Гавалешко С.В.

Науковий керівник: Лучик Г.М.

БДФЕУ

ОБЛІК КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Анотація: У статті розглядається теоретичні аспекти обліку кредитних операцій банку в Україні та організаційно-практичні шляхи його вдосконалення.

Ключові слова: банківські установи, облік, пролонгована та відстрочена заборгованість, кредитні операції, короткотермінові, середньотермінові, довготермінові кредити, фінансова звітність.

Актуальність теми. Кредит є дуже важливою складовою розвитку сучасної ринкової економіки і відіграє провідну роль у кредитуванні різних галузей економіки, виробництва та суб’єктів господарювання, підтвердженням цього є фінансова криза 2008 року, під час якої перестали надаватись кредити, що призводило до занепаду галузей економіки та знизила рівень життя в Україні, тому після відновлення операцій кредитування дослідження цієї теми є особливо актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багато фундаментальних праць та публікацій присвячено практичним питанням організації та методики обліку кредитних операцій банків, приведенню їх у відповідність з міжнародними нормами, правилами, принципами. Зокрема, це праці вітчизняних авторів О.Ф. Андросова, Ф.Ф. Бутинця, А. М. Герасимовича, Л.М. Кіндрацької, М.В.Нестеренко, О. Скаско та інших.

Мета написання статті полягає в дослідженні проблем обліку кредитних операцій банків в сучасних ринкових умовах та визначенні шляхів та вдосконалення відображення кредитних операцій бухгалтерському обліку банків.

Виклад основного матеріалу. Кредитно-банківська система в сучасних ринкових умовах відіграє важливу роль у підвищенні ефективності економіки країни. Через неї проходить майже всі грошові розрахунків та платежі господарських організацій і населення, вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал тимчасово вільні грошові кошти, заощадження і доходи юридичних і фізичних осіб. Тому юридичні і фізичні особи зацікавлені в доречності, достовірності, доступності та зрозумілості фінансової звітності банків, яка дозволяє їм отримати значний обсяг інформації про якісні та кількісні характеристики діяльності банківських установ.

Звітність банків формується грунтуючись на стандартах та правилах ведення бухгалтерського обліку, які в повній мірі мають розкривати якість активних операцій. Велику увагу потрібно приділяти обсягу власного капіталу та якості кредитного портфеля, якому в активних операціях, загальних доходах належить основне місце і притаманний найбільший ризик впливу на стан надходжень та капіталу [2].

За строками користування з визначення ризиків при формуванні резервів кредит поділяється на строковий (короткостроковий, довгостроковий), відстрочений або пролонгований (це кредит чи його частина, строк повернення по якому перенесено на прохання позичальника на пізнішу дату), прострочений (кредит, по якому закінчився строк повернення) та сумнівний до повернення.

Пролонговані кредити банки враховують при класифікації кредитів у групи ризику з метою розрахунку резерву під кредитні ризики як якість обслуговування боргу. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: “стандартна”, “під контролем”, “субстандартна”, “сумнівна” чи “безнадійна” [1].

Проте, зазначена класифікація кредитів знаходить відображення не у фінансовій, а статистичній формі звітності № 604 “Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями”, яка доступна лише Національному банку. Клієнти ж банку не мають доступу до цієї інформації і відповідно не володіють інформацією про наявні його ризики.

Основною проблемою банківської системи, сьогодні залишається недостатня ліквідність, яка в свою чергу є наслідком розходжень між термінами повернення пасивів (депозити фізичних та юридичних осіб) та термінами отримання платежів навіть за строковими кредитами (прострочені і сумнівні до повернення недоцільно враховувати, оскільки вони в момент виникнення вже впливають на стан ліквідності). Тому різко постає питання правильності, об’єктивності та повноти обліку строкових кредитів, які впливають на ліквідність банку та можливість її оцінки клієнтами [3].

Проблемою є те, що питома вага пролонгованих кредитів зростає, а в бухгалтерському обліку такий стан активів не відображається, оскільки операції з продовження строку дії (пролонгації) кредитних договорів обліковується за такими ж рахунками з короткострокової або довгострокової заборгованості відповідно до Плану рахунків банків України залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх погашення. Тобто, у обліку пролонговані кредити відображаються як строкові, тим самим збільшений ризик неповернення кредитів прихований від користувачів, які бажають проаналізувати звітність банку і отримати інформацію про його кредитний ризик [5].

План рахунків банків України, складений за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку впродовж декількох років забезпечував використання в бухгалтерському обліку рахунків пролонгованої заборгованості і, враховуючи наведені вище обґрунтування, свідчить, що доцільно повернутись до такої практики, удосконаливши її відповідно до сучасного стану банківськких кредитних послуг клієнтам та практичного досвіду банківського нагляду за діяльністю банків.

Наступною проблемою є відображення у бухгалтерському обліку кредитів за термінами надання, які в бухгалтерському обліку та, відповідно, у фінансовій звітності відображаються на рахунках короткотермінових (до одного року) і довготермінових (більше одного року) кредитів. Це свідчить про недосконалість механізмів обліку кредитних операцій, оскільки будь-яка фізична особа не може на основі фінансової звітності банку правильно проаналізувати його ліквідність. Так, наприклад, у банку значний обсяг кредитів може бути на термін трохи більший за рік, а фізична особа буде собі уявляти, що це кредити на п’ять, десять чи двадцять років. Таким чином без наявності економічних підстав може відмовитись від співпраці з цим банком. Може бути і зворотня ситуація, коли кредити фактично видані на дуже тривалі терміни (10–25 років), а працівники банку чи інші зацікавлені особи будуть переконувати фізичну особу, що терміни їх кредитів є до двох років і імовірності втрати ліквідності, платоспроможності немає.

У минулому положення НБУ “Про кредитування”, яке втратило чинність більше 5 років тому, передбачало класифікацію кредитів за термінами надання на:

- короткотермінові (до одного року);

- середньострокові (від одного до трьох років);

- довгострокові (більше трьох років).

Така класифікація і облік кредитів може і не є повною, проте дозволяє відображати в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності більш реальний стан ліквідності банку, було б також доцільно відображати на окремих рахунках чи відкривати окремі аналітичні рахунки (2064, 2204 «Відстрочені кредити надані» чи 2062/2 та 2202/2 «Пролонговані кредити надані», якщо на 2062/1 та 2202/1 обліковувалось тіло кредиту) для обліку відстрочених (пролонгованих) наданих кредитів.

Висновок: Враховуючи сьогоднішню ситуацію щодо стану ліквідності значної кількості банків в Україні, суспільство для відновлення довіри до банківських установ буде вимагати набагато більшого обсягу інформації про їх діяльність. Цього можна досягти завдяки розробленим рекомендаціям по удосконаленню методики обліку кредитних операцій банків, а саме:

- необхідно запровадити методику обліку відстроченої (пролонгованої) заборгованості за кредитними операціями, передбачивши в Плані рахунків банків України рахунки для обліку пролонгованої заборгованості в залежності від терміну її виникнення. Наприклад, від одного до трьох місяців та від трьох місяців до одного року;

- розширити облік кредитних операцій за термінами надання, отримання шляхом передбачення в Плані рахунків банків України рахунків для обліку короткотермінової (до 1 року), середньотермінової (від 1 до 3 років) та довготермінової заборгованості (більше 3 років). Не зайвим буде і більш розширений бухгалтерський облік кредитної заборгованості за термінами надання.

Аналогічний порядок відображення в бухгалтерському обліку кредитної заборгованості можна запровадити і для підприємств, організації, що забезпечить можливість глибокого та ефективного аналізу їх ліквідності більш ґрунтовно.

Використана література:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 року № 996 – ХIV // http://zakon.rada.gov.ua

2. “Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України”, затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р., № 481.

3. Крупка М.І., Скаско О.І. Тенденції та проблеми формування ринку кредитних послуг в Україні / М.І. Крупка, О.І. Скаско // Вісник НБУ. – 2007. – № 11. – С. 31–32.

4. Горська О.В., Фащевська О.М. Роль банківської системи у структурному регулюванні економіки / О.В.Горська, О.М. Фащевська // Фінанси України. – 2010. – № 12. – C. 107–113.

5. Скаско О. Удосконалення механізмів обліку кредитних операцій банку / О. Скаско //Формування ринкової економіки в Україні.// УДК 336.711.65 - 2009- Вип. 19. С. 430–433