Економічні науки/3.Фінансові відносини

Кучеренко Н.Б.

студент ОКР «бакалавр», з напряму підготовки «Менеджмент виробництва»,

Вецепура Н.В.

науковий керівник, к.е.н., доц. кафедри «Оподаткування»

Донецький державний університет управління, Україна

Регулювання системи міжбюджетних відносин

Сталий розвиток економіки України та забезпечення успішного реформування системи державних фінансів можливе за умови проведення активної державної політики підтримки регіонів через регулювання міжбюджетних відносин, механізми фінансового вирівнювання і зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування.

Об'єктивна необхідність регулювання державою міжбюджетних відносин зумовлена наявністю наступних проблем:

невідповідність між зобов'язаннями за видатками місцевих бюджетів та джерелами фінансування;

нерівномірне співвідношення у структурі трансфертів;

нормативна неврегульованість забезпечення видатків на соціальні потреби;

неефективна децентралізація бюджетної системи [1].

Питання реформування системи міжбюджетних відносин досліджувалися в працях таких вчених як О.Д. Василика, С.В.Слухая [2], О.О.Сунцової [3] та ін.

Віддаючи їм належне, водночас слід зауважити, що на сьогодні значно загострилися дискусії стосовно формування рішень щодо передання додаткових коштів з державного бюджету до бюджетів іншого рівня, а також фінансового вирівнювання місцевих бюджетів.

Об'єктивна необхідність майбутнього поглиблення теоретичних досліджень у даній сфері пов'язано з обґрунтуванням шляхів удосконалення регулювання системи міжбюджетних відносин.

Метою дослідження є визначення шляхів удосконалення регулювання системи міжбюджетних відносин в умовах, що динамічно змінюються під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів.

Згідно Бюджетного кодексу міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням, щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України [4].

Міжбюджетні відносини залишаються напруженою ланкою в бюджетному процесі. Інакше кажучи, існуюча державна фінансова політика шляхом постійного перерозподілу ресурсів від економічно більш спроможних регіонів до менш спроможних веде до міжрегіональної напруженості.

За аналізом доходів місцевих бюджетів можна сказати що, за січень – березень 2011року по даними Державного казначейства України, до загального та спеціального фондів місцевих бюджетів надійшло 38,8 млрд. грн., а це на 6,6 млрд. грн. більше за цей показник минулого року. Але частка доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті менше на 3,3 в. п. (22.1%) за відповідний показник минулого року, а частка доходів загального фонду місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету зменшилася на 6,3 в. п. і складав 21,5%.

Спостерігається також різні розміри надходження доходів до бюджетів різних областей і міст. Найбільше доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів) надійшло до м. Києва (2,4 млрд. грн., або 12,7% усіх доходів місцевих бюджетів), Донецької, Дніпропетровської та Харківської областей (2,2 млрд., 1,9 млрд. та 1,1 млрд. грн. відповідно). Найменше доходів надійшло до бюджетів м. Севастополя (209,8 млн. грн., або 1,1% усіх доходів місцевих бюджетів), Чернівецької та Тернопільської областей (215,2 млн. та 231,4 млн. грн. відповідно) [5].

Таким чином, необхідно констатувати, що здійснені в останні роки заходи в питанні забезпечення якості міжбюджетних відносин виявилися неефективними. Ці значні відмінності потребують розв’язання проблем у сфері регулювання системи міжбюджетних відносин.

Регулювання міжбюджетних відносин — це щорічний плановий перерозподіл загальнодержавних централізованих фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи з метою збалансування усіх бюджетів за обсягом, необхідним для виконання місцевими органами своїх функцій [6].

Згідно Бюджетному Кодексу мета регулювання міжбюджетних відносин полягає у забезпеченні відповідності між повноваженнями на здійснення видатків і бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішення наступних завдань:

досягнення відповідності між видатками і доходами бюджетів усіх рівнів;

забезпечення відповідності у надходженні доходів з потребами у видатках бюджетів усіх рівнів;

створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів;

узгодження та ув’язка обсягів одержаної фінансової допомоги у формі міжбюджетних трансфертів з конкретними зусиллями щодо мобілізації доходів;

забезпечення вирівнювання бюджетів фінансовими ресурсами на рівні гарантованого державою мінімуму соціальних послуг на одного жителя кожного населеного пункту [6].

В сучасних умовах господарювання регулювання міжбюджетних відносин розглядають як процес і сукупність заходів впливу, пов’язаних з перерозподілом коштів між ланками всередині бюджетної системи.

Регулювання міжбюджетних відносин належить лише до сфери державних фінансів і відбувається через двосторонній рух фінансових ресурсів між державним і місцевими бюджетами та є складовою системи бюджетного регулювання. Важливою ознакою регулювання є здійснення державою управлінського впливу лише на ту частину фінансових ресурсів, що концентрується у місцевих бюджетах.

Таким чином, регулювання міжбюджетних відносин полягає у регламентації вертикальних міжбюджетних відносин, а саме у наділенні бюджетів різних рівнів дохідними джерелами, витратними зобов’язаннями та вирівнюванні їх забезпеченості фінансовими ресурсами через процедуру фінансового вирівнювання. Горизонтальні міжбюджетні відносини підпадають під державний контроль, проте у їх здійсненні спостерігається більша свобода дій місцевих органів управління.

З урахуванням вище зазначеного можна запропонувати шляхи щодо удосконалення регулювання системи міжбюджетних відносин:

активізувати економічну та господарську діяльність місцевих органів влади на підвладній території з метою збільшення частки власних та закріплених джерел доходів у місцевих бюджетах і зменшення частки трансфертів;

запровадити державні гаранти фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень місцевими органами;внести зміни до формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів щодо використання індексів відносних видаткових потреб;

забезпечити пріоритетність надання цільових субвенцій;

застосовувати вибірковий механізм фінансування окремих проектів, ініційованих місцевими органами;

встановити жорстку відповідність між фінансуванням видатків, які спрямовані на вирішення питань місцевого значення і не враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, і обсягом власних доходів місцевих бюджетів;

покласти в основу бюджетного вирівнювання нормативи соціальних стандартів надання громадянам послуг [7].

Удосконалення регулювання системи міжбюджетних відносин має бути спрямовано на надання органам місцевого самоврядування реальної влади і достатніх фінансових ресурсів для своєї діяльності, що сприятиме значному підвищенню ефективності бюджетної системи в цілому.

Література:

1. Цимбаленко Я.В. Шляхи реформування міжбюджетних відносин в Україні / Я.В Цимбаленко // Держава та регіони: Державне управління – 2010. – №1.

2. Слухай С. В. Міжурядові трансферти в умовах системної економічної трансформації: дис. д.е.н.: 08.01.01 / Слухай С. В.; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 495 арк.

3. Сунцова О. О. Фіскальна ємність регіонів як основа системи міжбюджетних відносин / О. О. Сунцова // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 2. – С. 137-144.

4. Бюджетний кодекс України: Кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI // Голос України. - 2010. - № 143.

5. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за січень – березень 2011 року/ [Щербина І.Ф., Рудик А. Ю., Зубенко В.В. та ін.]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. – Київ, 2011. – 121с.

6. Артус М.М. Бюджетна система України, навчальний посібник/ М. Артус, Н. Хижа. – Київ: Європ. ун-ту, 2005. – 220c.

7. Щвецов А.Н. Сучасні умови реформування міжбюджетних відносин/ А.Н Щвецов // Держава та регіони: Державне управління – 2010. – №2.