Теслюк М.М.
Львівський національний
університет імені Івана Франка, Україна
Франчайзинг в Україні
Вступ
Сучасний процес становлення і розвитку малого бізнесу
відбувається в умовах різкого обмеження фінансових ресурсів державного та
місцевого бюджетів, а також відсутності дієвої системи фінансування,
кредитування і страхування підприємницької діяльності, тому важливого значення
набуває встановлення тісної взаємодії малого і великого підприємництва з метою
розв'язання спільних проблем їх функціонування.Такою формою фінансової
підтримки з боку великих підприємств є франчайзингова система. Саме вона є тією
формою організації бізнесу, виробленою світовою практикою, яка в комплексі з
іншими ринковими структурами могла б стимулювати розвиток малого бізнесу в
Україні.
Основна частина
Франчайзинг – це
особлива форма організації бізнесу, що дозволяє розвиватися малим підприємствам
та збільшує обсяги реалізації великих фірм за рахунок взаємодії таких двох
типів суб’єктів. Такий взаємозв’язок великих і малих фірм дозволяє розширити
збутову діяльність головної фірми в регіонах окремої країни чи за її межами,
тобто на міжнародному рівні.
В Україні 29 грудня 2001 р. розпочала свою діяльність Асоціація
роботодавців у галузі франчайзингу. Завдання цієї організації -
представляти інтереси підприємців та їх операторів, які використовують
франчайзингові договори у державних установах, надавати їм практичну допомогу
при організації та просуванні на ринку. Одночасно з активною діяльністю на
національних теренах Асоціація налагоджує зв’язки з іноземними та міжнародними
асоціаціями, вивчає досвід інших країн у франчайзинговій діяльності та
нормативні засади останньої.
Необхідність
франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними
підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках,
відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій
у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами і таке
інше. Проте, вирішуючи ці проблеми, застосування франчайзингу має і ряд негативних моментів, які слід враховувати при прийнятті управлінських та стратегічних рішень на кожному підприємстві. Так, одним із суттєвих недоліків є недобросовісне
ставлення до угоди франчайзингу дрібних фірм (франчайзі), тобто різного роду
спроби зекономити на технології виробництва. Крім того, досить важко постійно
контролювати діяльність франчайзі, адже є ймовірність того, що малі фірми
можуть зіпсувати репутацію франчайзера.Таким чином, усе це слід брати до уваги
для прийняття управлінських рішень, а також враховувати вплив даного
економічного явища на економіку окремої країни та суб’єктів господарювання
зокрема.
Економічний сенс франчайзингу полягає в поєднанні
ефективності, енергії і мобільності невеликого приватного підприємства та
технологічних досягнень, гарантій і розкрученої торгової марки великого
постачальника.
Аналізуючи стан франчайзингових відносин на Україні, можна сказати, що
однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного
елементу. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності
іноземної сторони; правове регулювання і захист виняткових прав промислової власності;
відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам.
Відповідно до цього, забезпечення правової охорони
інтелектуальної власності шляхом законодавчого врегулювання та впорядкування
законодавчої бази франчайзингу, відповідно до міжнародних угод, є невід'ємними
умовами впровадження та розвитку франчайзингу на українському ринку.
Найбільш ефективним, на нашу думку, для підприємств
України є діловий франчайзинг, що передбачає надання дозволу франчайзі не
тільки реалізовувати, але й виробляти продукцію материнської компанії,
використовуючи при цьому її торгову марку. Хоча, через недосконалість цієї системи, у
нас більш поширеним є виробничий франчайзинг, що передбачає дозвіл франчайзі
лише на виробництво продукції франчайзера.
Яскравим прикладом
використання в Україні регіонального франчайзингу є співпраця з італійською
фірмою „Benetton”, а також субфранчайзингу – з компанією „Михаил Воронин”.
Висновок
На жаль,
за розвитком правового поля у нас переважають законодавчо непідкріплені
відносини з цього приводу, так як Закон України „Про франчайзинг” так і не було
прийнято. Проте, незважаючи на наявність окремих гальмуючих
факторів, франчайзинг в Україні вже успішно розвивається. Усе більше
підприємців звертається до використання цієї ефективної форми ведення бізнесу.
Однак значення його для української економіки переоцінити складно: для
франчайзера - це один з найшвидших і ефективних способів створення нових
незалежних підприємств, об'єднаних у єдину систему, для франчайзі - розвивати
свій власний бізнес на базі перевіреної бізнес-моделі, а для держави -
ефективний інструмент підтримки малого й індивідуального підприємництва, а
отже, і розвитку всієї української економіки.
Список використаної
літератури:
1.
Андрощук Г.А.
Денисюк В.А.
Франчайзинг: міжнародний досвід, економічні показники,
практика регулювання. Стратегія економічного
розвитку України: Наук. зб. — Вип. 5 (12).— К.: КНЕУ, 2002. С. 78-93.