Бочарова Н. О., к.е.н., доцент кафедри організації виробництва і агробізнесу, Овод Ю.Л.

Таврійський державний агротехнологічний університет, м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна

РОЛЬ, ФОРМИ І ДЖЕРЕЛА МОТИВАЦІЇЇ ПРАЦІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ

Сучасний етап економічного розвитку України вимагає вирішення практичних завдань управління трудовою діяльністю персоналу підприємства шляхом застосування нових методів мотивації праці, які надали б змогу підвищити економічну зацікавленість працівників продуктивно і якісно працювати. Кардинальні зміни, що відбуваються в суспільно-політичному та економічному житті України, реформування всієї системи виробничих відносин вимагають створення принципово нової системи мотивації праці. Актуальними на сьогодні є розробка й впровадження нових методів стимулювання кадрів як найбільш діючого каталізатору в підвищенні трудової активності, сприянні в досягненні особистих цілей і цілей підприємства.

В Україні значний внесок у методичному і практичному аспектах вирішення розглянутої проблеми внесли вчені: В.В. Адамчук, Д.П.Богиня, О.А.Богуцький, В.В. Вітвицький, А.М.Колот, В.М. Пархоменко, М.С. Пушкарь, С.В. Свірко, І.Г.Ушаков, В.Г. Швець, В.О. Шевчук та ін.

Метою даної статті є визначити роль мотивації персоналу, проаналізувати методи і способи мотивації праці працівників підприємств різних сфер діяльності.

Будь-який організований процес, у тому числі й виробництво, здійснюються і регулюються людьми. Його ефективність значною мірою залежить від того, як працівники ставляться до виконання своїх функцій і реалізація мети, задля якої цей процес здійснюється, а отже на продуктивність праці.

Мотивація - це процес спонукання людини або групи людей до досягнення цілей організації і включає в себе мотиви, інтереси, потреби, захоплення, мотиваційні установки або диспозиції, ідеали тощо [1]. У широкому розумінні мотивація іноді визначається як детермінація поведінки взагалі.

У процесі праці у людей цілеспрямовано формується зацікавлене ставлення до неї та її результатів, оскільки мотивація посилює бажану поведінку людини, визначає напрямок поведінки і грунтується на внутрішніх і зовнішніх факторах або на мотивах і стимулах. Мотив - це усвідомлена причина, основа, підстава до якоїсь дії чи вчинку.

Основні задачі мотивації:

· формування в кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;

· навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутрифірменного спілкування;

· формування в кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації.

Найпершим і найбільше поширеним методом був метод покарання і заохочення, так називана політика «батога і пряника». Цей метод використовувався для досягнення бажаних результатів і проіснував досить довго в умовах адміністративно-командної системи. Поступово він трансформувався в систему адміністративних і економічних санкцій і стимулів.

З підвищенням ролі людського чинника з'явилися психологічні методи мотивації. У основі цих методів лежить твердження, що основним чинником, що модифікує, є не тільки матеріальні стимули, але і нематеріальні мотиви, такі, як самоповага, визнання з боку навколишніх членів колективу, моральне задоволення роботою і гордість своєю фірмою. Такі методи мотивації базуються на вивченні потреб людини, тобто усвідомленого відчуття нестачі в чим-небудь. Відчуття нестачі в чим-небудь має цілком визначену ціль, що і служить засобом задоволення потреб.

Мотивація взагалі ґрунтується на потребах людей. Оскільки людині властиві різні потреби, теоретики їх класифікують за певною ієрархією. Найбільш поширеною є класифікація потреб А.Маслоу. Сутність її зводиться до вивчення потреб людини. Це більш рання теорія. Її прихильники вважали, що предметом психології є поводження, а не свідомість людини. У основі теорії лежать потре6и людини, що можна розділити на п'ять груп:

· в самовиразі

· в повазі

· в спілкуванні з людьми

· в безпеці

· фізіологічні

Обов’язок керівника полягає в тому, щоб ретельно спостерігати за своїми підпорядкованими, вчасно з'ясовувати, які активні потреби рухають кожним із них, і приймати рішення по їхній реалізації з метою підвищення ефективності роботи співробітників.

Одним з найважливіших методів мотивації праці персоналу підприємства була і залишається заробітна плата. Чи дійсно можна управляти персоналом за допомогою гнучкої системи заробітної плати? Рано чи пізно це запитання виникає в усіх більш-менш великих компаніях. Ha наш погляд, відповідь на нього має бути тільки позитивною. Крім того, за допомогою цього основного важеля можна управляти економічними процесами галузі, компанії, підприємства.

Крім того в сучасних умовах господарювання запропонована теорія мотивації, що має назву R-теорія мотивації, оскільки в ній зроблено спробу дослідити, як впливає ризик як соціально-економічний фактор на діяльність працівника, та як ним ефективно управляти для здобуття запланованих результатів [3].

Зовнішнє середовище української економіки характеризується високим рівнем економічного ризику, це може вплинути на формування соціально-психологічних особливостей українського суспільства. Це ще одна причина доцільності та особливої актуальності R-теорії мотивації для підприємств, які функціонують на теренах України та інших країн із перехідною економікою.

Як доводять дослідження, працівник не схильний до ризику ніколи ефективно не працюватиме в галузі, на підприємстві чи на посаді, які вимагають прийняття та реалізації рішень з високим ступенем ризику. Мотивація роботи повинна бути налагодженою так, щоб організація отримувала максимальну віддачу від кожного через забезпечення достатньої винагороди та стимулів. При цьому для посади з високим рівнем ризику працівник повинен бути схильним до ризику, що дасть можливість повністю його використати. Ця вимога є обов'язковою. За результатами наукових досліджень, нині можливості працівника на українських підприємствах реалізуються лише на 30-40% [4] .

Отже, в результаті зробленого аналізу можна стверджувати, що мотивація персоналу відіграє важливу роль в управлінні підприємством, оскільки кожен працівник має свої потреби й інтереси і хоче, щоб рано чи пізно вони були хоча б в якійсь мірі задоволені.

Список використаних джерел

1. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. – К.: Знання-Прес, 2002. – 313с.

2. Гапоненко Н., «Мотивація та стимулювання аграрної праці». Бухгалтерія: Всеукраїнський щомісячний науково-практичний журнал, – К.: « Еконт», № 6, 2009. – 52с.

3. Шалевська О.Ю., «Чинники впливу на мотивацію праці». - К.: ТОВ «Редакція міжнародного науково-виробничого журналу «Економіка АПК», №8, 2010. – 168 с.

4. Демко І. І. – Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами. – УДК 331.101.262 – 2010. – 5с.