-
використання значної за об’ємом та складністю додаткової
літератури при розробці проектів.
Крім того, педагогічне проектування є
особливим видом педагогічної практики, яка відображає специфічну діяльність
педагога, сутність якої – пошук і створення нових виглядів педагогічної
дійсності, інструментом узгодження традиційних освітніх систем з потребами
людей у мінливій соціальній ситуації.
Вчені та практики визнають, що
проектування визначає новий, сучасний, інноваційний вигляд будь-якого
освітнього закладу, змінює тип мислення учасників проекту, змінює
конкурентоспроможність самого викладача на ринку праці.
Останній час слова «проект», «проектна
діяльність», «проектування», «проектна культура», «соціальне проектування»
досить популярні. Конкурси соціальних проектів стали невід’ємною частиною життя
суспільства, прикметою сучасного життя, та почасти управлінським механізмом, що
стимулює інноваційну діяльність.
Проблема формування проектної культури
є актуальною, оскільки, по суті, прогресивна, відповідає потребам формування
нової якості людини ХХІ століття, життєво та практикоорієнтованою і сприяє
соціальній зрілості тих, хто навчається. Завдання сучасного навчання (і ширше –
освіти) полягає не лише у повідомленні знань, але і у перетворенні знань в
інструмент творчого освоєння світу, у джерело розвитку особистості.
І, нарешті, говорячи про педагогічне
проектування, не можна його розглядати тільки як інструмент сучасного педагога.
По суті, перед освітою стоїть нова задача – формування проектної культури. І
річ не тільки в тому, щоб навчити учнів та студентів загальним основам
проектування, принципам розробки проектів для будь-якої сфери діяльності,
навчити виявляти фактори, що сприяють і гальмують реалізацію проектів,
розраховувати необхідні ресурси. Важливо, щоб проектна культура стала засобом
життєдіяльності, дозволила здійснити людині проектування власної долі, своєї
справи – організації, в якій людина працює.