Экономические науки/3.Финансовые отношения

Бронюк О. В.
Науковий керівник - к.т.н., доцент Проскуряков К. І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Механізм страхування транспортних ризиків та його удасконалення

Актуальність теми. Транспорт посідає одне з головних місць у житті сучасного суспільства. Ним користуються майже кожного дня для переміщення товарів або людей у просторі. Проте, транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки. Як і будь-який інший сегмент економічної системи, транспортна галузь відчуває на себе дію різних за своєю природою та характером впливу негативних факторів (ризиків). Відповідно, основне завдання суб’єктів економічного процесу полягає в розробці та запровадженні заходів спрямованих на зменшення або навіть ліквідацію негативного впливу ризиків на їхню діяльність. Одним з найбільш популярних інструментів управління ризиками є страхування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженнями в страхуванні транспортних ризиків займалися такі вітчизняні науковці: Демінський С. А., Фурман В.М., Гутко Л.М., Мних М.В., Нескороджена Л.Л., Ярошенко С.Л., Ящук Л. та ін. Проте ще багато проблем залишаються невирішеними.

Об'єктом дослідження є економічні відносини між страхувальником і страховиком, що виникають у процесі страхування транспортних ризиків.

Головною метою дослідження є визначення основних проблем та перспектив розвитку транспортного страхування, розробка механізму та його удосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Під транспортними ризиками розуміються ризики, які пов'язані з реалізацією транспортної послуги. Транспортне страхування можна визначити як сукупність видів страхування від ризиків, які виникають на різних видах транспорту. Об'єктами страхування при цьому можуть бути, як самі транспортні засоби, так і вантаж, і відповідальність експлуатантів транспортних засобів, і життя та здоров'я осіб, які експлуатують транспортні засоби [1].

Транспортний ризик — ризик, який виникає у зв'язку з транспортними операціями, тобто процесом переміщення матеріальних цінностей (продукції, сировини, обладнання тощо) і людей в просторі, і пов'язаний з потенційною можливістю зниження споживчих властивостей об'єктів і порушенням умов їх переміщення (терміни, кінцевий пункт тощо).

Важливість організації страхового захисту транспортних перевезень пов'язана із специфікою, притаманною самому транспортному процесу та ризикам транспортного підприємства, а саме:

- транспортному підприємству притаманний катастрофічний характер збитків, коли можливий фінансовий крах підприємства через одночасну загибель транспортного засобу, вантажу, пасажирів та екіпажу;

- для транспортного підприємства характерною є слабка передбачуваність конкретних ризиків (загроз), які можуть виникнути на шляху транспортного засобу, пов'язана із великою різноманітністю таких загроз. Відповідно, розроблюються окремі кваліфікаційні вимоги до перевізників, систем безпеки, транспортних засобів, тари, тощо;

- при реалізації транспортної послуги, власник, як правило, не контролює свій майновий інтерес у транспортному засобі, яке здійснює перевезення, або у збереженні вантажу, та передає відповідальність за збереження своєї власності перевізнику. Останній у розумних межах приймає на себе відповідальність за вантаж, пасажирів та транспортний засіб [2].

Перераховані особливості ризиків транспортного підприємства вимагають розробки стратегії страхування майнових та особистих інтересів всіх його учасників відповідно до їх інтересів та відповідальності. Тому, стратегія страхування транспортних ризиків має включати:

- страхування майнових інтересів власників транспортних засобів від ризиків, притаманних транспортному підприємству (страхування каско);

- страхування майнових інтересів власників вантажів, які перевозяться (страхування вантажів та багажу);

- страхування життя та здоров'я пасажирів транспортного засобу на період здійснення перевезення;

- страхування відповідальності перевізника (експлуатанта) за шкоду яка може бути нанесена життю, здоров'ю та майну третіх осіб при виконанні перевезення;

- страхування життя та здоров'я особового складу транспортного засобу[3].

Для страхування транспортних ризиків формується програма страхування з урахуванням тих страхових продуктів, які є на страховому ринку України.

При розробці стратегії страхування транспортних ризиків виділяються ризики, які не можуть бути застрахованими або через законодавчі обмеження або через інші об'єктивні причини (наприклад, навмисні діє експлуатанта транспортного засобу, природні властивості вантажу, тощо). Окрім того, виділяються ризики, які зазвичай не страхуються, але за наявності певних обставин або бажання страхувальника, можуть бути застрахованими (наприклад, військові ризики). Після чого ризики, які можуть і мають бути застраховані, класифікуються за окремими видами страхування та тарифікуються, а потім використовуються як окремі складові у конкретних договорах страхування [4].

Питання управління ризиками підприємств та організацій України через розробку комплексних страхових програм або не розглядаються взагалі, або даються загальні рекомендації, що не враховують специфіку комплексного підходу до страхування транспортних ризиків по кожному виду транспортного засобу.

Аналіз наукових досліджень і розробок у сфері страхування показує, що основна увага приділяється механізму страхування автомобільного транспорту, а праці присвячені морському, залізничному та авіаційному транспорту практично відсутні. Тому не розкриті особливості страхових послуг, які використовуються на ринку страхування цих видів транспортних засобів, та не визначені підходи до формування ефективного механізму страхового захисту вантажних та пасажирських перевезень.

Страхування на залізничному транспорті практично не розвивається, оскільки залізничні перевезення забезпечує найбільше державне підприємство-монополіст, яке має певні конкурентні переваги на транспортному ринку, до того ж вважається, що за всі ризики, які виникають у процесі транспортування залізничними шляхами сполучення повністю відповідає перевізник, який володіє рухомим складом і залізничною інфраструктурою. При цьому залізниця не відшкодовує збитки при перевезенні вантажів, які охороняються та втрати в результаті форс-мажорних обставин, але в інших випадках пошкодження або незбереження вантажів призводить до значних збитків і негативно впливає на динаміку фінансово-економічних показників її діяльності.

У процесі реформування залізничного транспорту ситуація суттєво змінюється і зі збільшенням учасників перевізного процесу, ще більше зростають проблеми відшкодування збитків від надзвичайних подій і, як наслідок, виникає потреба в організації ефективного страхового захисту майнових інтересів усіх учасників залізничних перевезень. До того ж, страхування відіграє значну роль в розвитку логістичних технологій на залізничному транспорті, а з іншого боку розширення використання логістики в процесі транспортування вантажів викликає необхідність розвитку залізничного страхування [5].

До особливих рис авіаційного страхування відносяться великі за розмірами страхові суми, що складають від кількох мільйонів до кількох десятків мільйонів, в залежності від типу, строку експлуатації повітряного судна та ряду інших параметрів. Найчастіше внаслідок авіаційної пригоди страхова компанія здійснює страхову виплату за всіма трьома видами страхування – страхування каско повітряного судна, відповідальності перед третіми особами та страхування членів екіпажу. Така виплата може перевищити надходження страхових платежів за кілька попередніх років, тобто має місце катастрофічний збиток. Відповідно, щоб прийняти на власне утримання такий ризик страхова компанія повинна мати власний капітал в розмірі кілька мільярдів доларів. Таких компаній в Україні немає, відповідно більшу частину ризику (90%-99%) українські страховики передають у перестрахування нерезидентам [6].

Страхуванням водночас може бути охоплено як сам транспортний засіб (таке страхування відоме як страхування каско), так і вантаж, який на ньому перевозиться (страхування карго), водій та пасажири, а також відповідальність перевізника перед третьою особою.

В даний час все більше відправників і одержувачів намагаються застрахувати свої перевезення. При чому, переважає саме страхування вантажу, а не транспортного засобу з вантажем. Так, у більшості випадків страховка оформлюється як відсоток від вартості вантажу (0,15-0,25%), і при настанні страхового випадку проводиться страхова виплата в тому обсязі, в якому завдано шкоди вантажу. Зазвичай вартість збитку відшкодовується не повною мірою. У будь-якому випадку, страховик і страхувальник шукають найбільш прийнятне поєднання вартості страховки і величини страхових виплат, що обумовлюється в договорі страхування. Страхування вантажу зменшує занепокоєння за процес транспортування, що зазвичай сприятливо позначається на всіх її учасників. Що ж до страхування транспортних засобів, то воно застосовується рідше. При цьому давня недовіра до страхових компаній гальмує процес поширення страхування як транспортних засобів, так і вантажів.

Для вирішення виявлених проблем необхідними заходами є розробка програм інформування населення про страхові послуги з метою підвищення страхової культури громадян, підвищення рівня довіри до страхових компаній, що дасть змогу збільшити обсяги продажу страхових продуктів та покращити фінансовий стан страхових компаній. Вдосконалення нормативно-правового забезпечення процесів страхування забезпечить відповідність вітчизняного страхового ринку європейським стандартам, активізує інвестиційну діяльність. Доцільно реалізувати низку системних різнопланових заходів, спрямованих на усунення як хронічних проблем, так і тих, що спричинені фінансовою та економічною кризами. Особливий акцент необхідно зробити на активізації інвестиційного потенціалу страхового ринку. Зокрема, в рамках удосконалення механізму страхування транспортних ризиків необхідно підвищити рівень якості послуг. Вище перераховані заходи є підгрунтям сталого розвитку системи транспортного страхування в Україні.

Література:

1. Про страхування: Закон України від 07.03.96 № 86/96-ВР. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/

2. Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року: Розпорядження КМУ від 23.08.2005 р. № 369-р. - Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/

3. Страхование в Украине: Страховой портал. - Режим доступу: http://forinsurer.com/

4. 3.Фурман В. М. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку: Монографія / В. М. Фурман. - К.: Наукова думка, 2006. - 334 с.

5. Страхування в системі економічної безпеки залізничного транспорту. – Режим доступу: http://www.ekuzt.gov.ua/

6. Демінський С. А. Особливості страхування ризиків діяльності авіаційних підприємств. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/