Экономические науки/3.Финансовые отношения.

 

 

           Нестор Ольга Юріївна

  Львівського національного університету ім. І. Франка

Зарубіжний досвід оподаткування

   Широке запровадження ПДВ вважається за останні півстоліття найважливі­шим досягненням процесу еволюції оподаткування в цілому і непрямого оподаткування зокрема [3]. Подібна оцінка наводиться у відомому науковому дослідженні функціонування податку на додану вартість у світі, виконаному фахівцями Міжнародного валютного фонду, де зокрема зазначається, що швид­ке розповсюдження ПДВ у світі – це найбільш важливе досягнення двадцятого століття в сфері оподаткування [4].

     Теоретичним основам непрямого оподаткування присвячені роботи видатних науковців минулого Ж. Бодена, А. Вагнера, К. Вікселя, Т. Гоббса, Дж. Локка, А Лаффера, К. Макконела, Ф. Нітті, Д. Рікардо, А. Сміта, та інших. В Україні до­слідженням окремих питань непрямого оподаткування та його впливу на ма­кроекономічні та соціальні процеси присвячені праці вітчизняних вчених - еко­номістів: Бурковського В.В, Василика О.Д, Вишневецької В.П., Лютого І.О.,  Мельника В.М., Соколовської А.М., Федосова В.М., Кравченко О.В. та інших.

       В системі непрямого оподаткування варто відзначити найбільшу фіскальну ефективність ПДВ, який в сучасних умовах господарювання потребує розробки напрямів вдосконалення адміністрування, що є важливим завданням та однією з актуальних загальноекономічних проблем, що потребує розв’язання.

       Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, що є частиною но­воствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.

      Якщо розуміти буквально, то ПДВ - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

      По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті подат­ки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг).

     У світовій практиці податок на додану вартість став основним податком не­прямої дії і в багатьох країнах замінив податок з обороту.

В багатовіковій історії людства податок на додану вартість - порівняно новий вид податку. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше - в країнах Азії, Африки і Ла­тинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія. У США і Канаді так і не змогли знайти перекон­ливих аргументів на користь цього податку, крім того, його вважають таким, що суперечить конституції США. У кінці 80-х - на початку 90-х рр. ПДВ було вве­дено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словач­чина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.). Затвердження податку на додану вартість викли­кало немало суперечок, однак податкове законодавство 57 країн світу (в тому числі 17 європейських) міцно закріпило його як один з основних каналів надхо­дження в дохідну частину бюджету

      Механізм законодавчого закріплення ПДВ у високо розвинених країнах світу являє ілюстрацію оптимального поєднання фіскальної і стимулюючої функції податків. Незважаючи на значний розмір коштів, що поступають до бюджету через важелі ПДВ, він залишається одним з істотних стимулів, що про­вокують виробничу активність.

      ПДВ відіграє суттєву роль тому, що завдяки цьому податку реалізується основна мета інтеграції країн — забезпечення вільного переміщення товарів, по­слуг, праці й капіталу. В ЄС прийнято такі схеми адміністрування ПДВ, які да­ють змогу здійснювати точне нарахування і відшкодування цього податку на то­вари й послуги експортного призначення. Адаптація форм та механізму оподат­кування до вимог життя відбувається частково методом проб і помилок, а частково — на основі наукового обґрунтування напрямків удосконалення подат­кової системи для забезпечення, насамперед, необхідних надходжень до бюдже­ту. Податок на додану вартість і податок на прибуток займають провідне місце у бюджеті (бо становлять разом у середньому понад 40% надходжень).

      Помітні певні спільні характеристики стягнення ПДВ у розвинених країнах. Зокрема, незважаючи на переваги уніфікації, у більшості з них застосовується не одна, а кілька податкових ставок. Крім стандартної, використовуються зни­жені ставки для товарів і послуг, що мають соціальне й культурно-споживче призначення (це стосується продуктів харчування, громадського транспорту, га­зет, журналів), а в деяких країнах — і підвищені ставки на предмети розкоші або на так звані некорисні товари (алкоголь, тютюн). Щодо практики упрова­дження знижених ставок, зазначимо, що вони застосовуються, але не більше од­нієї-двох і не нижче за 5%. Зокрема, за зниженою ставкою ПДВ оподатковують­ся:

— напрями і сфери діяльності, в яких складно обчислити ПДВ (страхування, фінансова сфера);

— товари, щодо виробництва яких здійснюється політика державного стимулю­вання (видавнича діяльність, транспорт тощо);

— соціально значущі товари (ліки, продукти харчування, дитячий одяг).

     Природно, що в умовах посилення соціальної орієнтованості західноєвропей­ських країн останні проводять політику, спрямовану на запобігання зниженню добробуту широких верств населення, шляхом обкладання товарів та послуг соціального й культурного призначення за нижчими ставками. Окрім того, висо­ка ефективність функціонування податкових органів, налагоджений механізм стягнення ПДВ дає можливість країнам зменшувати адміністративні витрати, зумовлені використанням кількох ставок ПДВ.

      У середньому, у групі розвинених зарубіжних країн, ПДВ формує приблизно 13,5% доходів їхніх бюджетів, хоча частка цього податку регіонально досить варіативно відрізняється. Так, у Франції ПДВ забезпечує 45% податкових бюд­жетних надходжень, а в Нідерландах — 24%.

       Отже, практика стягнення цього податку у розвинених країнах дає змогу го­ворити про закономірність запровадження його диференційованих ставок за умов ефективного функціонування податкової служби, надання переваги соціальній ефективності податку, незважаючи на збільшення адміністративних витрат на його стягнення.

      Суттєву роль також відіграє система управління ПДВ. В усіх країнах ОЕСР накладаються штрафи за затримку при сплаті ПДВ. Ці виплати передбачають або одноразовий штраф у вигляді процента від податку, або базуються на щомі­сячному накопиченні неоплаченої суми, або поєднують обидва зазначені мето­ди.

     Таким чином, у західноєвропейських країнах набуває закономірного характе­ру тенденція до застосування найрозвиненіших форм ПДВ та методів його нара­хуван

                                                          Література:

1. Крисоватий А. І., Десятнюк О. М. Податкова система: Навчальний посібник. — Тернопіль: Карт-Бланш, 2004. — 331 с.

2. Буряк П. Ю., Беркита К. Ф, Ярема Б. П. Податкова система: Теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник. — К.: ВД "Про­фесіонал", 2004. — 224 с.

3. Кноссен С. Формат ПДВ: уроки міжнародного досвіду // http://www.sefr.kiev.ua/

4. Лайам Эбрилл, Майкл Кин, Жан-Поль Боден, Виктория Саммерс Современ­ный НДС; Пер. с англ. – М.: Издательство „Весь Мир”, 2003. – 274 с.

5. Офціційний веб-сайт Державної податкової служби України [Електронний ре­сурс] /  Офціційний веб-сайт Державної податкової служби України. – Режим доступу: http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=232361&cat_id=310882