Экономические науки / финансовые отношения

Квітко М.Ю

Національний технічний університет України «КПІ», м. Київ

СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ

Розглянуто поняття «організації праці» в сучасних ринкових умовах.. Уточнено складові елементи процесу виробництва та визначено місця системи організації праці в ньому.

Актуальність проблеми. На сьогоднішній день значення організації праці зростає. Це пояснюється тим, що в умовах конкуренції все більшого значення набуває результативність праці, усе помітніше відображаються на підсумках діяльності не тільки втрати, понесені внаслідок недоглядів, а й доходи реалізації резервів підприємства й росту продуктивності праці. У міру технічного вдосконалювання виробництва зростає ціна одиниці робочого часу, а його економія досягається за рахунок ефективної організації праці.

Висока організація праці й науково обґрунтовані норми витрат праці є неодмінною умовою ефективної діяльності. Отже, проблеми організації праці необхідно глибоко вивчати й наполегливо вирішувати їх як у науці, так і на практиці.

Аналіз публікацій по темі дослідження. На даному етапі розвитку економічної думки теоретичні та методичні аспекти проблем, що стосуються сфери організації праці розглядались у роботах таких видатних вчених як В.М. Данюк, В.В. Колесник О.А., І.Л. Петрова та багатьох інших. Однак окремі аспекти дослідження змін у сфері ефективного правління системою організації праці та впливу цих змін на розвиток виробничого процесу потребують детальнішого та глибшого дослідження.

Виклад основного матеріалу. Сучасний рівень розвитку продуктивних сил, що характеризується використанням складної й різноманітної техніки й технології виробництва, більшими масштабами випуску продукції, потребує спільну працю великої кількості людей. Така праця є неможливою без організації праці, що полягає в упорядкованій системі взаємодії працівників із засобами виробництва. У всіх сферах людської діяльності й за всіх часів краще організована праця забезпечує досягнення більш високих результатів.

Значення організації праці зростає внаслідок розвитку ринкових відносин, що сприяють відродженню конкуренції, при якій вагоме місце займає результативність праці, яка робить вирішальний вплив на ефективність виробництва. Крім того, в наслідок технічного вдосконалювання виробництва зростає ціна одиниці робочого часу. Правильна організація праці сприяє раціональному використанню устаткування й часу працюючих на ньому, що підвищує продуктивність праці, знижує собівартість продукції, збільшує рентабельність виробництва.

Рівень використання результатів науково-технічного прогресу, під впливом якого відбуваються корінні зміни в техніці, технології й організації виробництва, залежить від взаємозв'язку між удосконалюванням техніки й відповідною зміною в організації праці. Незважаючи на вирішальний вплив на ефективність виробництва глибоких якісних змін у знаряддях праці й технологіях, співвідношення між живою й уречевленою працею переходить на користь останньої, тобто роль людини у виробничому процесі підвищується. Праця стає усе більше складною й відповідальною, а його недосконала організація має усе більше серйозні негативні наслідки [2].

Для виявлення сутності організації праці важливо чітке визначення її місця в системі організації виробництва. В економічній літературі термін «організація праці» вживається в найрізноманітніших сполученнях: «організація виробництва, праці й управління», «організація й управління працею», «організація, нормування й оплата праці» й ін. Це результат різностороннього трактування даного поняття. В одному випадку організація виробництва й організація праці розглядаються як взаємозалежні, але відносно самостійні напрямки, в іншому - організація праці розуміється як складова частина організації виробництва, що пов'язана з організацією управління підприємством.

Процес виробництва являє собою органічну систему, що включає знаряддя, предметів праці й саму праці (рис.1).

Таким чином, організація виробництва являє собою органічну єдність всіх наведених елементів. Однак це не виключає можливості виділення, вивчення й удосконалювання кожного з них. Організація праці - самостійна область діяльності, об'єктом якої є праця. Вона опирається на властиві тільки їй методи й принципи [1].

Рис. 1. Складові елементи процесу виробництва

Отже, на рівні підприємства організація праці являє собою систему раціональної взаємодії працівників із засобами виробництва й один з одним, засновану на певному порядку побудови й послідовності здійснення трудового процесу, спрямованого на одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

На рівні цеху, ділянки й конкретного робочого місця принципових розходжень у визначенні поняття «організація праці» немає. Відмінність полягає лише в кількості елементів, що входять у це поняття, і в їх масштабах. На вищих рівнях управління принципове значення мають вибір раціональних форм організації праці, методів нормування праці різних категорій працівників тощо. При цьому важливим завданням є узгодження діяльності всіх структурних підрозділів при встановлених кількісних пропорціях трудових витрат на взаємозалежних ділянках виробництва. Особливе місце при цьому займає внутрівиробниче планування, основою якого є нормування праці.

На нижчому рівні, - робочому місці, головними виступають питання, пов'язані з раціональною організацією й виконанням трудового процесу: планування, обслуговування робочих місць, раціоналізація прийомів і методів праці, встановлення технічно-обґрунтованих норм витрат праці, забезпечення повного завантаження встаткування й робітника, створення сприятливих умов праці [3].

Підкреслюючи самостійність організації праці як елемента організації виробництва, необхідно відзначити, що між всіма її елементами існує тісний взаємозв'язок. Основою будь-якого трудового процесу є його технічний базис. Різноманітний зміст, різноманіття форм і методів організації праці визначаються складністю техніки, якою оснащене підприємство. Зміни в техніці, що відбуваються під впливом технічного прогресу, змінюють і характер самої праці. Найбільший вплив на організацію праці робить механізація й автоматизація виробничих процесів. Змінюється трудовий зміст технологічних операцій, із трудового процесу усувається частина циклічно повторюваних елементів роботи, збільшується обсяг робіт по налагодженню, налагодженню й підтримці в робочому стані технологічного устаткування. З іншого боку, організація праці пред'являє ряд вимог до напрямків науково-технічного прогресу. Впровадження нових форм організації праці вимагає нових технічних і технологічних рішень, змін у конструкції встаткування та оснащення інструмента. Високі вимоги також висуваються до надійності устаткування, його ергономічним характеристикам, що дозволяє регламентувати обслуговування устаткування, поліпшити умови праці тощо [4].

Таким чином, розглядаючи організацію праці як самостійний напрямок економічної роботи підприємства, не можна її ізолювати від інших елементів організації виробництва. Як показує практика, найбільший ефект від впровадження заходів щодо організації праці досягається в тих випадках, коли їх розробка й впровадження здійснюється в комплексі із заходами щодо вдосконалювання техніки й організації виробництва.

Висновки. Організація праці - це постійно діючий фактор ефективності будь-якої діяльності взагалі і виробництва в зокрема. Комплексне рішення проблем в усіх напрямках, якими займається організація праці, дозволяє знайти найбільш оптимальні варіанти ефективного використання засобів виробництва й робочої сили.

Література

1. Данюк В.М. Організація праці менеджера . – К. : КНЕУ, 2008. – 267 с.

2. Колесник В.В. Социально-экономические аспекты организации и нормирования управленческого труда // Социально-эконом. аспекты промышл. политики: зб. наукових праць. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие. – Донецк, - 2010– С. 211-218.

3. Костишина Т.А. Вдосконалення методів оцінки праці та її оплати в контексті інтеграції України до ЄС // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. – № 2, Т. 1. – С. 129-133.

4. Петрова І.Л. Управління персоналом у процесі організаційних перетворень // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. Т.1., Ч.1. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 646-655.

5. Сандуленко М.Ю. Аналіз діючих систем мікроелементних нормативів з метою можливості їх використання для удосконалення нормативної бази України // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. Ч.1. – К. : КНЕУ, 2009. – Т. 1.– С. 724-729.