Карназей А.Ю. Націанальний авіаційний університет Київ

Молодь у політичному житті суспільства як об’єкт і суб’єкт дій.

Двигуном розвитку суспільства сміливо можна назвати молодь, тому що саме в його середовищі народжуються креативні ідеї, новаторські проекти та прагнення до змін.

Молоде покоління є відносно стабільною соціальною групою, яка вимагає до себе постійної уваги не тільки сім'ї, але і держави, всього суспільства. Виховання нового покоління здійснюється відповідно до конкретної соціальної, політичної і економічної ситуації, з урахуванням необхідності формування в молодих людях якостей, адекватних до необхідних умов суспільного і державного будівництва, поступального розвитку суспільства. Молодь являє собою складний і масштабний об'єкт дослідження, що, відповідно, вимагає своїх підходів в його вивченні з урахуванням часу, з одного боку, а, з другого, це — активний суб’єкт суспільно — політичної діяльності. Тому суб’єкт — об’єктні відносини, в тому числі і в частині “молодь і політика” видаються однією з важливіших суспільних проблем.

Молодь у політиці – це цікаво та перспективно для нашої держави та нашого Народу. Теперішня політика йде династіями («кланами»), батьки десятиліттями заробляють гроші, зв’язки, повноваження, повагу, авторитет (не серед Народу) і для людей нічого не роблять. Проходить час, і для покращення свого, і так величного, статусу, «БАТЬКИ» приводять в політику своїх дітей. Не для омолодження політики та думок, а для захисту та представлення сімейних інтересів в подальшому. Наша «сімейність» йде досить широко та охоплює кола влади на всіх рівнях. Краще мати «дітей», які будуть висловлювати думки старшого покоління новими словами, ніж залучати молодих «чужаків» з дійсно свіжими та волелюбними поглядами.

Теоретично, за ст.9 Закону України «Про вибори народних депутатів України», право буди обраним народним депутатом має кожен громадянин України, котрий досяг 18-річного віку і проживає на території України протягом 5 років. Але, як показує українська практика, участь у великій політиці «простих смертних» представників молодої інтелектуальної еліти – скоріше виняток, ніж правило.

Хоча у Верховній раді налічується не так багато молодих депутатів, деякі з них є авторами цікавих, новаторських документів. Наприклад, молодий депутат від БЮТ Валерій Писаренко є автором Закону України «Про заборону грального бізнесу на території України».

Щодо наповнення молодіжної політики — то вона є по-перше, системою ідей, теоретичних положень про місце і роль молодого покоління в суспільстві; по-друге, практичною діяльністю держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів по реалізації цих положень, ідей та принципів з метою формування й розвитку молоді. Іншими словами, державна молодіжна політика як система певних заходів щодо сприяння соціальному становленню і розвитку молоді, повинна базуватись на глибокому, об'єктивному аналізі реального стану молоді, здійснюваному різними науками.

Раніше вважалося, що молодь виступає переважно об'єктом державної молодіжної політики, об'єктом соціального впливу. На жаль, і нині мало що змінилося; різниця хіба що в тому, що передбачається впливати не на саму молодь, а на умови її соціалізації в різних сферах її життєдіяльності, підтримувати її гарантіями, привілеями та пожертвами.

Пропозиції щодо вдосконалення молодіжної політики України:

1. Представникам сучасної політичної влади України слід приділяти значну увагу питанням молоді, а саме: доступу до вищої освіти, охорони здоров'я, вирішення житлових проблем, працевлаштування, соціальної допомоги молодим сім'ям.

2. Через молодіжні організації та політичні клуби відпрацювати механізм залучення до політичної та громадської діяльності молодих ініціативних людей.

3. Внести доповнення до ст.12. п.5 Закону України "Про політичні партії в Україні", - "ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, надавати допомогу у їх створенні та сприяти формуванню політичної свідомості молоді".