Кизилова Тетяна

Магістра економічного факультету

к. е. н., доц. Горбунова А.В.

ФІНАНСОВА РІВНОВАГА ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

Фінансова рівновага є основним показником успішної економічної діяльності, базою ухвалення рішень щодо розвитку та вдосконалення ефективності функціонування підприємства в сучасних умовах. Ця економічна категорія є першочергово важливою для економічних партнерів, що здійснюють співробітництво з торговельним підприємством. Очевидно тому, забезпечення фінансової рівноваги є найважливішим завданням фінансових служб та адміністрації підприємства (зокрема торговельного), умовою успішності його внутрішніх та зовнішніх взаємодій.

Проблеми фінансової рівноваги детально досліджено в працях відомих вітчизняних та зарубіжних класиків, зокрема: Ю. Брігхема і Л. Гапенськи, Дж.К. Ван Хорна, І.О. Бланка, В.В. Ковальова, Д.С. Молякова, Е.С. Стоянової, А.Д.Шеремета та інших. Необхідно зауважити, що більшість науковців та дослідників найважливішим елементом визначеної характеристики підприємства вважають ліквідність.

Необхідною умовою життєдіяльності підприємства є, як відомо, забезпечення його постійної платоспроможності. Основним завданням фінансового менеджменту є така координація вхідних та вихідних грошових потоків, щоб у будь-який час підприємство було спроможним виконати свої поточні платіжні зобов'язання. Цього можна досягти, додержуючи фінансової рівноваги в довгостроковому періоді.

Фінансова рівновага передбачає, що грошові надходження підприємства дорівнюють або перевищують потребу в капіталі для виконання поточних платіжних зобов'язань.

поточні виплати в рамках операційної діяльності +

+ інвестиції + погашення заборгованості (основна сума, відсотки) + виплата дивідендів + кінцевий обсяг резервів

Рівняння фінансової рівноваги можна подати в такому вигляді (базова модель):

Початковий стан резервів ліквідності + виручка від реалізації продукції + надходження від інвестиційної діяльності + надходження від фінансової діяльності

=

В процесі фінансового аналізу використовується також модифікація базової моделі, в якій на боці вхідних потоків замість виручки від реалізації враховується чистий прибуток та амортизація (Саsh-Flow), тоді як на боці вихідних потоків не враховуються поточні виплати в межах операційної діяльності.

Рівняння фінансової рівноваги (1 модифікація базової моделі):

початковий стан резервів ліквідності + Саsh-flow надходження від фінансової діяльності

інвестиції + погашення заборгованості (основна сума) + виплата дивідендів + формування резервів

Амортизацію та прибуток (Саsh - Flow) можна розглядати як джерела самофінансування підприємства. Надходження від фінансової діяльності (кредити банків, акціонерний, пайовий капітал) формують зовнішні фінансові джерела. Якщо витрати на здійснення поточної операційної діяльності перевищують виручку від реалізації, то у підприємства виникне дефіцит оборотних коштів, який слід буде покрити за рахунок інших джерел. Враховуючи викладені аспекти, можна сформувати ще одну модифікацію рівняння фінансової рівноваги.

Рівняння фінансової рівноваги ( 2 модифікація базової моделі):

використання фінансового капіталу (інвестиції (фінансові, реальні) + погашення заборгованості (основна сума) + виплата дивідендів + формування резервів + поповнення оборотних коштів

Мобілізація фінансового капіталу (резерви ліквідності + самофінансування + акціонерний (пайовий) капітал + позичковий капітал

=

Якщо фінансовий менеджмент підприємства неправильно розрахував строки залучення та використання капіталу або якщо вони порушені в результаті погіршення умов діяльності підприємства (зменшення обсягів реалізації, неврахування інфляції під час формування відпускних цін, високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості, непередбачені штрафи за порушення податкового законодавства тощо), то фінансова рівновага порушується і підприємство не в змозі виконати свої платіжні зобов'язання. Якщо неплатоспроможність є стійкою, то це є підставою для порушення справи про банкрутство підприємства.

Використання моделей фінансової рівноваги з метою забезпечення платоспроможності та ліквідності підприємства, що перебуває у кризі, спрямоване на збільшення вхідних грошових потоків та зменшення вихідних. Збільшення вхідних грошових потоків досягається за рахунок таких основних заходів:

1) мобілізації внутрішніх резервів самофінансування;

2) рефінансування дебіторської заборгованості;

3) стимулювання збуту основної продукції;

4) залучення додаткового акціонерного (пайового) капіталу;

5) одержання нових позик.

Вихідні грошові потоки зменшуються в результаті заходів:

1) зменшення поточних виплат у рамках операційної діяльності (зниження собівартості продукції);

2) реструктуризації кредиторської заборгованості;

3) перегляду дивідендної політики;

4) заморожування інвестицій.

Система санаційних заходів, що ґрунтується на використанні моделей фінансової рівноваги в довгостроковому періоді, формує тактичний механізм фінансової стабілізації.

Таким чином, фінансова рівновага - це певний стан підприємства, який віддзеркалює його спроможність забезпечити виконання своїх фінансово-майнових зобов'язань перед іншими господарськими суб'єктами завдяки правильно організованій роботі з власними засобами, за рахунок оптимальної структури активів підприємства та ефективності їх використання та правильно сформованих пасивів. Оцінка фінансової рівноваги підприємства є однією з найважливіших характеристик його фінансового стану, яка пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

Визначення межі фінансової рівноваги підприємства має істотне практичне значення і належить до найважливіших економічних проблем в умовах ринкової економіки, тому що, недостатня стійкість суб'єктів господарювання в Україні багато в чому є причиною неплатежів, обсяг яких постійно зростає.

Література

1. Азов Г.П., Конкуренція, аналіз, стратегія і практика, М: Прогрес, 2007рік;

2. Андрушків Б.М., Основи менеджменту:методологічні положення та прикладні механізми, Тернопіль: Лілея 2009 рік;

3. Василенко В.О., Ткаченко В.І., Стратегічне управління підприємством, К, 2004;

4. Поляков В., Стратегическое развитие компании, // Финансовый директор// - 2010 - №5;

5. Шериньова З.Є., Оборська С.В., Стратегічне управління, К:КНЕУ, 2009;

6. Виханский О.С., Стратегическое планирование, Москва, 2009;

7. Друкер П.Ф., Эффективное управление, Москва, 2008 год;

8. Забелин П.В.,Моисеева Н.К., Основы стратегического управления, М: «Информ», 2011 год.