Экономические науки/ 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

 

Кирилюк Т.І., Омелаєнко П.С., Вербицька Ю.В.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ

 

ВСТУП. Економіка України зараз знаходиться під впливом інвестиційної кризи, що характеризується згортанням інвестиційної діяльності практично усіма національними суб’єктами господарювання та пасивністю іноземних інвесторів у вкладанні коштів у її розбудову. Посилення кризових явищ в інвестиційній сфері економіки країни відбувається внаслідкок помилок в економічній політиці СРСР 70-80-их років та прорахунків у реформуванні вітчизняної економіки у першій половині 90-их років. Тому вивчення основних проблем інвестиційного ринку України є актуальним питанням сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій відомих науковців — В. Іейця, Б. Кваснюка, А. Яценко, О. Завгородньої, В. Тарасович, О. І. Амоша, Г. Бірман,

І. О. Бланка, В. М. Гриньова, Б. В. Губського, В. В. Ковальова, М. Д Кондратьєва, - свідчить про недосконалість законодавства в області інвестування, потребує подальшого аналізу та виявлення основних причин недовіри інвесторів до українських підприємств та розширення перспективних напрямків розвитку.

Мета статті – вивчення проблемних питань щодо інвестиційної політики в України та надання пропозицій для врегулювання українського інвестиційного клімату.

Реалізація поставленої мети зумовила послідовне вирішення таких завдань:

- дослідження й аналіз стану іноземного інвестування в Україні;

- аналіз проблем іноземного інвестування в галузях економіки України;

-визначення пріоритетних перспектив здійснення іноземного інвестування.

ОСНОВНА ЧАСТИНА. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні визначається законами «Про інвестиційну діяльність» (1991 p.), «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.). «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.), «Про зовнішньо­економічну діяльність» (1991 р.), «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (1992 p.), «Про підприємництво» (1991 р.), «Про господарські товариства» (1991 р.) тощо. Крім того, діють низка указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які формують політику державного регулювання інвестиційної діяльності в нашій країні.

Варто відмітити, що в цих Законах у визначення «інвестиція» вкладається різний зміст Так у Законі України «Про інвестиційну діяльність – «інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про опдаткування прибутку підприємств» - «Інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяють на капітальні, фінансові та реінвестиції».

 Отже, інвестиції – це складне та змістовне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін і споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення.

На сучасному етапі розвитку економіки Україна потребує в залученні іноземних інвестицій, що обумовлено низкою причин:

- поповнення обмежених внутрішніх заощаджень та забезпечення фінансування як окремих підприємств, так і галузей національного виробництвам ;

-  необхідність імпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню та розвитку [2];

-  фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу,який характерний для країн з перехідною економікою.

Хоча Україна залишається регіоном високого ризику, вона потенційно приваблива для іноземних інвесторів. Бажання вкладати капітал в українську економіку зумовлено:

 - метою закріпитися на перспективному ринку збуту України;

- прагненням отримувати прибутки на довгостроковій основі;

- доступом до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції за рахунок економії витрат виробництва і наближеності до джерел сировини;

-використання відносно дешевої і кваліфікованої робочої сили, як важливого фактору зниження витрат виробництва і, відповідно, собівартості

продукції [3].

Таблиця 1 – Основні інвестори в Україну за 2006-2010 роки

 

 

 

 

 

 

 

 

За даними Державного комітету статистики України, прямі іноземні інвестиції в Україну склали понад 4,7 млрд. дол. США в 2010 році та майже 2,5 млрд. дол. США протягом 7 місяців 2011 року. Головними країнами-джерелами інвестицій вказані Кіпр (1,3 млрд. дол. США в 2010 році та 1,7 млрд. дол. США протягом 7 місяців 2011 року), Німеччина (475 млн. дол. США в 2010 році і 288,6 млн. дол. США протягом 7 місяців 2011 року), а також Нідерланди та Росія. У I-му кварталі 2011 року, основний приплив прямих іноземних інвестицій припав на фінансовий сектор (770 млн. дол. США) і металургію [1].

У зв’язку з негативною ситуацією на ринках цінних паперів, викликаною нестабільною ситуацією в єврозоні та США, а також очікуванням другої хвилі фінансової кризи, багато українських компаній відкладають свої плани щодо публічного розміщення до того моменту, поки ситуація не стане більш сприятливою. Таким чином, операції зі злиття та поглинання будуть основним джерелом з залучення іноземних інвестицій в найближчому майбутньому [4].

Одним з нових механізмів залучення інвестицій є державно-приватне партнерство (ДПП). Як правило, така схема використовується для будівництва великих інфраструктурних об’єктів (аеропортів, доріг, об’єктів комунального господарства тощо).

До чинників, які негативно впливають на інвестиційну діяльність в Україні, належать:

 - законодавча нестабільність;

- відсутність чіткої державної стратегії щодо залучення інвестицій;

 -значний податковий і адміністративний тиск на об’єкти підприємництва;

 - неврегульованість питань захисту прав власності інвесторів;

 - високий рівень корумпованості в органах державної влади;

 - нестабільність роботи фінансової системи країни;

 -неготовність підприємств здійснювати реальні ефективні інвестиції навіть у конкурентоздатні інноваційні проекти, що дають високий стійкий дохід, достатній для виплати високих дивідендів;

 - незначні обсяги фондового ринку;

 - низький рівень платоспроможності в країні.

Тому основними напрямками поліпшення інвестиційного клімату країни повинно бути:

 - формування сприятливого інвестиційного іміджу через організацію та участь в міжнародних виставках, ярмарках, інвестиційних проектах, публікації в міжнародних друкованих виданнях відповідного профілю;

 - сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури (інвестиційних фондів, аудиторських та страхових компаній);

 - покращання інформаційного забезпечення іноземних інвесторів про потенційні можливості інвестування;

 - розробка та подання пропозицій у вищі органи державної влади України щодо вдосконалення державного регулювання сфери іноземного інвестування;

- в останні роки зростають темпи приросту іноземних інвестицій в економіку прикордонних регіонів, але, попри це, суми їх є незначними у порівнянні із прикордонними регіонами Польщі. Як висновок, необхідно активізувати механізми залучення іноземних інвестицій, особливо з прикордонних територій сусідніх країн ЄС, для чого потрібно використовувати чинник транскордонного співробітництва.

 - підтримка малого підприємництва, оскільки малий та середній бізнес дозволяють використовувати інвестиційний потенціал територій, створювати конкурентне ринкове середовище, швидко реагувати на споживчі потреби і кон'юнктуру ринку, розширюють мережу видів діяльності, орієнтуються на регіональну і місцеву специфіку;

 - сприяння розвитку фондового ринку з метою активізації участі іноземних інвесторів у процесах приватизації, зокрема шляхом здійснення портфельних інвестицій;

- одним із поширених шляхів залучення прямих іноземних інвестицій у світі на сьогодні є створення СЕЗ, що сприятиме залученню коштів на розвиток окремих територій і галузей. Саме тому в умовах світової економічної кризи питання ефективного функціонування СЕЗ в Україні набуває своєї актуальності;

- визначення пріоритетних сфер, напрямів інвестування в ті галузі економіки, які забезпечують розширене відтворення, швидку віддачу і підвищення життєвого рівня населення.

ВИСНОВКИ. На сучасному етапі розвитку України забезпечення сприятливого інвестиційного клімату залишається стратегічно важливим завданням, від реалізації якого залежать динаміка соціально-економічного розвитку й можливість модернізації національної економіки. Поштовхом до нарощування інвестицій повинне стати створення сприятливих умов для дії ринкових регуляторів: формування стабільного правового поля, захисту прав власності, зниження податкового тиску на підприємства, розвиток системи ринків і ринкових інструментів, розвиток інформаційної інфраструктури ринку. Причому сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в Україні і надалі буде забезпечуватись тільки через масштабні комплексні заходи щодо покращення інвестиційних умов і розширення механізмів та застосування сучасних інструментів здійснення інвестиційної діяльності.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Офіційний сайт Державного комітету статистики України: [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

2. Инвестиции : учеб. / [А. Ю. Андрианов, С. В. Валдайцев, П. В. Воробьев и др.] ; отв. ред. В.В, Ковалев, В. И. Иванов, В. А. Лялин. — [2-е изд., перераб. и доп.]. — М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. — 584 с.

3. Боднар І. Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну на сучасному етапі // Регіональна економіка. – 2009. - №4. – С. 62-70.

4. Івахненко І. Інвестиційна діяльність в Україні: сучасний стан та можливості її активізації // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. - №2. – С. 7-9.