Право/10. Господарське право

К.ю.н., доцент, Буткевич О.В.

Кримський юридичний інститут

Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Україна

Місце торгового права в системі права

З огляду на вступ України до Світової організації торгівлі все більшої актуальності набуває питання розробки та детальної реалізації ефективної торговельної політики України як на зовнішньому так і внутрішньому ринку країни. Розробка основних елементів торговельної політики та її закріплення на законодавчому рівні неможливо без детального аналізу основних правових категорій торгового права. Але першочерговим питанням є визначенні сутності торгового права та його місця в системі права.

Торгове право – це система правових норм, які регулюють відносини щодо організації та здійснення торговельної діяльності. Питання щодо визначення торгового право як галузі права є дискусійним. В юридичній науці склалися чотири основні позиції щодо того, є торгове право самостійною галуззю права, чи ні.

Розповсюдженою є позиція визначення торгового права як підгалузі цивільного права. Її прихильниками є Т.Г.Шершеневич, П.П. Цитович, Д.К. Лаврентьєв, А.А. Попов, Б.І. Пугинський, Н.Г. Станкевич та ін. На думку вчених, торгове право – це лише спеціальне цивільне право, всі його інститути збудовані на основах цивільного права[1]. Воно представляє собою сукупність норм права, що регулюють приватні відносини (майнові та особисті немайнові), які виникають в зв’язку зі здійснення торговельної діяльності. Торгове право як підгалузь цивільного права має свій предмет (суспільні відносини в сфері торгового обігу), метод, принципи, зміст та систему[2]. Крім того торгове право включає в себе не тільки торгові відносини приватно-правового характеру, а також відносини публічно-правового характеру, які регулюються правилами торгівлі, правилами, що встановлюють порядок сплати податків, заходи, що застосовуються до правовопорушників правил торгівлі[3]. Торгове право, як вважають прихильники цієї позиції, бере з цивільного права всі поняття та визначення, які належать останьому[1].

Але цивільне право в силу своєї специфіки не враховує особливості правового статусу суб’єктів товарного ринку, що здійснюють торговельну діяльність, не регулює питання обігу окремих видів товарів, за виключенням здійснення роздрібної торгівлі, не встановлюють особливостей щодо реалізації товару на біржах, аукціонах, конкурсах, ярмарках, не встановлює вимоги щодо порядку здійснення торговельної діяльності. Крім того торговий обіг підпорядковується спеціальним вимогам, що встановлюються державними органами і які обов’язкові для виконання суб’єктами торговельної діяльності.

Відносини, що регулюються торговим правом, не завжди базуються на принципах рівності його учасників, оскільки торговим правом також регулюються відносини щодо організації здійснення торговельної діяльності, які включають в свій склад відносини щодо вступу суб’єктів торговельної діяльності у вертикальні відносини з державними органами для отримання ліцензії або патенту, сертифікату якості товару, дотримання правил щодо встановлення цін та надбавок на продукцію, дотримання правил торгівлі окремими видами товарів.

Друга позиція полягає у визнанні торгового права самостійною галуззю права. Прихильниками такого підходу є В. А. Удінцев та Р. Л. Наришкіна.

В. А. Удінцев відстоюючи позицію самостійності торгового права, говорить про його тривалу історію. Воно зародилося спочатку як ідея купецького права – в умовах середньовіччя, явившись одним з проявів сепаратизму і замкнутості, властивих всім тодішнім суспільствам. Пільги і привілеї, закріплені за купецьким станом, та судова автономія, сприяли переходу від станового купецького права до більш менш об'єктивного права торгівлі, якому присвячувалися деякі матеріали цивільного права. Але в той же час, під впливом переходу від заступництва торгівлі з боку суспільної влади в нагляд за торгівлею тієї ж влади, - ідея торгового права ускладнюється моментом професійної діяльності його учасників, як мотивом державного втручання в торговельно-промисловий зворот. На думку вченого під впливом деяких історичних обставин ідея спеціального торгового права досягла найвищого розвитку у французькій (1807 р.) та германській кодифікації (1861 р.), що відособили торгове право від цивільного. Підтримка торговельно-промислового звороту і захист суспільного інтересу і інтересів третіх осіб – ось остаточний результат розвитку ідеї спеціального торгового права[4].

Р.Л. Наришкіна вважає, що в торговому праві, не дивлячись на його тісний зв'язок з цивільним, були вироблені свої норми і принципи, невідомі і навіть до певної міри такі, що суперечать принципам цивільного права. Наприклад, якщо цивільне право, починаючи з римського, завжди відрізнялося формалізмом, торгове право прагнуло звільнитися від форми, що і знайшло віддзеркалення в його нормах. Повсякденне вдосконалення торговельних операцій, вимога швидкості і безперешкодності їх здійснення були несумісні з яким би то не було формалізмом. Є і інші важливі особливості торгового права: презумпція платності здійснюваних операцій; застосування підвищеної відповідальності (незалежно від вини); ретельніший облік існуючих звичаїв; велика мобільність, пристосовність до потреб обігу, що змінюються[5].

Прихильники третьої позиції розглядають торгове право як комплексну галузь права (С.С. Алексєєв). Ця позиція пояснюється тим, що торгове право об’єднує різні правові норми основних галузей права, присвячені одному предмету правового регулювання - торговельній діяльності[6].

Торгове право тісно пов’язане з іншими галузями права: з цивільним, оскільки підкоряється загальним основам зобов’язального права; з адміністративним, оскільки використає такий метод правового регулювання, як метод владних приписів та ін. Але всі норми щодо особливостей регулювання торговельної діяльності, особливого правового статусу суб’єктів, що здійснюють таку діяльність, порядку укладання та виконання торговельних договорів, застосування господарських санкцій за порушення порядку здійснення торговельної діяльності, особливостей розгляду торгових спорів, містить господарське право.

Прихильники четвертої позиції розглядають торгове право як підгалузь господарського (підприємницького) права (Л. В. Андрєєва, О. Макаров).

Л.В. Андрєєва вважає що торгове право це відособлена частина підприємницького права, що регулює відносини по організації і здійсненню діяльності на оптовому товарному ринку, тобто дії із закупівлі товарів і їх подальшому продажу, а також надання пов'язаних з цим послуг[7].

О. Макаров розглядаючи співвідношення підприємницького та комерційного (торгового) права вважає, що торгове право є частиною підприємницького права, охоплює різноманітні галузеві правові норми, що організують обіг об’єктів [8].

Вважаємо, що зазначена позиція найбільше повно відповідає життєвим реаліям. Саме нормами господарського права регламентуються всі особливості щодо правового статусу суб’єктів торговельної діяльності, порядок регулювання відносин між цими суб’єктами та органами державної влади щодо порядку здійснення торговельної діяльності, застосування форм господарсько-правової відповідальності за порушення норм торгового законодавства, особливостей розгляду торгових спорів в господарських судах, особливостей укладання та виконання торговельних договорів. Торговельні відносини регулюються такими методами, які притаманні господарському праву: метод автономних рішень, метод координації, метод владних приписів.

Характерно, що процес роздрібного продажу товарів громадянам зазвичай не включається в предмет регулювання торгового права. Оптова торгівля і постачання по своїх цілях, змісту і правилам істотно відрізняються від роздрібних операцій. Крім того, роздрібна торгівля досить повно регламентується цивільним законодавством і не потребує спеціального регулювання в торговому праві[9].

Література:

1. Цитович П. Очерк основних понятий торгового права. – К.: Типограия И.Н. Кушнарева и К*, 1886. - С.4.

2. Коммерческое право: тезисы лекций / Н.Г. Станкевич. – Гродно: ГрГУ, 2002. – С.5-6.

3. Попов А.А.. Торговое право: Учебн. Пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х.: Изд. Группа «РА-Каравелла», 2000. - С.15.

4. Удинцев В.А. История обосбления торгового права. – К.: Типография Императорского Университета св. Владимира, 1900. - С.10-11.

5. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ, 1992. - С.12-13.

6. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – С.45-46.

7. Андреева Л.В. Теоретические проблемы коммерческого права России : Дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 : Москва, 2004. - С.11.

8. Макаров О. Соотношение предпринемательского и коммерческого права // Российская юстиция. – 2001. - №2. – С.61.

9. Пугинский Б.И. Коммерческое право. - Изд-во "Зерцало", 2005 г. - С.9-10.