Право/10.Хозяйственное право.

Студент 5 курсу Меладзе І.Т.

Донецький Національний Університет

Правове забезпечення процедури анулювання ліцензії

Правове регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності є одним із інститутів у системі регулювання підприємництва, що набуває важливого значення в період переходу до ринкової економіки в Україні. Це особливо актуально на етапі оновлення законодавства у цій сфері, зокрема, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі Закон) від 01.06.2000 р., а також наявністю загальних положень про ліцензування в Господарському кодексі України.

Оскільки правопорушення у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності є досить поширеними, для протидії їм та забезпечення законності вважаємо актуальним дослідження такої адміністративно-господарської санкції у цій сфері як анулювання ліцензії та процедурі її проведення.

Анулювання ліцензії визначено в Законі як позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності.

Анулювання ліцензії за рішенням органу ліцензування, передбачене в ст. 21 Закону, є однією з найбільш серйозних оперативних засобів охоронної спрямованості. На відміну від ст. 4 Закону «Про підприємництво», що визначала три підстави анулювання ліцензії, ст. 21 Закону називає 9 підстав анулювання.

Ст. 21 Закону підставами для анулювання ліцензії визнає: 
­ заяву ліцензіата про анулювання ліцензії; 
­ акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов; 
­ рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; 
­ нотаріально засвідчену копію свідоцтва про смерть фізичної особи – підприємця; 
­ акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; 
­ акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; 
­ акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; 
­ акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;

акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Певні суперечності існують у змісті таких підстав як акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов та акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

В основі цих двох підстав, на наш погляд, лежить факт повторного порушення ліцензіатом ліцензійних умов, через те, що зі змісту другої підстави випливає те, що ліцензіат раніше вже порушував ліцензійні умови і до нього застосовувались заходи впливу, але він продовжує й надалі порушувати ліцензійні вимоги, тобто наявний факт повторного порушення ліцензіатом ліцензійних умов.

Таким чином, ст. 21 Закону містить дві підстави, які за сутністю якщо не ідентичні, то дуже схожі одна на одну. Тому для усунення ускладнень та непорозумінь пропонуємо виключити з переліку таку підставу як акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Аналіз положень ст. 21 Закону дозволяє дійти висновку що наведений перелік є вичерпним, тобто не допускається позбавлення ліцензії за підставами, не вказаними в ст. 1 цього закону. Однак, деякі науковці пропонують доповнити цей перелік таким підставами:

1) наявність рішення суду про обмеження підприємця-ліцензіата в дієздатності, визнання його психічно хворим тощо;

2) призначення підприємцю-ліцензіату кримінального покарання у вигляді заборони займатися видом діяльності, на який видана ліцензія;

3) порушення ліцензіатом податкового та іншого законодавства;

4) наявність ліцензіата в «чорних списках» органів з боротьби з відмиванням коштів, здобутих незаконним шляхом;

5) невідповідність діяльності ліцензіата вимогам міжнародних зобов'язань України у сфері екології (наприклад, у галузі виробництва пестицидів та агрохімікатів, поводження з небезпечними відходами тощо).

Також важливо зазначити, що рішення про анулювання ліцензії набуває чинності за 10 днів від дня його прийняття. Практика свідчить, що рішення про анулювання ліцензії відразу не видається на руки: його можна одержати за п'ять-десять днів, причому підприємцю можуть надіслати не сам текст рішення, а лише повідомлення про те, що ліцензію анульовано. Це також викликає певні незручності та проблеми, тому пропонуємо змінити частину ст. 21 Закону, яка стосується набуття чинності рішенням про анулювання ліцензії, і замість слів «від дня його прийняття» додати «від дня ознайомлення ліцензіата з цим рішенням».

Література:

1. Саниахметова Н. Санкции, применяемые к предприятиям при осуществлении лицензирования предпринимательской деятельности, и правовые средства защиты от их необоснованного применения // Підприємництво, господарство і право. – 1998. – № 10. – С. 6-9.

2. Бекірова Е. Нагляд і контроль у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 64-67.

3. Кіліна Т. «Ліцензійні особливості» господарської діяльності, пов'язаної з використанням дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння // Юридичний журнал. – 2003. – № 8. – С. 86–92.